Lockheed L-1011 TriStar

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
L-1011 TriStar
Lockheed L1011-500 ATA N163AT.jpg
L-1011 TriStar
Тип широкофюзеляжний пасажирський літак
Розробник Lockheed Corporation
Перший політ 16 листопада 1970
Початок експлуатації 1972
Статус експлуатується
Основні експлуатанти Королівські ВПС
Роки виробництва 19681984
Вироблено 250
Lockheed L-1011 TriStar у Вікісховищі?

Lockheed L-1011 TriStar, часто згадуваний, як просто L-1011 (вимовляється «ель-десять-одинадцять») або TriStar, був третім широкофюзеляжним пасажирським реактивним авіалайнером у світі, після Boeing 747 і McDonnell Douglas DC-10. Як і DC-10, TriStar був обладнаний трьома двигунами. З 1968 і по 1984 Lockheed Corporation виробила близько 250 літаків L-1011. Після появи L-1011 TriStar компанія Lockheed пішла з ринку комерційних авіаперевезень унаслідок пониження рівня продажу нижче планованих значень.

Історія створення[ред. | ред. код]

У 60-х роках авіакомпанія American Airlines звернулася до Lockheed і Douglas (пізніше McDonnell Douglas) із запитом на створення авіалайнера меншого ніж Boeing 747, але здатного перевозити велику кількість пасажирів на далекі відстані, наприклад в Лондон і Латинську Америку з аеропортів авіакомпанії, розташованих в Далласі та Нью-Йорку. Lockheed в цілому не був присутній у секторі виробництва цивільних авіалайнерів з кінця 50-х років внаслідок труднощів, пов'язаних з Lockheed L-188 Electra, який зазнав декілька катастроф на початку експлуатації через проблеми з вібрацією крила. Тим не менше, після труднощів, які Lockheed відчував у роботі над своїми військовими програмами, компанія мала намір повернутися на ринок цивільної авіації та засобом для цього кроку став L-1011 TriStar. Спочатку передбачалося створити літак, оснащений двома двигунами, але згодом було вирішено перейти до схеми з третім двигуном. Розрахований на перевезення 400 пасажирів, TriStar мав схему, при якій по одному турбовентиляторного двигуну Rolls-Royce було розташовано під кожним крилом, а третій двигун знаходився біля вертикального стабілізатора. Виробництво велося на заводі Lockheed в Бербенк і Палмдейл в Каліфорнії. TriStar зустрів жорстку конкуренцію з боку Boeing 747 і прямого конкурента Douglas DC-10, побудованого за подібною схемою. У 80-ті роки під час піку побоювань, пов'язаних з надійністю DC- 10, який використовувався більшістю конкурентів, авіакомпанія Trans World Airlines у своїй рекламній літературі оголошувала TriStar одним з найбезпечніших літаків у світі. Однак проти 250 TriStar було продано 446 DC-10, - частково через затримки у виробництві TriStar, частково через те, що версія лайнера зі збільшеною дальністю польоту не була спочатку представлена на ринку. Під державним керівництвом витрати Rolls-Royce жорстко контролювалися, в результаті чого зусилля компанії вилилися у виробництво перших двигунів для TriStar, які потребували значних доробок між першим польотом і введенням в експлуатацію. Конкурент Rolls-Royce, компанія General Electric, швидко розробила двигун CF6, що володів більшою тягою, що означало можливість виходу на ринок більш важких міжконтинентальних Douglas DC-10-30. Гнучкість, яку надавав потенційним покупцям DC-10, що володіє великою дальністю польоту, поставила під загрозу конкурентоспроможність L-1011. Rolls-Royce взявся за розробку двигунів RB211-524 з підвищеною тягою для модифікацій L-1011-200 і -500, але на це було потрібно багато років роботи.

L- 1011 став першим широкофюзеляжним літаком, який отримав сертифікат FAA на виробництво автоматизованої посадки за приладами, яка дозволяла TriStar здійснювати практично «сліпі» посадки в умовах нульової видимості. Також літак був оснащений унікальною системою прямого управління підйомної силою (DLC), яка дозволяла робити плавний захід на посадку. Система DLC допомагала триматися кривизни глісади на фінальному заході за допомогою автоматичного управління інтерцепторами. Таким чином, замість того, щоб знижатися за допомогою зміни тангажу, система DLC допомагала зберігати положення літака щодо глісади при збереженні постійного кута атаки. Літак мав чотири дубльовані гідравлічні системи (конкуренти DC-10 і MD-11 були оснащені тільки трьома), при виробництві використовувалася унікальна система зварювання для з'єднання фюзеляжних панелей, завдяки якій «L- 1011 » був максимально захищений від корозії.

Щоб досягти окупності проекту, Lockheed було необхідно продати 500 літаків, але до 1981 було оголошено, що виробництво буде припинено з випуском 250-го зразка, і останній літак під замовлення був зібраний в 1984 р. Невдача з TriStar привела до того, що Lockheed пішов з ринку цивільної авіації.

Цивільна авіація[ред. | ред. код]

Delta Air Lines була найбільшим замовником Lockheed. Авіакомпанія Cathay Pacific в кінцевому підсумку стала найбільшим оператором даного типу літаків за межами США, перекупивши багато літаків після того як Eastern Air Lines розорилася, маючи у своєму складі 21 повітряне судно.

Всі великі авіакомпанії припинили експлуатацію літака. Cathay Pacific припинила експлуатацію флоту L-1011 у жовтні 1996, замінивши їх літаками Airbus A330-300. Авіакомпанія TWA припинила польоти останнього TriStar в 1997 р. Дельта експлуатувала флот TriStar до 2001, замінивши його згодом на Boeing 767-400ER.

В даний час в експлуатації залишилося всього 14 L-1011. Пасажирські L-1011 в кількості 5 штук все ще використовується невеликими авіакомпаніями Африки і Азії на чартерних і VIP рейсах. Дев'ять машин є в реєстрі Британських ВПС.

Виробництво[ред. | ред. код]

1985 1984 1983 1982 1981 1980 1979 1978 1977 1976 1975 1974 1973 1972 1971 1970 Всього
3 5 5 13 28 24 14 8 12 16 24 41 39 17 0 1 250

Втрати літаків[ред. | ред. код]

За весь час експлуатації L-1011 було втрачено 11 літаків:

Дата Бортовий номер Місце катастрофи Жертви Короткий опис
29.12.72 Flag of the United States.svg N310EA Flag of the United States.svg Еверглейдз 99/176 Екіпаж відволікся на вирішення проблеми з індикацією положення шасі та не побачив, що втрачає висоту
19.04.74 Flag of the United States.svg N31007 Flag of the United States.svg Бостон 0/0 Згорів на стоянці. Причини невідомі
19.08.80 Flag of Saudi Arabia.svg HZ-AHK Flag of Saudi Arabia.svg Ер-Ріяд 301/301 Пожежа на борту, аварійна посадка з непрацюючим другим двигуном. Паніка наземних служб при евакуації лайнера погіршили ситуацію.
02.08.85 Flag of the United States.svg N726DA Flag of the United States.svg ІрвІнг, біля Далласа 1+134/163 Захід на посадку за складних метеоумов
03.05.86 Flag of Sri Lanka.svg 4R-ULD Flag of Sri Lanka.svg Коломбо 14/128 Під час посадки пасажирів на борт вибухнула бомба
28.06.91 Німеччина D-AERI Німеччина Дюссельдорф 0/0 Згорів в ангарі
30.07.92 Flag of the United States.svg N11002 Flag of the United States.svg Нью-Йорк 0/292 Перерваний зліт на критичній швидкості. Відмова контрольних приладів
23.08.95 Flag of the United States.svg N781DL Тихий океан 0/236 Декомпресія на ешелоні. Літак повернувся до аеропорту, однак отримав критичні ушкодження і був списаний
06.07.01 Канада C-FTNA Франція Ліон 0/208 При наборі висоти літак потрапив під сильний град. Сильно пом'ятий літак був списаний
08.08.02 Flag of the Democratic Republic of the Congo.svg 9Q-CHA Flag of the Democratic Republic of the Congo.svg Кіншаса 0/200 В польоті відмовив двигун. Повернення до аеропорту, груба посадка
23.08.08 Велика Британія н.д. Flag of Saudi Arabia.svg Таїф 4+0/0 Під час різки літака, вибухнули залишки пального, яке не злили з баків

23 серпня 2008 в ході демонтажу списаного літака в аеропорту міста Таїф, стався вибух парів гасу в паливному баку. Четверо робочих загинули.

В культурі[ред. | ред. код]

Фігурував у фільмі «Міцний горішок 2», в лівреї авіакомпанії NEA — North East Airlines (видумана авіакомпанія). В цьому літаку Холі, жінка головного героя — лейтенанта Джона Макклейна (в виконанні Брюса Вілліса), літала над аеропортом Даллеса в Вашингтоні, поки той розбирався з терористами.

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Трьохпроекційний вид Lockheed L-1011.
L1011-1 L1011-200 L1011-500
Екіпаж 3
Кількість місць 253 (3-класу) 263 234 (3-класу)
Довжина 54.2 м 54.2 м 50 м
Розмах крила 47.3 м 47.3 м 50.1 м
Висота 16.7 м
Площа крила 321.1 м² 321.1 м²) 329.0 м²)
Вага пустого 101,867 кг 105,052 кг 105,573 кг
Максимальна взлітна вага 195,000 кг 209,000 кг 225,000 кг
Максимальна швидкість 0,95 М
Крейсерська швидкість 0,9 М
Максимальна дальність польоту 7,419 км 7,419 км 10,200 км
Практична висота польоту 10,670 м 10,970 м 12,496 м
Двигуни (3x) Rolls-Royce RB211-22 Rolls-Royce RB211-524B