Скригнатка синя
| Скригнатка синя | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець
 Самиця
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Passerina caerulea (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
*Loxia caerulea Linnaeus, 1758
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Скригнатка синя[2] (Passerina caerulea) — вид горобцеподібних птахів родини кардиналових (Cardinalidae).
Гніздовий ареал птаха включає Мексику та більшу частину США. Під час зимівлі він трапляється на півдні США, в Мексиці, Центральній Америці та островах Карибського басейну. Мешкає на ділянках відносно відкритої рослинності, у галерейних лісах, чагарниках, невеликих лісах і культурних угіддях.
Дрібний птах завдовжки від 15 до 19 см. Має товстий трикутний дзьоб. Самці темно-сині, з чорними крилами з двома червоно-коричневими смугами; мають блідо-сірий дзьоб. Самиці блискучі коричневі, темніші на спині і крилах також з двома червонуватими смужками. Незрілі самці коричневі з блакитними плямами.
Харчується різноманітним насінням (міцний дзьоб дозволяє розкрити навіть найміцніше насіння), комахами та фруктами. Він гніздиться на кущах або деревах, зазвичай на висоті від 1 до 3 м над землею, а чашоподібне гніздо складається з трав і гілок.
Виділяються сім підвидів:[3]
- P. c. caerulea (Linnaeus, 1758) — південний схід і південь центральної частини США
- P. c. interfusa (Dwight & Griscom, 1927) — захід центральної частини США та північ Мексики
- P. c. salicaria (Grinnell, 1911) — південний захід США та північний захід Мексики
- P. c. eurhyncha (Coues, 1874) — центральна і південна Мексика
- P. c. chiapensis (Nelson, 1898) — південна Мексика та Гватемала
- P. c. deltarhyncha (Van Rossem, 1938) — західна Мексика
- P. c. lazula (Lesson, R, 1842) — від півдня Гватемали до північного заходу Коста-Рики.
- ↑ BirdLife International (2016). Passerina caerulea: інформація на сайті МСОП (версія 2021.2) (англ.) 17 грудня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2020). Cardinals, grosbeaks and (tanager) allies. IOC World Bird List Version 10.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 24 September 2020.
- Xeno-canto: audio recordings of the blue grosbeak [Архівовано 17 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Cornell Lab of Ornithology — All About Birds: Blue grosbeak [Архівовано 17 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- eBird: Blue grosbeak [Архівовано 17 грудня 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
