Polyglyphanodontia

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Polyglyphanodontia
Період існування: рання крейда — ранній еоцен, готерівський вік–56.0
Скелет полігліфанодонта Polyglyphanodon sternbergi
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Клада: Scincogekkonomorpha
Клада: Polyglyphanodontia
Alifanov, 2000
Синоніми
  • Borioteiioidea Nydam et al., 2007

Polyglyphanodontia, також відома як Borioteiioidea — вимерла клада ящірок з крейдового періоду, яка включає близько десятка родів. Полігліфанодонти були панівною групою ящірок у Північній Америці[1] та Азії[2] протягом пізньої крейди. Більшість полігліфанодонтів належать до пізньої крейди, хоча найстаріший, Kuwajimalla kagaensis, відомий з ранньої крейди формації Кувадзіма (Японія)[3]. Ранньокрейдовий південноамериканський таксон Tijubina та, можливо, також Olindalacerta, також можуть входити до Polyglyphanodontia або бути близькими до цієї групи, але якщо так, то вони будуть двома з трьох гондванського прикладів лавразійської клади[4]. Хамопсіїди швидше за все, були всеїдними. Макроцефалозавр з пустелі Гобі був спеціалізованим травоїдним; він виріс приблизно до метра в довжину і мав багатозубчасті, листоподібні зуби, як у сучасних ігуан. Полігліфанодон з маастрихтського населення Юти був ще одним травоїдним, але його зуби утворювали серію поперечних лопатей, подібно як у трилофозавра. У Пенетея були зуби схожі на зуби ссавців. Полігліфанодонтиди вперше з’явилися в останній частині ранньої крейди в Північній Америці і вимерли під час крейдово-палеогенового вимирання. Полігліфанодонти дуже нагадували теїдних ящірок, а передбачувані ящірки-теїди пізньої крейди, схоже, були полігліфанодонтами[5]. Єдиний вид, який, як відомо, пережив крейдяний період, був Chamops, який дожив до самого раннього іпрського періоду (ранній еоцен)[6][7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Longrich N. R., Bhullar A.-B. S. та ін. (2012). Mass extinction of lizards and snakes at the Cretaceous-Paleogene boundary. Proceedings of the National Academy of Sciences. 109 (52): 21396—21401. Bibcode:2012PNAS..10921396L. doi:10.1073/pnas.1211526110. PMC 3535637. PMID 23236177.
  2. Gao K.; Hou L. (1996). Systematics and taxonomic diversity of squamates from the Upper Cretaceous Djadochta Formation, Bayan Mandahu, Gobi Desert, People's Republic of China. Canadian Journal of Earth Sciences. 33 (4): 578—598. Bibcode:1996CaJES..33..578G. doi:10.1139/e96-043.
  3. Susan E. Evans; Makoto Manabe (2008). An early herbivorous lizard from the Lower Cretaceous of Japan. Palaeontology. 51 (2): 487—498. doi:10.1111/j.1475-4983.2008.00759.x.
  4. Tiago R. Simões, Michael W. Caldwell and Alexander W. A. Kellner (2015). A new Early Cretaceous lizard species from Brazil, and the phylogenetic position of the oldest known South American squamates. Journal of Systematic Palaeontology. 13 (7): 601—614. doi:10.1080/14772019.2014.947342. S2CID 84446189.
  5. Gauthier, J. A.; Kearney, M.; Maisano, J. A.; Rieppel, O.; Behlke, A. D. B. (2012). Assembling the Squamate Tree of Life: Perspectives from the Phenotype and the Fossil Record. Bulletin of the Peabody Museum of Natural History. 53: 3—308. doi:10.3374/014.053.0101. S2CID 86355757.
  6. D. E. Russell. 1967. Le Paleocene continental d'Amerique du nord. Memoires du Museum National d'Histoire Naturelle. Serie C., Sciences de la Terre 16(2):37-99
  7. Marsh, O.C. (1892). Notice of new reptiles from the Laramie formation. American Journal of Science. 43 (257): 449. Bibcode:1892AmJS...43..449M. doi:10.2475/ajs.s3-43.257.449. S2CID 131291138.