Portishead

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Portishead
Основна інформація
Жанр Трип-хоп, електроніка, альтернативний рок, давнтемпо, експериментальний рок
Роки 1991–1999
2005–2016
2022–дотепер
Країна Велика Британія Велика Британія
Місто Бристоль, Англія
Лейбл Go!, London, Island, Mercury
Склад Бет Гіббонс
Джефф Барроу
Адріан Атлі
portishead.co.uk
Portishead у Вікісховищі

Portishead — англійський гурт, заснований у 1991 році в Бристолі. До складу гурту входять Бет Гіббонс (вокал), Джефф Барроу (мультиінструменталіст, продюсування) та Адріан Атлі (гітара). Дейв Макдональд, звукорежисер, який допомагав продюсувати перші два альбоми гурту, іноді розглядається як четвертий учасник.[1][2]

Дебютний альбом Portishead, Dummy (1994), поєднав хіп-хоп продакшн із тужливим вокалом Гіббонс та атмосферним кінематографічним стилем, що нагадує саундтреки до шпигунських фільмів. Альбом отримав комерційне та критичне визнання, швидко ставши знаковим у жанрі трип-хопу, що зароджувався. Однак гурт не любив асоціюватися з цим терміном і свідомо відходив від цього звучання на наступних релізах.[3] Було випущено ще два студійні альбоми: Portishead (1997) і Third (2008), обидва з яких отримали схоже визнання. Portishead також випустили концертний альбом Roseland NYC Live (1998).

Історія[ред. | ред. код]

Формування і Dummy (1991—1995)[ред. | ред. код]

Джефф Барроу та Бет Гіббонс заснували гурт після знайомства під час перерви на каву на курсах Enterprise Allowance у Бристолі в лютому 1991 року. Назвавшись на честь сусіднього міста Портисхед,[4] вони невдовзі записали «It Could Be Sweet», першу пісню для свого дебютного альбому.[5] Під час запису на студії Coach House у Бристолі вони познайомилися з Адріаном Атлі, який почув першу пісню Барроу та Гіббонс і почав обмінюватися музичними ідеями.[6] В результаті перший альбом Portishead, Dummy, вийшов у 1994 році. На обкладинці — кадр з власного короткометражного фільму гурту To Kill a Dead Man. У цей час Portishead був дуетом Барроу і Гіббонс. Адріан Атлі (який виступив співпродюсером альбому, виконав дев'ять пісень і став співавтором восьми) став офіційним учасником гурту невдовзі після його виходу.

Незважаючи на неприязнь гурту до висвітлення в пресі, альбом мав успіх як в Європі, так і в США (де було продано понад 150 000 копій ще до того, як гурт вирушив у турне).[7] Dummy був позитивно описаний Melody Maker як «музичний нуар для ще не знятого фільму».[8] Rolling Stone охарактеризував музику гурту як «готичний хіп-хоп».[9] Dummy породив три сингли: «Numb», «Sour Times» і «Glory Box», і виграв музичну премію Mercury Music Prize у 1995 році.[10] Успіх альбому призвів до того, що гурт був номінований як найкращий британський новачок на Brit Awards 1995 року.[11] Dummy посів 419 місце у списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone.[12] Альбом часто вважається одним з найкращих альбомів трип-хопу на сьогоднішній день і є віхою у визначенні жанру.

Portishead і перерва (1996—2004)[ред. | ред. код]

Після початкового успіху Portishead зробили перерву в гастролях, поки не вийшов їхній другий альбом, Portishead, у 1997 році. Звучання альбому відрізнялося від Dummy, характеризуючись як «зернисте і жорсткіше», з більшим використанням живих інструментів і меншою залежністю від семплів.[13] Було випущено три сингли, «All Mine», «Over» і «Only You», перший з яких потрапив до Топ-10 у Великій Британії.[14]

У 1997 році гурт зіграв єдиний концерт зі струнними у Roseland Ballroom в Нью-Йорку. У 1998 році вийшов концертний альбом, до якого увійшли переважно нові оркестрові аранжування пісень гурту. У 1999 році Portishead записали пісню «Motherless Child» з Томом Джонсом для його альбому Reload. У 2002 році вийшов DVD з виступом Portishead у Roseland Ballroom зі значним додатковим матеріалом, включаючи багато ранніх музичних відео. Протягом наступних кількох років учасники гурту зосередилися на сольних проєктах та інших заняттях.

Third (2005—2008)[ред. | ред. код]

У лютому 2005 року гурт вперше за сім років виступив наживо на благодійному концерті Tsunami Benefit Concert у Бристолі.[15] Приблизно в той же час Барроу повідомив, що гурт перебуває у процесі написання свого третього альбому. У серпні 2006 року гурт розмістив на своїй сторінці на MySpace два нових треки (під назвами «Key Bored 299 03» і «Greek Jam»), які Барроу описав як «каракулі».[16] Приблизно в той же час Portishead зробили кавер-версію пісні Сержа Генсбура «Un Jour Comme un Autre (Requiem for Anna)» на альбомі-триб'юті Monsieur Gainsbourg Revisited. 2 жовтня 2007 року Portishead заявили, що новий альбом Third був зведений і майже завершений, а його реліз заплановано на початок квітня 2008 року. Пізніше реліз було перенесено на 28 квітня. 8 і 9 грудня 2007 року гурт був куратором фестивалю All Tomorrow's Parties у Майнхеді, Англія. На фестивалі вони відіграли свої перші повні живі виступи за майже 10 років.[17] На ньому відбулася прем'єра п'яти треків з нового альбому: «Silence», «Hunter», «The Rip», «We Carry On» і «Machine Gun». 21 січня 2008 року було оголошено про європейське турне на підтримку альбому,[18] а також про виступ у якості хедлайнера на фестивалі музики і мистецтв Коачелла 26 квітня 2008 року,[19] який став єдиним концертом у США в рамках туру.

Бет Гіббонс, 2008

Third був доступний на Last.fm за тиждень до релізу, залучивши 327 000 слухачів за неповні 24 години.[20] Це був перший випадок, коли Last.fm зробив альбом доступним до його офіційної дати релізу. Реліз альбому відбувся 29 квітня 2008 року і був приурочений до виступу гурту на фестивалі Coachella.[21] 18 травня 2008 року Барроу висловив ентузіазм Portishead щодо запису нового матеріалу у блозі на їхньому сайті, заявивши, що він «не може дочекатися, щоб написати кілька нових мелодій».[22]

Адріан Атлі, 2008

Подальша робота (2009-дотепер)[ред. | ред. код]

28 вересня 2009 року Барроу оголосив про «великі плани» щодо нового проєкту під новим кутом зору, натякнувши, що альбом може з'явитися вже наприкінці 2010 року.[23] Хоча альбом так і не вийшов, 9 грудня 2009 року гурт випустив пісню «Chase the Tear» до Дня прав людини, щоб зібрати гроші для Amnesty International UK.[24] Крім того, 3 грудня 2008 року Universal Music Japan перевидав альбоми Dummy і Portishead обмеженим накладом на SHM-CD.

Джефф Барроу, 2011

Влітку 2011 року Portishead виступили на низці фестивалів у Європі, серед яких Pohoda Festival, Exit Festival, Benicàssim Festival в Іспанії,[25] Rock Werchter, Paleo Festival, Roskilde Festival, Hurricane/Southside Festivals у Німеччині та Super Bock Super Rock music festival.[26] Гурт також був хедлайнером і куратором двох музичних фестивалів All Tomorrow's Parties під назвою I'll Be Your Mirror, що проходили в Лондоні в Alexandra Palace 23 і 24 липня.[27] Другий відбувся в Езбері-Парку, Нью-Джерсі, з 30 вересня по 2 жовтня.[28] Барроу заявив, що здійснив «дитячу фантазію», коли Chuck D з Public Enemy приєднався до гурту на сцені під час фестивалю ATP I'll Be Your Mirror, куратором якого виступив Portishead в Езбері-Парку, Нью-Джерсі, в жовтні 2011 року. Він додав свій куплет з пісні Public Enemy «Black Steel in the Hour of Chaos» до синглу Portishead «Machine Gun».[29] Потім Portishead відвідали кілька міст Північної Америки, включаючи Нью-Йорк, Монреаль, Торонто, Чикаго, Мехіко, Лос-Анджелес, Берклі, Сіетл, Ванкувер і Денвер протягом жовтня. Chicago Tribune схвально відгукнулася про концерт і зазначила: «Акценти з фільмів жахів — готичний орган, гітарні лінії з загрозливою реверберацією, моторошний терменвокс — забезпечили певну похмурість».[30] Вони завершили турне поїздкою до Австралії та Нової Зеландії.[31] В інтерв'ю Rolling Stone Барроу заявив, що розпочне роботу над своєю частиною альбому у січні 2012 року, жартома зазначивши, що може пройти ще десять років, перш ніж вийде новий альбом.[32]

У 2013 році гурт став хедлайнером Other Stage на музичному фестивалі Ґластонбері і вирушив у європейське турне.[33] Влітку 2014 року вони відіграли кілька концертів по всій Європі.[34] У 2015 році Portishead продовжили виступати наживо, взявши участь у таких фестивалях, як fib (Бенікассім, Іспанія), Latitude (Саутволд, Саффолк, Великобританія) і Montreux Jazz Festival (Монтре, Швейцарія).[35][36][37] Крім того, Portishead створили кавер-версію пісні ABBA «SOS» для саундтреку до фільму Висотка, гала-показ якого відбувся на Лондонському кінофестивалі 9 жовтня 2015.[38] У 2016 році гурт отримав нагороду Ivor Novello Award за видатний внесок у британську музику.[39] 22 червня 2016 року Portishead випустили відеокліп на пісню «SOS», який переосмислив пісню у зв'язку з вбивством члена парламенту Джо Кокс та голосуванням за Брекзит.

2 травня 2022 року Portishead вперше за сім років виступили в O2 Academy Bristol. Концерт, організований організацією War Child UK, на підтримку біженців і дітей, які постраждали від війни в Україні.[40]

Стиль та вплив[ред. | ред. код]

На музику Portishead вплинуло широке коло співаків і композиторів. Голос Гіббонс порівнювали зі співачкою Біллі Холідей.[41] Атлі згадував гітарну музику зі спагеті-вестерна, створену Енніо Морріконе; він сказав, що «[Морріконе] Хороший, поганий, злий — це той саундтрек, який я люблю».[42]

Склад[ред. | ред. код]

Постійні учасники гурту :

Працюють разом з гуртом :

Дискографія[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ The Rock Hard Times: Dave McDonald. Trht.net. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 2 грудня 2023.
  2. ↑ A Portishead Fansite: Dave McDonald. Kotinetti.suomi.net. Архів оригіналу за 12 June 2011. Процитовано 2 грудня 2023.
  3. ↑ See Geoff Barrow's Twitter account for instance: https://twitter.com/jetfury/status/1165645561040691200?lang=en-GB
  4. ↑ Google Maps. Google Maps. Процитовано 2 грудня 2023.
  5. ↑ The Mojo Collection: The Ultimate Music Companion. Canongate Books. 2007. с. 610. ISBN 978-1841959733.
  6. ↑ Rogers, Jude (24 August 2019). 'Dummy wasn't a chillout album. Portishead had more in common with Nirvana'. The Guardian.
  7. ↑ [http://www.allmusic.com/artist/p45223(англ.) Biography] AllMusic. Retrieved 2 грудня 2023
  8. ↑ O'Connell, Sharon (3 September 1994). Portishead Dummy - Review. Melody Maker: 45.
  9. ↑ Evans, Paul (5 March 1995). Dummy review. Rolling Stone. Процитовано 2 грудня 2023.
  10. ↑ Mercury Music Prize Winners BBC. Retrieved 2 грудня 2023
  11. ↑ Portishead BRITs Profile [Архівовано 4 February 2013 у Wayback Machine.] BRIT Awards Ltd. Retrieved 2 грудня 2023
  12. ↑ The RS 500 Greatest Albums of All Time. Rolling Stone. 18 November 2003. Архів оригіналу за 30 April 2009. Процитовано 2 грудня 2023.
  13. ↑ Portishead "Portishead". Quality Records. Процитовано 2 грудня 2023.
  14. ↑ everyHit.com search results. Everyhit.com. Процитовано 2 грудня 2023.
  15. ↑ Tsunami benefit concert review BBC Music. Retrieved 2 грудня 2023
  16. ↑ Quote from Geoff Barrow The Guardian 29 August 2006. Retrieved 28 December 2007
  17. ↑ Review of December 2007 ATP shows [Архівовано 14 January 2009 у Wayback Machine.] StrangeGlue.com. Retrieved 2 грудня 2023
  18. ↑ Portishead announce 2008 tour NME. Retrieved 2 грудня 2023
  19. ↑ Coachella lineup. Coachella.com. Архів оригіналу за 13 December 2007. Процитовано 2 грудня 2023.
  20. ↑ Portishead fans flock together for early album stream. Side-line.com. 1 May 2008. Процитовано 2 грудня 2023.
  21. ↑ Broadley, Erin (5 May 2008). > Interviews > Portishead. SuicideGirls.com. Процитовано 2 грудня 2023.
  22. ↑ back home. Portishead.co.uk. Архів оригіналу за 2 April 2010. Процитовано 2 грудня 2023.
  23. ↑ Davies, Rodrigo (27 September 2009). Geoff Barrow Interview For BBC. BBC News. Процитовано 2 грудня 2023.
  24. ↑ Portishead to release 'Chase the tear' as limited edition vinyl for Amnesty. Amnesty International. Архів оригіналу за 3 December 2011. Процитовано 2 грудня 2023.
  25. ↑ The Strokes, Arctic Monkeys, Portishead, Primal Scream Confirmed For FIB 2011. PlugInMusic.com. 29 November 2010. Архів оригіналу за 5 лютого 2011. Процитовано 2 грудня 2023.
  26. ↑ Fullsix Portugal. SBSR, Super Bock. Superbock.pt. Архів оригіналу за 12 April 2011. Процитовано 2 грудня 2023.
  27. ↑ I'll Be Your Mirror London curated by Portishead & ATP. ATPfestival.com. All Tomorrow's Parties. Процитовано 2 грудня 2023.
  28. ↑ I'll Be Your Mirror Asbury Park. ATPfestival.com. All Tomorrow's Parties. Процитовано 2 грудня 2023.
  29. ↑ Portishead on Public Enemy [Архівовано 13 June 2008 у Wayback Machine.] TheQuietus.com. Retrieved 2 грудня 2023
  30. ↑ Kot, Greg (13 October 2011). Portishead at the Aragon: The wait was worth it. Chicago Tribune. Процитовано 2 грудня 2023.
  31. ↑ Concert review: Portishead, Vector Arena. The New Zealand Herald. 15 November 2011.
  32. ↑ Baltin, Steve (20 September 2011). Portishead to Start Work on New Album in January | Music News. Rolling Stone. Процитовано 2 грудня 2023.
  33. ↑ Smith, Caspar Llewellyn (28 June 2013). Portishead at Glastonbury 2013 - review. The Guardian. Процитовано 2 грудня 2023.
  34. ↑ Portishead Summer 2014. Portishead.co.uk. Архів оригіналу за 24 листопада 2017. Процитовано 2 грудня 2023.
  35. ↑ fib 2015 Lineup. Архів оригіналу за 1 February 2016.
  36. ↑ Latitude Festival 2015. Latitudefestival.com. 13 June 2023.
  37. ↑ Portishead at Montreux Jazz Festival. Montreuxjazz.com.
  38. ↑ Portishead News. Portishead.co.uk. 8 October 2015.
  39. ↑ The Ivors 2016. The Ivors (en-GB) . Архів оригіналу за 23 May 2016. Процитовано 2 грудня 2023.
  40. ↑ Young, Alex (7 April 2022). Portishead to Reunite for Ukraine Benefit Concert. Consequence of Sound. Процитовано 2 грудня 2023.
  41. ↑ Walters, Barry (November 1997). Portishead: Portishead. Spin. 13 (8): 142. Процитовано 2 грудня 2023.
  42. ↑ Miller, Jonathan (June 1995), Adrian Utley: Portishead Sound Shaper, Sound on Sound, процитовано 2 грудня 2023

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Portishead&oldid=41866303