Prunus bucharica

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Prunus bucharica
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Підродина: Мигдалеві (Amygdaloideae)
Триба: Amygdaleae
Рід: Слива (Prunus)
Вид:
P. bucharica
Біноміальна назва
Prunus bucharica
(Korsh.) Hand.-Mazz., 1913

Prunus bucharica — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae).

Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Це листопадний кущ чи невелике дерево з прямовисними чи розлогими неозброєними гілками; він може вирости від 1.5 до 6 метрів у висоту, іноді до 8 метрів[1].

Поширення, екологія[ред. | ред. код]

Ареал: Афганістан, Киргизстан, Узбекистан[2]. Населяє чагарникові ділянки на схилах гір, що ростуть на кам'янистих і дрібноземистих ґрунтах; на висотах від 850 до 2500 метрів[1].

Використання[ред. | ред. код]

Насіння їдять сирими чи приготовленими. Більшість ядер (приблизно 98,5%) мають гіркуватий смак, а решта солодка. Насіння містить близько 50% жирної олії від сухої маси. Плоди збирають з дикої природи у великих масштабах для виробництва мигдалевої олії. Насіння використовується в медицині. Через виняткову посухостійкість це дуже цінна рослина для відновлення лісів, а також для стабілізації кам’янистих гірських схилів. Кора коренів містить дубильні речовини; Відома як «кермек», використовується для виготовлення жовтої фарби для тканин. Цей вид є придатною підщепою для культурних форм мигдалю (Prunus dulcis), а також для абрикосів (Prunus armeniaca), слив (Prunus domestica) і персиків (Prunus persica)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Prunus bucharica. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 24.10.2022.  (англ.)
  2. Prunus bucharica. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 24.10.2022.  (англ.)