Società Generale Immobiliare
| Тип | бізнес і банк |
|---|---|
| Організаційно-правова форма господарювання | S.p.A. |
| Галузь | будівництво |
| Засновано | 1 вересня 1862, заснована у Турині, Італія |
| Закриття (ліквідація) | 1988 |
| Причина закриття | банкрутство |
| Штаб-квартира | Рим, Італія |
| Територія діяльності | Албанія, Канада, Італія, Франція, Югославія, Сполучені Штати Америки |
| Ключові особи | Нікола Греко (італ. Nicola Grieco), останній президент, 1985;[1] Джакомо Карбонара (італ. Giacomo Carbonara), останній генеральний директор, 1985; Бернардіно Ногара (італ. Bernardino Nogara); Луїджі Моретті (італ. Luigi Moretti); П'єрлуїджі Нерві (італ. Pierluigi Nervi); Луїджі Вагнетті (італ. Luigi Vagnetti); Габор Ач (італ. Gabor Acs) |
 Società Generale Immobiliare у Вікісховищі | |
Società Generale Immobiliare була найбільшою італійською компанією, що спеціалізувалася на нерухомості та будівництві. Вона була заснована у Турині в 1862 році, але потім переїхала до Риму в 1870 році через об'єднанням Італії. Після переміщення в Рим, компанія зацікавилася пастирською землею навколо Риму і в кінцевому підсумку придбала її. З роквітом Риму, ціни на нерухомість росли й компанія багатіла. Згодом діяльність компанії змінено з упору на нерухомість до зосередження на будівництві. Одним з людей, що повели Іммобіліаре в напрямку будівництва був Альдо Самаритані, який приєднався до компанії в 1933 році. Компанія славиться будівництвом численних житлових будинків по всій Італії.[2][3]
Найбільшим акціонером Іммобіліаре був Ватикан, який володів п'ятнадцятьма відсотками акцій. Тим не менше, більшість з акцій Ватикану в компанії були продані в кінці 1960-х років американському конгломерату Gulf and Western Industries. Він є попередником групи SGI, яка була взята під контроль Opus Dei на початку 1990-х років. Компанія також брала участь в скандалі, пов'язаному з італійським банком Banco Ambrosiano.
Іммобіліаре, під назвою "Інтернаціонале Іммобіліаре", показаний в «Хрещений Батько. Частина III» як частина задуму головного героя Майкла Корлеоне, пов'язаного з узаконенням своїх статків.[4]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 15 жовтня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Isabella Borghese (24 квітня 2015). Festa della Liberazione: in ricordo di Claudio Cianca, antifascista contro la speculazione edilizia. Il Fatto Quotidiano (італ.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 18 вересня 2015.
- ↑ Di Manlio Cancogni (1 вересня 2015). 'Capitale corrotta, nazione infetta': l'inchiesta-scandalo di Manlio Cancogni sull'Espresso. l'Espresso (італ.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 вересня 2015.
- ↑ J. D. Connor (8 квітня 2015). The Studios after the Studios: Neoclassical Hollywood (1970-2010). Stanford University Press. с. 89–. ISBN 978-0-8047-9474-9. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 15 жовтня 2016.
|
Це незавершена стаття про компанію або підприємство Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |