TerraPower
| TerraPower | |
|---|---|
 | |
| Тип | бізнес і підприємство |
| Організаційно-правова форма господарювання | делаверська корпораціяd |
| Галузь | ядерна енергетика |
| Засновано | 2008 |
| Засновник(и) | Білл Гейтс і Nathan Myhrvoldd[1] |
| Штаб-квартира |  СШАБеллв'ю, штат Вашингтон |
| Ключові особи | Лі Макентайр |
| Продукція | реактор на біжучій хвилі |
| terrapower.com | |
 TerraPower у Вікісховищі | |
ТерраПавер (англ. TerraPower) — американська компанія, що займається розробкою перспективного ядерного реактора на біжучій хвилі (TWR)[3]. На відміну від легководних реакторів (водо-водяних (PWR), киплячих (BWR)), що працюють по всьому світові й використовують як паливо збагачений уран з періодом дозаправки в кілька років, реактор на біжучій хвилі зможе працювати на збідненому урані без дозаправлення протягом 40-60 років.
Компанія утворилася 2008 року шляхом відокремлення від Intellectual Ventures. Наприкінці 2009 року Білл Гейтс відвідав японські заводи Toshiba, в результаті цього візиту було підписано угоду про нерозголошення з використання технологій міні-реактора Toshiba 4S в розробках TerraPower[4].
Станом на 2015 рік жодного державного контракту з Урядом США не підписано, бо американські регулятори ринку відклали будівництво на десять років, обґрунтовуючи власне рішення потребою більш розширеної документації для процесу сертифікації[5]. Компанія знаходиться в пошуках країни, що погодиться на розміщення експериментальної установки.
TerraPower, планує побудувати прототип реактора з виробничою потужністю в кілька сотень МВт до 2020 року[6].
Компанія ставить перед собою наступні цілі:
- технологічне поліпшення стану ядерної енергетики з використанням сучасних технологій і обчислювальних можливостей обробки даних;
- оцінка впливу нових концепцій на весь паливний цикл.
Одним з основних інвесторів TerraPower виступав Білл Гейтс[7]. Інші значні інвестори — Charles River Ventures і Khosla Ventures, вони інвестували 35 млн американських доларів в компанію 2010 року. У грудні 2011 року міноритарний пакет акцій TerraPower був придбаний індійською компанією Reliance Industries, а її власник Мукеш Амбані увійшов до складу ради директорів TerraPower[3]. Компанія частково фінансується Лос-Аламоською національною лабораторією[8].
Команда TerraPower включає в себе близько 50 експертів, серед яких вчені та інженери з Ліверморської національної лабораторії, Fast Flux Test Facility, Microsoft, різних університетів, а також менеджери з досвідом роботи в Міністерстві енергетики США, компаніях Siemens A. G., Areva NP, на проекті ІТЕР[9]. Головний виконавчий директор — Лі Макінтайр.
Зусилля TerraPower спрямовані на створення нового типу реактора, який відрізняється високим коефіцієнтом використання палива, та не вимагає переробки відпрацьованого ядерного палива, може працювати на збідненому урані[10]. Реактор дозволить використовувати зазвичай непридатний в енергетиці уран-238 і перетворювати його на плутоній-239 в рамках замкнутого паливного циклу, минаючи дорогу і жорстко контрольовану процедуру збагачення. Безперервна експлуатація таких реакторів не потребує дозаправлення і може тривати від 40 до 60 років. Захований під землею реактор може пропрацювати приблизно 100 років[5]. Реактор перебуває у фазі теоретичних досліджень і комп'ютерного моделювання з емпіричними доказами здійсненості такого проекту.
У жовтні 2015 року компанія почала досліджувати реактор на розплавах солей (MSR) як альтернативну технологію[11].
Новий тип реактора може зменшити запаси радіоактивних відходів, що їх тільки в США накопичилось 700 тис. тон[12][13]. Лише 8 тон таких відходів здатні забезпечувати електроенергією 2,5 млн домогосподарств протягом року[13]. Завдяки використанню цієї технології й використанню збідненого урану, що знаходиться в розсіяному стані в гідросфері планети, атомна енергетика здатна забезпечувати 10 млрд осіб електроенергією (на середньому рівні споживання в США на початку XXI століття) протягом мільйонів років[14].
- ↑ https://www.geekwire.com/2019/nuclear-venture-backed-bill-gates-teams-coal-based-carbon-fiber-project/
- ↑ CrunchBase — 2007.
- ↑ а б (англ.) RIL buys stake in US's Terra Power. — moneycontrol.com, 22 грудня 2011 року.
- ↑ (англ.) Bill Gates, Toshiba in early talks on nuclear reactor. — Sydney Morning Herald, 23 березня 2010 року.
- ↑ а б (англ.) Gurth, Robert. A Window Into the Nuclear Future. — The Wall Street Journal, 27 лютого 2011.
- ↑ (англ.) Gregory T. Huang Bill Gates's Nuclear Miracle? John Gilleland Says TerraPower Needs Discipline, Not Divine Intervention. — Xconomy, 23 березня 2010 року.
- ↑ (англ.) Bill Gates. Innovating to zero! — TED, 2010.
- ↑ (англ.) Delacruz, Vanessa (August 2012). Fiscal Year 2012 Institutional Commitments Midyear Progress Report. — Energy Citation Database: 1–37.
- ↑ (англ.) The TerraPower Team [Архівовано 2016-07-09 у Wayback Machine.] — біографії співробітників компанії на офіційному сайті.
- ↑ (англ.) Mattew L. Wald TR10: Traveling-Wave Reactor. [Архівовано 2016-08-16 у Wayback Machine.] — Technology Review, 24 лютого 2009 року.
- ↑ (англ.) Richard Martin. TerraPower Quietly Explores New Nuclear Reactor Strategy. — Technology Review, 21 жовтня 2015 року.
- ↑ (англ.) Michal, Rick; Michael Blake (April 2010). The nuclear news interview. John Gilleland. On the traveling-wave reactor. [Архівовано 2016-01-30 у Wayback Machine.] — Internationale Zeitschrift für Kernenergie 41 (25): 249—252.
- ↑ а б (англ.) Depleted Uranium as Fuel Cuts Path to Less Waste. — Intellectual Ventures Management, LLC.
- ↑ (англ.) Ellis, T.; R. Petroski (2010). Traveling-wave reactors: A truly sustainable and full-scale resource for global energy needs. [Архівовано 2016-01-30 у Wayback Machine.] — American Nuclear Society 42 (44): 546—558.
- (англ.) TerraPower [Архівовано 25 грудня 2011 у Wayback Machine.] — офіційний сайт компанії.
- (англ.) TerraPower, LLC Nuclear Initiative, 2009.
- (англ.) Bill Gates. Innovating to zero! [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] — відеовиступ (українські субтитри) на конференції TED, 2010 рік.
- (рос.) Ядерный Билл Гейтс [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] — Взгляд, 5 грудня 2011 року.
