Uranoscodon

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Uranoscodon
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Ігуаноподібні (Iguania)
Родина: Tropiduridae
Рід: Uranoscodon
Kaup, 1825
Вид:
U. superciliosus
Біноміальна назва
Uranoscodon superciliosus
(Linnaeus, 1758)
Синоніми[2]
  • Lacerta superciliosa Linnaeus, 1758
  • Iguana superciliosa (Linnaeus, 1758)
  • Agama stellaris Daudin, 1802
  • Agama tigrina Merrem, 1820
  • Lophyrus xiphosurus Spix, 1825
  • Lophyrus aureonitens Spix, 1825
  • Ophryessa superciliosa (Linnaeus, 1758)
  • Ophryessa aureonitens Boie, 1825
  • Hypsibatus (Ophryoessa) superciliosa (Linnaeus, 1758)
  • Tropidurus superciliosa (Linnaeus, 1758)

Uranoscodon — одновидовий рід ігуаноморфних ящірок, єдиним представником якого є Uranoscodon superciliosus, що належить до родини Tropiduridae. Зустрічається в тропічній частині Південної Америки.

Опис[ред. | ред. код]

Uranoscodon superciliosus має відносно невелику голову з тілом і хвостом, які демонструють латерально-латеральне стиснення, але вони не дуже сплощені[2]. Має відносно довгий хвіст і ноги. Загальний колір коричневий[3]. Навколо голови дорослих особин є оборка[4]. Довжина тіла 38 см, хвіст удвічі довше[3].

Поширення і середовище проживання[ред. | ред. код]

Uranoscodon superciliosus зустрічається в амазонських регіонах Бразилії, Французької Гвіани, Гаяни, Суринаму, східної Венесуели, східної Колумбії, Болівії та північно-східного Перу. Однак у Перу відоме лише одне місце розташування поблизу колумбійсько-бразильського кордону[1]. Цей вид зустрічається в заплавних лісах igapó і várzea, а також у прибережних районах наземних лісів, тобто лісів, які не піддаються сезонному затопленню[5].

Біологія[ред. | ред. код]

Uranoscodon superciliosus проводить більшу частину часу на стовбурах дерев і переважно комахоїдний. Це засідний хижак, який харчується в основному прямокрилими, тарганами, дощовими черв'яками і гусеницями, а також дрібними жабами. Здається, вони з’їдають найбільшу кількість личинок у період піку відкладання яєць у липні-листопаді. У разі загрози ці ящірки, як відомо, пірнають у воду[6]. Вони відкладають до 16 яєць і, як відомо, гніздяться в норах або в дуплах дерев[5] .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Páez, V.; Daza, J.; Perez, P. та ін. (2019). Uranoscodon superciliosus. с. e.T44579997A44580002. doi:10.2305/IUCN.UK.2019-2.RLTS.T44579997A44580002.en. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  2. а б Uranoscodon superciliosus у Reptarium.cz Reptile Database
  3. а б Mophead Iguana. Jungle Dragon. Процитовано 05.04.2022.
  4. Uranoscodon superciliosus — Diving Lizard. Wild Herps. John Sullivan. Процитовано 05.04.2022.
  5. а б Igor Joventino Roberto; Ildean Fernandez da Silva; Amanda Maria Picelli та ін. (2019). Uranoscodon superciliosus (Diving Lizard) Reproduction. Herpetological Review. 50 (1): 146—147.
  6. Zilca Campos; William Magnusson (2010). Hunting Tamacoré, Uranoscodon superciliosus. IRCF Reptiles and Amphibians. 17 (1): 38—39.