VFTS 352

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
VFTS 352
Зображення
Маса 3,4041483E+26 кг
У межах природно-географічного об'єкта NGC 2070
Каталожний код 2MASS J05382845-691119, 2MASS J05382845-6911191[1], OGLE LMC-ECL-36504[1], OGLE LMC553.25.024137[1], OGLE BRIGHT-LMC-ECL-9[1], IRSF J05382846-6911192[1] і Gaia DR2 4657678216202797440[1]
Першовідкривач або винахідник Обсерваторія Паранал
Дата відкриття (винаходу) жовтень 2015
Сузір'я Золота Риба
Відстань від Землі 150 000 світловий рік
Паралакс 0,027 ± 0,0304 кутова мілісекунда[2]
Власний рух за схиленням 0,815 ± 0,071 кутова мілісекунда на рік[2]
Власний рух за прямим піднесенням 1,816 ± 0,054 кутова мілісекунда на рік[2]
Радіальна швидкість 370,2 ± 5,7 км/с[3], 192,4 ± 32,8 км/с[3], 252,5 ± 26,6 км/с[3], −5,6 ± 7,1 км/с[3], 32,9 ± 5,9 км/с[3] і 49,2 ± 7,6 км/с[3]
Спектральний клас O4.5V / O5.5V[4], 5 V(n)((fc)):z: + O5.5 V(n)((fc)):z:[5] і O4.5V(n)((fc)):z:+O5.5V(n)((fc)):z:[5]
Видима зоряна величина 14,485 ± 0,105[6]
Епоха J2000.0[2]
Пряме піднесення 1,476872577713 радіан[2]
Схилення −1 радіан[2]
Оцінка віку об'єкта 1 мільйон років
CMNS: VFTS 352 у Вікісховищі

VFTS 352 — це тісна подвійна зоряна система, розташована на відстані 160 000 світлових років (49 000 парсек) від Сонця в туманності Тарантул (відомою також під назвою NGC 2070), яка є частиною Великої Магелланової Хмари[7]. Це наймасивніша і найстаріша, судячи зі спектра, надконтактна зоряна система з відомих[8].

Загальні характеристики[ред. | ред. код]

Відкриття цієї подвійної зоряної системи типу O стало результатом роботи «Дуже великого телескопа» Європейської південної обсерваторії[9]; її опис був опублікований 13 жовтня 2015 року[8]. VFTS 352 складається з двох надзвичайно гарячих (із температурою поверхні 40 000 °C) яскравих і масивних зір майже однакового розміру, які роблять оберт одна навколо одної трохи більше ніж за одну добу. Зорі знаходяться настільки близько одна до одної, що їхні поверхні перетинаються[9]. Їхні центри розташовані на відстані лише 12 млн км один від одного.

Екстремальні зорі на кшталт компонентів VFTS 352 вважаються основними «виробниками» таких хімічних елементів, як-от оксиген[9].

Майбутнє системи[ред. | ред. код]

Майбутнє системи VFTS 352 наразі невизначене. Є два можливі сценарії. Якщо дві зорі зіллються, утвориться зоря з надзвичайно швидким обертанням, і якщо ця зоря продовжуватиме обертатися дуже швидко, імовірно, її «життя» закінчиться тривалим гамма-сплеском. За другим гіпотетичним сценарієм[10], наприкінці свого існування обидва компоненти вибухнуть як супернові, утворивши подвійну систему близько розташованих чорних дір, а згодом під час злиття цих двох чорних дір може утворитися гравітаційна хвиля[8].

Галерея[ред. | ред. код]

  • У майбутньому подвійна зоря VFTS 352 може перетворитися або на одну величезну зорю-гіганта, або на подвійну чорну діру[11].
    У майбутньому подвійна зоря VFTS 352 може перетворитися або на одну величезну зорю-гіганта, або на подвійну чорну діру[11].
  • На цьому зображенні подано частину регіону надзвичайно активного утворення зір, розташованого навколо туманності Тарантул у Великій Магеллановій Хмарі, у якій знаходиться об’єкт VFTS 352.
    На цьому зображенні подано частину регіону надзвичайно активного утворення зір, розташованого навколо туманності Тарантул у Великій Магеллановій Хмарі, у якій знаходиться об’єкт VFTS 352.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е SIMBAD Astronomical Database
  2. ↑ а б в г д е Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
  3. ↑ а б в г д е V. Hénault-Brunet, M. Gieles, H. Sana et al. The VLT-FLAMES Tarantula Survey. VIII. Multiplicity properties of the O-type star population // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2013. — Vol. 550. — P. 107–107. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201219621 — arXiv:1209.4638
  4. ↑ http://simbad.u-strasbg.fr/simbad/sim-id?protocol=html&Ident=VFTS+352
  5. ↑ а б H. Sana, S. Simón-Díaz, Koter A. d. The VLT-FLAMES Tarantula Survey. XIV. The O-type stellar content of 30 Doradus // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2014. — Vol. 564. — P. 40–40. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201323082 — arXiv:1402.6969
  6. ↑ Udalski A. Variable stars from the OGLE-III Shallow Survey in the Large Magellanic Cloud // Acta Astron. / M. Kubiak — Copernicus Foundation for Polish Astronomy, 2013. — Vol. 63. — P. 159–179. — ISSN 0001-5237
  7. ↑ Final Kiss of Two Stars Heading for Catastrophe. EPB. 15 жовтня 2015. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 17 жовтня 2015.
  8. ↑ а б в Almeida, L. A.; Sana, H.; de Mink, S. E. та ін. (13 жовтня 2015). DISCOVERY OF THE MASSIVE OVERCONTACT BINARY VFTS 352: EVIDENCE FOR ENHANCED INTERNAL MIXING. The Astrophysical Journal. 812 (2). Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 21 жовтня 2015. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |last4= (довідка)
  9. ↑ а б в Final kiss of two stars heading for catastrophe. Astronomy Now. 21 жовтня 2015. Архів оригіналу за 22 жовтня 2015. Процитовано 21 жовтня 2015.
  10. ↑ Reilly, Rachel (21 жовтня 2015). The kiss of Death: Hottest and largest ever double star system discovered - and it could be about to form a black hole. Daily Mail. UK. Архів оригіналу за 21 жовтня 2015. Процитовано 21 жовтня 2015.
  11. ↑ Final Kiss of Two Stars Heading for Catastrophe. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 22 жовтня 2015.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=VFTS_352&oldid=41922877