Велика Магелланова Хмара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Велика Магелланова Хмара
Велика Магелланова Хмара
Тип об'єкта Галактика
Відкривач Ас-Суфі
Дата відкриття 946
Розташування (Епоха: J2000.0)
Сузір'я Золота Риба
Пряме піднесення 00h 42,8m
Схилення +41° 16′
Вигляд
Габбл-тип  : SA(s)b
Видима зоряна величина +0,9 m
Фотографічна зоряна величина
Видимі розміри 10,75° × 9,17°
Яскравість поверхні
Фізичні дані
Відстань 163 тис. св.р. св.р.
Кутове положення
Червоний зсув 0,00093
Абсолютна зоряна величина
Променева швидкість
Радіус
Абсолютний діаметр
Маса
Властивості
Позначення

Велика Магелланова Хмара — карликова галактика типу Irri, розташована на відстані близько 50 кілопарсек від нашої Галактики.

Велика і Мала Магелланові Хмари — найближчі до нас галактики. Їх можна спостерігати неозброєним оком на небосхилі південної півкулі Землі. Свою назву галактики одержали в XVI столітті під час плавання Магеллана. За класифікацією Габбла вони належать до неправильних (іррегулярних) галактик. Велика Магелланова Хмара міститься на відстані приблизно у 160 тис. світлових років від нас і за діаметром приблизно в 20 разів менша нашої галактики. ВМХ є четвертою за масою галактикою у Місцевій групі (після М31, Чумацького Шляху, М33).

ВМХ названо на честь Фернандо Магеллана, який спостерігав цю галактику у 1519 році під час навколосвітньої подорожі.

Короткий опис[ред.ред. код]

Велика Магелланова Хмара займає область неба південної півкулі в сузір'ях Золотої Риби і Столовою Гори і з території України цю галактику ніколи не видно. Диаметр Великої Магелланової Хмари приблизно в 10 разів менше ніж діаметр Чумацького Шляху і містить приблизно 30 мільярдів зірок, в той час як Мала Магелланова Хмара містить тільки 1,5 мільярда зірок. Маса ВМХ приблизно в 300 разів менше від маси нашої галактики. ВМХ є четвертою за масою галактикою в Місцевій Групі (після Туманності Андромеди, Чумацького Шляху і Трикутника. У 2013 році міжнародною групою астрономів було виміряно найбільш точну відстань до ВМХ. Воно становить 163 тисячі світлових років або 49,97 (± 0,19 (статистична похибка) ± 1,11 (систематична похибка)) кілопарсек. Спостереження проводилися за затемненим подвійними зірками в галактиці впродовж майже десяти років. Такі зірки обертаються дуже близько один до одного навколо загального центру мас, закриваючи одна іншу. При цьому їх загальний блиск падає. Так, відстежуючи пульсації цих зірок, можна визначити їх маси, розміри і відстань до них. ВМХ світить в 10 разів слабкіше, ніж Чумацький Шлях, однак є найяскравішим його компаньйоном з двох десятків галактик-супутників. За рахунок своєї гравітації ВМХ перетягує до себе мільйони зірок з Малої Магелланової Хмари (ММХ). У галактиці присутні кілька тисяч помаранчевих і червоних гігантів, старіючих зірок, які більше, яскравіше і холодніше, ніж Сонце. Близько 5% цих зірок мають абсолютно особливі швидкісні характеристики: вони обертаються під кутом 54 градуса до площини ВМХ, а також в інший бік в порівнянні з основною масою зірок. Відрізняється і хімічний склад даних зірок: за процентним вмістом заліза вони відповідають ММХ. Це вказує на те, що ці зірки були колись у складі ММХ і були перетягнуті з неї до Великої Магелланової хмари.

Об'єкти[ред.ред. код]

У 1987 році у Великій Магеллановій Хмарі спалахнула наднова SN 1987A. Це найближча до нас наднова з часів SN 1604. У ВМХ знаходиться відомий осередок активного зореутворення протяжністю в 700 світлових років - туманність Тарантул.

Найпотужніша і яскрава зірка ВМХ - R136a1, розташована в компактному зоряному скупченні R136. Це блакитний гіпергігант, що має масу, рівну 265 мас Сонця. Температура поверхні зірки становить понад 40 000 кельвінів, вона в 8,7 мільйона разів яскравіша за Сонце. Подібні надважкі зірки виключно рідкісні і утворюються тільки в дуже щільних зоряних скупченнях.

Найбільша зірка галактики - WOH G64 - є також однією з найбільших, відомих науці. Її радіус становить приблизно 1540 радіусів Сонця. Якщо WOH G64 помістити в центрі Сонячної системи, то поверхня досягне орбіти Сатурна. Зірка також оточена щільним тором з пилу і газу. Одна з унікальних зірок Великої Магелланової Хмари започаткувала окремий клас зірок. S Золотої Риби - гіпергігант, досить рідкісний, що має величезну масу і світність, нетривалий термін життя. Його ім'я було використано для назви класу блакитних змінних зірок. Випромінюваний ним світловий потік перевершує сонячний в 500 тис.разів

Галерея[ред.ред. код]