Владислав Тачановський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Wladyslaw Taczanowski)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Тачановський
пол. Władysław Taczanowski
Народився17 березня 1819(1819-03-17)[1]
Люблін, Королівство Польське, Російська імперія
Помер17 січня 1890(1890-01-17)[2] (70 років)
Варшава, Російська імперія[2]
КраїнаРеспубліка Польща
 Російська імперія
Діяльністьзоолог, орнітолог, ентомолог, куратор
Галузьорнітологія[3]
ЗакладВаршавський університет[4]
РідTaczanowski familyd
Систематик живої природи
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Taczanowski».

Władysław Taczanowski на Віківидах
Сторінка на Віківидах

Владислав Тачановський (пол. Władysław Taczanowski; 1 березня 1819(18190301), Яблонна коло Любліна17 січня 1890, Варшава) — польський зоолог і колекціонер.

Біографія

[ред. | ред. код]
Могила Владислава Тачановського (Повонзківський цвинтарі у Варшаві)

Владислав Тачановський походив зі старовинного великопольського шляхетського роду Тачановських[pl]. В дитинстві він навчався у Люблінській гімназії, яку закінчив у 1383 році. У зв'язку з політичними обставинами Владиславу був закритий доступ до університету, і тому його довелося отримувати наукові знання самостійно. В маєтку свого батька, Казимира Тачановського (1789-1839), він навчився полювати. Після його смерті він управляв батьківським маєтком до 1859 року, після чого продав його. В цьому ж році радомський губернатор найняв його на державну службу з метою збору колекції фауни Радомської і Люблінської губерній. Після цього збір колекцій мав би продовжитися і в інших районах, однак від цієї ідеї відмовилися. В цей період Тачановський об'їхав всю територію Царства Польського з метою вивчення вітчизняної орнітофауни. Він витратив велику частину свої статків, щоб поповнити свою колекцію. Після її створення і організації Тачановський заповів її Зоологічному кабінету Варшавської головної школи (з 1869 року Імператорського Варшавського університету). У 1855 році він став ад'юнктом, а з 1862 року і до своєї смерті — керівником (після Фелікса Яроцького[en]) і куратором Зоологічного кабінету.

В 1857 році Юзеф Мяновський відправив Тачановсього в Париж для вивчення тамтешніх колекцій. Там він навчився таксидермії і незабаром зібрав значну орнітологічну і зоологічну колекцію. Коли у 1862 році після смерті Константи Тизенгауза[pl] була опублікована його колекція пташиних яєць, Тачановський працював над їх класифікацією.

Між 1866 і 1867 роками він подорожував до Алжиру разом з Константином (1824–1884) і Александром Браницькими[pl] (1821–1877), звідки привіз до музею багату природничу колекцію. Незабаром після повернення він отримав іншу колекцію, яку його друзі дитинства Бенедикт Дибовський (1833-1930) і Віктор Годлевський[pl] (1831–1900) привезли із сибірського заслання. Крім того, Тачановський отримав колекцію, зібрану Костянтином Єльським (1837–1896) і Яном Штольцманом (1854–1928) в Каєнні, Еквадорі і Перу на кошти графа Браницького. Єльський поселився в Каєнні у 1866 році і переїхав до Перу в 1871 році за намовлянням Браницького. Штольцман не послідував за ним до 1875 року і залишався в Перу до 1882 року. Через Тихоокеанську війну з Чилі він покинув країну і подорожував по Еквадору з 1883 по 1885 рік. Інші пожертвування музею Тачановського і його бібліотеці надходили від меценатів, зокрема від Єжи Вандаліна Мнішека (1824–1881) і Владислава Яна Ємануеля Любомирського (1824-1881).

Колекції дозволили Тачановському вести наукову роботу. Він написав важливі праці з авіфауни Польщі, Сибіру і Перу. Він був спеціалістом з орнітології, однак також опублікував інші важливі праці, зокрема про зокрема плазунів і павукоподібних[5]. Його публікації виходили польською, російською, французькою і німецькою мовами. Німецькомовні статті друкувалися переважно в Journal für Ornithologie. У 1876 році Тачановський видав російською мовою працю «Критический обзор орнитологической фауны Восточной Сибири», яка також з'явилася у деяких франкомовних статтях в Bulletin de la Société zoologique de France. Він був співавтором двотомної праці «Ptaki krajowe», присвяченої птахам вітчизняної фауни. Найважливішою працею Тачановського була 4-томна праця «Ornithologie du Pérou», яка з'явилася між 1884 і 1886 роками. В 1889 році Ягеллонський університет присвоїв йому звання почесного доктора за заслуги перед наукою.

Тачановський був членом Санкт-Петербурзького товариства дослідників природи, Німецького товариства орнітологів[de], Зоологічного товариства Франції[fr], віденського Зоологічно-ботанічного товариства[de], Лондонського зоологічного товариства[en] і Американського орнітологічного товариства.

Вшанування

[ред. | ред. код]

На честь Владислава Тачановського було названо низку видів птахів, зокрема Locustella tacsanowskia, Cinclodes taczanowskii, Leptopogon taczanowskii, Thaumasius taczanowskii, Nothoprocta taczanowskii, Podiceps taczanowskii, Onychostruthus taczanowskii і Sicalis taczanowskii, а також багато підвидів[6]. Крім того, на його честь було названо вид перетинчастокрилих комах Praia taczanowskii, вид павуків-тенетників Emertonella taczanowskii, рід павуків-колопрядів Taczanowskia, види риб Ladislavia taczanowskii, Sebastes taczanowskii, Chaetostoma taczanowskii і Astroblepus taczanowskii, вид змій Tropidophis taczanowskyi та два види гризунів Thomasomys taczanowskii і Cuniculus taczanowskii[7].

Публікації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://archive.org/details/ibis621890brit/page/269/mode/1up/
  2. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117613207 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
  4. https://www.muzeumzamoyskich.pl/wladyslaw-taczanowski
  5. Unknown (1890). Obituary. The Ibis. 6. 2: 268-270.
  6. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 377. ISBN 978-1-4081-2501-4.
  7. Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. с. 260. ISBN 978-1-4214-0135-5.