Єнс Норсков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Єнс Норсков
Народився21 вересня 1952(1952-09-21) (72 роки)
Данія
КраїнаКоролівство Данія
Діяльністьфізик, інженер, хімік, викладач університету
Alma materОрхуський університет
Галузьхімічна технологія[1], поверхня[d][1], каталіз[1], матеріал[1], Наноструктура[1] і біомолекула[1]
ЗакладСтенфордський університет
Данський технічний університет[2]
Оргуський університет
Topsoed
ЧленствоЄвропейська академія[3]
Данська королівська академія наук
Нагороди
Особ. сторінкаprofiles.stanford.edu/jens-noerskov
CMNS: Єнс Норсков у Вікісховищі

Єнс Келет Норсков (дан. Jens Nørskov; нар. 21 вересня 1952, Данія) — професор Віллума Канна Расмуссена Технічного університету Данії.[4] Данський фізик, найбільш відомий своїми роботами з теоретичного опису поверхонь, каталізу, матеріалів, наноструктур і біомолекул.

Освіта

[ред. | ред. код]

Норсков здобув ступінь магістра з фізики та хімії в 1976 році та ступінь доктора філософії з теоретичної фізики в 1979 році в Орхуському університеті Данії під керівництвом Б. І. Лундквіста.[5]

Академічна кар'єра

[ред. | ред. код]

Норсков відомий своїми теоретичними роботами з опису поверхонь, каталізу, матеріалів, наноструктур і біомолекул. Його робота над комп'ютерним гетерогенним каталізом у кількох випадках призвела до розробки нових ідей для каталізаторів, наприклад, для синтезу аміаку та паливних елементів.[6][7][8] Він є почесним докторомТехнологічного університету Ейндховена, Норвезького університету науки та технологій (NTNU) і Мюнхенського технічного університету (TUM). Він є членом Данської королівської академії наук і літератури,[9] Данської інженерної академії,[10] Academia Europaea[11] та іноземним членом Національної інженерної академії США.[12]

Після захисту докторської дисертації він працював науковим співробітником, докторантом і штатним науковцем у різних установах, в тому числі в Дослідницькому центрі IBM TJ Watson і Haldor Topsoe. У 1987 році Норсков почав працювати професором-дослідником у Технічному університеті Данії, а в 1992 році був призначений професором теоретичної фізики. У червні 2010 року він переїхав до Стенфордського університету, де став професором хімічної інженерії імені Ліланда Т. Едвардса та директором-засновником Центру науки про інтерфейси та каталіз SUNCAT. У липні 2018 року він повернувся до Технічного університету Данії, де очолив кафедру Віллума Канна Расмуссена.[13] Наразі Ньорсков є головою Данського національного дослідницького фонду.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Єнс Норсков одружений на Боділі.

Книги

[ред. | ред. код]
  • Fundamental Concepts in Heterogeneous Catalysis, Jens Nørskov, Felix Studt, Frank Abild-Pedersen, Thomas Bligaard.[14]
  • Chemical Bonding at Surfaces and Interfaces, redigeret af Anders Nilsson, Lars G.M. Pettersson, Jens Nørskov.[15]
  • Fuel Cell Science: Theory, Fundamentals, and Biocatalysis, redigeret af Andrzej Wieckowski, Jens Nørskov.[16]

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2018: Міжнародна золота медаль Нільса Бора[17]
  • 2018: Медаль ETH Zurich Chemical Engineering[18]
  • 2016: European Inventor Award[19]
  • 2016: Премія Мюррея Ремсі[20]
  • 2015: Наукова премія Фонду Carlsberg[21]
  • 2015: наукова премія Рігмора та Карла Холста-Кнудсена[22]
  • 2015: Премія Ірвінга Ленгмюра з хімічної фізики[23]
  • 2014: Премія Мішеля Бударта за розвиток каталізу[24]
  • 2013: Медаль Хагемана
  • 2011: Меморіальна нагорода Джузеппе Парравано за відмінні досягнення в дослідженні каталізу[25]
  • 2009: Премія Алвіна Мітташа (спільно)[26]
  • 2009: Лекційна премія Герхарда Ертля[27]
  • 2009: Премія Габора А. Соморжая за творчі дослідження в галузі каталізу
  • 2009: Наука про водень та енергетику
  • 2007: Премія Grundfos
  • 2007: Медаль Маллікена
  • 2007: Премія за інновації
  • 2003: обраний членом Американського фізичного товариства[28]
  • 2003: Премія Річарда А. Гленна
  • 1991: Премія Віллума Канна Расмуссена
  • 1990: Премія Данського фізичного товариства
  • 1989: Премія Семюеля Фрідмана («Порятунок»)
  • 1987: Премія Рейнгольдта В. Йорха
  • 1979: премія ECOSS

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ http://orbit.dtu.dk/en/persons/jens-kehlet-noerskov(74a5a0cb-ee22-4fd4-bb82-056b3764a58a).html
  3. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Norskov_Jens
  4. ↑ DTU Department of Physics: Jens Nørskov.
  5. ↑ «Jens's CV»
  6. ↑ Nørskov receives the Somorjai Award. Архів оригіналу за 29 січня 2012.
  7. ↑ Cheaper catalysts designed by Computer.
  8. ↑ Hydrogen production. MSNBC.
  9. ↑ Royal Danish Academy of Sciences and Letters.
  10. ↑ Akademiet for de Tekniske Videnskaber (PDF).
  11. ↑ Academia Europaea.
  12. ↑ US National Academy of Engineering.
  13. ↑ DTU professorship for top researcher from Stanford University.
  14. ↑ Niels Bohr International Gold Medal 2018. Copenhagen University. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 14 вересня 2020.
  15. ↑ Winners of the ETH Zurich Chemical Engineering Medal. ETH Zurich. Процитовано 14 вересня 2020.
  16. ↑ Exceptional inventors receive European Inventor Award 2016 at ceremony in Lisbon. EPO. Процитовано 14 вересня 2020.
  17. ↑ The 26th Biennial Organic Reactions Catalysis Society Conference. North American Catalysis Society. Процитовано 14 вересня 2020.
  18. ↑ The Carlsberg Foundation's Research Prizes 2015. Carlsberg Foundation. Процитовано 14 вересня 2020.
  19. ↑ Videnskabsprisens modtagere 2015. Aarhus University. Процитовано 14 вересня 2020.
  20. ↑ Irving Langmuir Award in Chemical Physics. American Physical Society. Процитовано 14 вересня 2020.
  21. ↑ Michel Boudart Award for the Advancement of Catalysis. Michel Boudart Award for the Advancement of Catalysis. Процитовано 14 вересня 2020.
  22. ↑ Awards. The Michigan Chapter of the North American Catalysis Society. Процитовано 14 вересня 2020.
  23. ↑ Alwin Mittasch Prize 2009 for Jens Weitkamp and Jens Nørskov. DECHEMA. Процитовано 14 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  24. ↑ Gerhard Ertl Lecture & Award. Fritz Haber Institute. Процитовано 14 вересня 2020.
  25. ↑ APS Fellow Archive. APS. Процитовано 14 вересня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Jens Nørskov publications indexed by Google Scholar
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Єнс_Норсков