Історія євреїв Кременця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Історія євреїв Кременця (нині – Тернопільська область) – хронологічний розвиток соціально-економічного, культурно-релігійного та інших аспектів життя єврейської громади у Кременці. Історія євреїв Кременця сягає XIV століття.

Період Великого князівства Литовського

[ред. | ред. код]

Єврейська громада Кременця є однією із найстаріших на Західному Поділлі. У 1431 р. Кременець одержав Магдебурзьке право. Приблизно у цей час у місті поселяються євреї. Євреї Кременця вперше згадуються у грамоті великого князя литовського Свидригайла у 1438 р. У 1495 р. великий князь литовський Олександр розпорядився вигнати євреїв із країни, тож євреям Кременця довелося залишити місто. Але вже за кілька років князь дозволив їм повертатися до Великого князівства Литовського. У 1552 р. у місті проживало 240 євреїв, які володіли 48 будинками. У 1578 р. їхня чисельність зросла до п’ятисот, а у 1629 р. до 854, що становило 15% від загальної кількості жителів міста. У 1563 р. євреї Кременця вже мали синагогу та лікарню.

Період Речі Посполитої (друга половина XVI–XVIII ст.)

[ред. | ред. код]

Після підписання Люблінської унії у 1569 р. Кременець відійшов до польської частини держави. Його єврейська община була однією з найзаможніших і найвпливовіших у Волинському воєводстві. Вона увійшла до Вааду чотирьох земель. У XVII ст. Кременець був одним із центрів єврейського освітнього життя регіону [1]. У місті жили такі авторитетні особистості, як рабин Авраам Хаззан, автор «Хіббурей лекет» («Вибраних творів»), галахіст рабин Мордехай Яффе та рабин Шимшон бен Бецалель, брат празького рабина Ієгуди Льов бен Бецалеля. Статус одного з центрів єврейського освітнього життя Кременець зберіг і в наступних століттях. З цього міста походив вчений та філолог Ісак Бер Левінзон (1788–1860), який займався відродженням гебрайської мови. Зокрема, він взявся за завдання відтворити словник та синтаксис гебрайської мови для сучасного вжитку [2]. Також він писав поширювані у рукописах сатиричні твори, у яких висміював побут єврейської громади [3]. «Золота доба» для євреїв Кременця завершилася у середині XVII ст. Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького загинуло багато євреїв міста. Щоб якимось чином витягти громаду з майнового зубожіння, польський король Ян ІІ Казимир видав у 1650 р. привілей для євреїв Кременця. У 1765 р. у місті проживало 649 євреїв. У XVIII ст. серед євреїв Кременця поширюється хасидизм.

У складі Російської імперії (1793–1917 рр.)

[ред. | ред. код]

Наприкінці XVIII ст. євреї становили 13,3% від загальної кількості жителів Волинської губернії, до якої увійшов Кременець [4]. У XIX ст. Кременець був однією з важливих ланок у незаконних перевезеннях товарів, яке організовували подільські та волинські євреї на пограниччі Австрійської та Російської імперій [5]. Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 р., у місті налічувалося 6539 євреїв, що становило 37% від загальної кількості його населення.

Період 1917–1941 рр.

[ред. | ред. код]

Після падіння Російської імперії, в умовах воєнного протистояння та стрімких змін влади, євреї Кременця ставали жертвами погромів. В період ІІ Речі Посполитої, у складі якої міжвоєнний Кременець був повітовим містом Тернопільського воєводства, активізувалося громадське життя єврейської спільноти міста. Протягом 1933–1939 рр. у Кременці виходила щотижнева їдишемовна газета «Кременіцер лебн». Згідно з переписом 1931 р. на території Тернопільського воєводства мешкало 110 768 євреїв [6]. У Кременецькому повіті жило 18 751 [7], а в самому Кременці 7256 євреїв [8]. Влітку 1941 р. у місті проживало 8500 євреїв.

Голокост у Кременці

[ред. | ред. код]

З початком німецько-радянської війни місто швидко опинилося в руках нацистів. Відступаючи з нього, працівники НКВС вбили всіх політичних в’язнів у місцевій тюрмі. Скориставшись цим, німецькі окупанти інспірували єврейський погром руками місцевого населення, внаслідок якого загинуло 130 євреїв [9].

У другій половині липня 1941 р. німецька поліція безпеки у Кременці знищила представників єврейської інтелігенції та колишніх радянських держслужбовців-євреїв. Кількість убитих склала 300 осіб [10]. Загалом у місті протягом липня 1941 р. було вбито 900 євреїв [8]. 1 серпня 1941 р. з шести північних районів Тернопільської області було створено ґебіт «Кременець», який у свою чергу входив до складу генерального округу «Волинь–Поділля» Райхскомісаріату Україна. 1 березня 1942 р. у місті було створено гетто, яке невдовзі оточили дерев’яним парканом [11]. Станом на березень–квітень 1942 р. там перебувало близько 8 тис. євреїв. Восени 1942 р., після масових вбивств, німці зустрілися з організованим єврейським опором у гетто [12]. 9 вересня 1942 р. там відбулося повстання [13]. У 1942 р. було спалено головну синагогу міста [14]. 18 серпня 1942 р. гетто було ліквідовано, а його мешканців – розстріляно [15]. Вбивство людей проводилося у декілька етапів. Так, наприклад, 20 серпня 1942 р., було розстріляно 1210 осіб (848 жінок і дітей, 362 чоловіки).

Від 1944 р. до сьогодення

[ред. | ред. код]

У роки Другої світової війни майже все єврейське населення Кременця було знищене нацистами. Вдалося врятуватися лише невеликій кількості людей, яких або переховували місцеві українці чи поляки, або ж мобілізували до радянської армії ще у 1941 р. Після війни ці євреї не повернулися до міста. Тому, згідно з переписом населення 2001 р., у Кременці євреїв не було. Однак, єврейська культурна спадщина і надалі існує в місті. Зокрема, збереглось єврейське кладовище, історія якого налічує вже п’ятсот років. Воно складається з 3335 надгробків та є одним із найдавніших та найбільш збережених єврейських кладовищ у Центрально-Східній Європі.

Відомі єврейські громадсько-політичні та культурні діячі, народжені у Кременці

[ред. | ред. код]
  • Моріс Селіг Караш (англ. Morris Selig Kharasch; 24 серпня 1895 – 9 жовтня 1957) – американський хімік-органік [16].
  • Йосеф Авідар (1906–1997) – ізраїльський військовий та політичний діяч. На початку 50-х рр. XX ст. він брав активну участь у розбудові та зміцненні збройних сил Ізраїлю, пізніше був послом Ізраїлю в Радянському Союзі (1955–1958) та Аргентині (1960–1968) [17].
  • Марк Кац (англ. Mark Kac; 3 серпня 1914 – 26 жовтня 1984) – польський та американський математик. Випускник Кременецької гімназії. Був одним із творців львівської математичної школи [18]. Батьки Марка Каца – Бенедикт та Ханна Кац разом із молодшим братом Гершом Кацом загинули у кременецькому гетто.
  • Ісаак Штерн (англ. Isaac Stern; 21 липня 1920 – 22 вересня 2001) – американський скрипаль.
  • Моше Каган (1922 р. н.) – відомий ізраїльський художник. Його картини були частиною експозицій у країнах Південної Америки, США, Канаді, на Кіпрі та у Швейцарії.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe / ed. in chief G. D. Hundert. – New Haven, CT: Yale University Press, 2008. – Vol. 1. – P. 908.
  2. ↑ Дейвіс Н. Боже ігрище: Історія Польщі. – Київ: Основи, 2008. – С. 633.
  3. ↑ Феллер М. Єврейська література // Нариси з історії та культури євреїв України / за ред. Л. Фінберга та В. Любченка. – Київ: Дух і літера, 2005. – С. 366.
  4. ↑ Магочій П.-Р., Петровський-Штерн Й. Євреї та українці: тисячоліття співіснування. – Ужгород: Видавництво Валерія Падяка, 2016. – С. 10.
  5. ↑ Petrovsky-Shtern Y. The Golden Age of Shtetl: A New History of Jewish Life in East Europe. – Princeton; Oxford: Princeton University Press, 2014. – Р. 75, 79, 85.
  6. ↑ Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: зона немецкой военной администрации, румынская зона оккупации, дистрикт «Галичина», Закарпатье в составе Венгрии (1939–1944). – Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума»; Лира, 2017. – С. 247.
  7. ↑ Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: зона немецкой военной администрации, румынская зона оккупации, дистрикт «Галичина», Закарпатье в составе Венгрии. – С. 247.
  8. ↑ а б Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: зона немецкой военной администрации, румынская зона оккупации, дистрикт «Галичина», Закарпатье в составе Венгрии. – С. 262.
  9. ↑ Снайдер Т. Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним. – Київ: Грані-Т, 2011. – С. 207. Див також: він же. Життя і смерть західноволинських євреїв, 1921–1945 рр. // Шоа в Україні: історія, свідчення, увічнення / за ред. Р. Брандона та В. Лауер. – Київ: Дух і літера, 2015. – С. 133; Bilinsky Y. Methodological Problems and Philosophical Issues in the Study of Jewish-Ukrainian Relations during the Second World War // Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective / ed. by P. J. Potichnyj and H. Aster. – Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1990. – P. 376.
  10. ↑ Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: зона немецкой военной администрации, румынская зона оккупации, дистрикт «Галичина», Закарпатье в составе Венгрии. – С. 257.
  11. ↑ The YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. – Vol. 1. – P. 594.
  12. ↑ Шоа в Україні: історія, свідчення, увічнення / За ред. Р. Брандона та В. Лауер. – Київ: Дух і Літера, 2015. – С. 79.
  13. ↑ The YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. – Vol. 1. – P. 68.
  14. ↑ The YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. – Vol. 1. – P. 740.
  15. ↑ Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: зона немецкой военной администрации, румынская зона оккупации, дистрикт «Галичина», Закарпатье в составе Венгрии. – С. 262. Див. також: Снайдер Т. Життя і смерть західноволинських євреїв. – С. 141.
  16. ↑ Див.: Westheimer F. H. Morris Selig Kharasch, 1895–1957: A Biographical Memoir. – Washington: National Academy of Sciences, 1960.
  17. ↑ Ханас В. Авідар Йосеф // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль: Збруч, 2004. – Т. 1. – С. 20.
  18. ↑ Див.: Duda R. Lwowska szkoła matematyczna. Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2010. Див. також: Urbanek M. Genialni: Lwowska szkoła matematyczna. Warszawa: Iskry, 2014.

Література

[ред. | ред. код]
  • Дейвіс Н. Боже ігрище: Історія Польщі. – Київ: Основи, 2008.
  • Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: зона немецкой военной администрации, румынская зона оккупации, дистрикт «Галичина», Закарпатье в составе Венгрии (1939–1944). – Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума»; Лира, 2017.
  • Магочій П.-Р., Петровський-Штерн Й. Євреї та українці: тисячоліття співіснування. – Ужгород: Видавництво Валерія Падяка, 2016.
  • Снайдер Т. Життя і смерть західноволинських євреїв, 1921–1945 рр. // Шоа в Україні: історія, свідчення, увічнення / за ред. Р. Брандона та В. Лауер. – Київ: Дух і літера, 2015. – С. 113–162.
  • Снайдер Т. Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним. – Київ: Грані-Т, 2011.
  • Petrovsky-Shtern Y. The Golden Age of Shtetl: A New History of Jewish Life in East Europe. – Princeton; Oxford: Princeton University Press, 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_євреїв_Кременця