Ян II Казимир

Ян II Казимир пол. Jan II Kazimierz Waza
Dei Gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russie, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolenscie, Severiae, Czernichoviaeque; nec non Suecorum, Gothorum, Vandalorumque haereditarius rex, etc.
Король Польщі Великий князь Литовський Великий князь Руський Король Швеції
Правління	1648-1668
Коронація	19 січня 1649
Попередник	Владислав IV Ваза
Наступник	Михайло I Корибут Вишневецький
Біографічні дані
Релігія	Римо-католицька церква
Народження	22 березня 1609(1609-03-22) Краків
Смерть	16 грудня 1672(1672-12-16) (63 роки) Невер, Франція
Поховання	Собор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща
Дружина	Марія Луїза Гонзага
Діти	Марія Анна Ваза і Ян Сигізмунд
Династія	Ваза
Батько	Сигізмунд III Ваза
Мати	Констанція Австрійська Габсбург
Медіафайли на Вікісховищі

Ян II Казими́р Ва́за або Казими́р V (пол. Jan II Kazimierz Waza, нім. Johann II. Kasimir Wasa; 22 березня 1609, Краків — 16 грудня 1672, Невер, Франція), король Речі Посполитої (1648–1668) і титулярний король Швеції (до 1660). Король Польський, Великий князь Литовський, Руський і Опольський. Син Сигізмунда ІІІ Вази і Констанції Австрійської. Єдинокровний брат Владислава IV.

Ім'я

Як Король Польщі його називали Ян II Казимир. Як Великий Князь Руський його правильніше називати Іоанн IІ Казимир.

Королівський титул

Повний титул:

«

З Божої ласки король Польський, Великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфлянцький, Смоленський, Сіверський і Чернігівський, а також дідичний король Шведів, Готів і Венедів. Оригінальний текст (пол.) Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, a także dziedziczny król Szwedów, Gotów i Wenedów. Оригінальний текст (лат.) Dei Gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russie, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolenscie, Severiae, Czernichoviaeque; nec non Suecorum, Gothorum, Vandalorumque haereditarius rex, etc.

»

Біографія

Ян Казимир 1619 року.

Сигізмунд ІІІ Ваза — внук короля Швеції Густава I — успадкував у 1592 році шведський трон; був поваленим в 1599 році дядьком Карлом IX. Це привело до тривалої усобиці, коли польські королі династії Ваза претендували на шведську корону, що привела до польсько-шведської війни 1600-1629 років. Польща і Швеція були також на супротивних сторонах у Тридцятирічній війні (1618—1648), хоча в тій війні Польща головним чином уникнула великих військових дій.

Ян Казимир був старшим сином з тих, що вижили у короля Сигізмунда III від другого шлюбу, і останнім з династії Ваза, що народилися в краківському замку Вавель, який був королівською резиденцією до перенесення столиці до Варшави. Ріс у скромних умовах в королівському замку Варшави.

Ян Казимир більшість свого життя залишався в тіні свого брата — Владислава IV Вази. Він мав небагатьох друзів серед польської шляхти, оскільки відкрито симпатизував Австрії і демонстрував байдужість та презирство до польської культури. Недружній, скритний, ділячи свій час між марнотратним гулянням і релігійним роздумом, не люблячи політику; не мав ні сильної владної бази, ні впливу в польському дворі. Він був талановитим військовим командиром, продемонструвавши здібності в Смоленський Війні проти Московської Держави (1633).

У 1635 році Ян Казимир відправився на дипломатичну місію до Відня, яку він залишив, щоб приєднатися до армії Священної Римської Імперії і битися з Францією. Після того, як його полк був розбитий в битві, він провів рік розкішного мешкання при Віденському дворі.

У 1636 р. він повернувся до Польщі і закохався в баронесу Гулдентерн (Guldentern), але король Владислав IV завадив його бажанню оженитися. У відплату Владислав спробував зробити його монархом Курляндії, але Сеймом було накладено вето. Образившись, Ян Казимир в 1638 р. відправляється до Іспанії, щоб стати віце-королем Португалії, але був захоплений французькими агентами і поміщений у в'язницю за наказом кардинала Рішельє. У 1640 році був звільнений дипломатичною місією воєводи смоленського Kшиштoфа Koрвiна Ґoсєвського.

У 1641 році Ян Казимир вирішив стати єзуїтом. У 1642 році він знову залишив Польсько-Литовську Державу, супроводжуючи свою сестру до Німеччини. У 1643 році він приєднався до єзуїтів, не зважаючи на опозицію короля Владислава, викликаючи дипломатичний розкол між Польщею і римським папою. Ян Казимир став кардиналом, але в грудні 1646 року, знайшовши себе негідним до духовного життя, він повернувся до Польщі. У жовтні 1647 році він, як кардинал, пішов у відставку, щоб взяти участь у виборах на польську корону, спробував здобути підтримку Габсбургів.

Ян Казимир 1630-ті.

Ян Казимир одружився з вдовою брата — французькою княгинею Марією Луїзою Ґонзагою (пол. Ludwika Maria Gonzaga) (травень 1649 р.), яка була головною підтримкою схильному до депресії короля.

Ян Казимир у перуці (невідомий художник, XVII століття).

Ян Казимир без перуки (невідомий художник, XVII століття).

Правління

17 листопада 1648 отримав польську корону після смерті свого брата короля Владислава IV. Правління останнього Вази в польсько-литовській державі ознаменувалося війнами: воював з козаками (1648—1649) i (1651—1654), з Московією(1654—1656) i (1660—1667), з Швецією («Потоп») (1655—1660). Протягом Потопу майже вся Польща була захоплена шведами, які, щоправда, не могли зберегти більшість своїх завоювань і були змушені відступити, спустошивши всю країну.

У 1648 під впливом канцлера Єжи Оссолінського бажав порозумітись з гетьманом України Богданом Хмельницьким. Однак у 1649, позбавлений ілюзій, вирушив на чолі коронного війська. 15-16 серпня 1649 програв Зборівську битву та підписав Зборівський договір з Богданом Хмельницьким.

У червні 1651 вів польське військо у Берестецький битві. Поляки одержали перемогу завдяки тактичним здібностям Яна Казимира та зраді татарського хана Іслама-Гірея III. Підсумком битви стало підписання Білоцерківського договору 28 вересня 1651.

У січні 1654 Богдан Хмельницький уклав договір з Московською державою на Переяславський раді. За цім договором Україна входила в склад Московії на правах автономії.

Цей договір також значив розрив Московською державою «вічного» Поляновського миру 1634. Московський цар Олексій I Михайлович повів військо на Литву, захоплюючи Полоцьк, Смоленськ, Вітебськ і Могильов. Поляки примирилися з татарами та послали військо в Україну. 29 січня 1655 почалася битва під Охматовим між польсько-татарськими силами під проводом гетьмана великого коронного Станіслава «Ревери» Потоцького та козацько-московськими силами Богдана Хмельницького і Василя Шереметьєва. Козацько-московські війська відступили. Татари пішли до Криму, захоплюючи бранців на шляху. Весною 1655 московські війська захопили Вільно. Після нападу Швеції на Річ Посполиту з Московською державою було укладено Віленське перемир'я.

Напад Швеції в 1655 спочатку не вдавалося відбити, і військо Карла Х Густава захопило коронні землі та частину Литви, в тому числі Варшаву та Краків. Ситуація була критичною, але шведське військо несподівано зазнало поразки при облозі монастиря Ясна Гора (листопад-грудень 1655) у Ченстохові завдяки заступництву Чудотворної ікони Божої Матері. Шведів було вигнано та 3 травня 1660 укладено Олівський мир. У знак подяки за збереження Польщі Король оголосив ікону Ченстоховської Божої матері заступницею усієї Польщі, а саму Діву Марію - Королевою Польщі. Ян Казимир був вимушений відмовитися від претензій до шведської корони і визнав суверенітет Швеції над Лівонією та містом Рига.

По смерті Богдана Хмельницького Гадяцький договір 1658 р. було укладено з гетьманом України Іваном Виговським. Договір передбачав утворення у Речі Посполитій третьої складової частини федерації — Великого Князівства Руського, а також зрівняння в правах православних і католиків. Повстання в Україні та війна з Московською державою 1660 р. перешкодили втіленню договору.

Коронне військо гетьманів Стефана Чарнецького і Єжи Себастьяна Любомирського з татарами Мехмеда IV Герая вибили московські війська за лінію Дніпра, але після того війна мала змінний успіх. У 1667 було укладено Андрусівське перемир'я.

Після зречення

16 вересня 1668 року Ян ІІ зрікся престолу, повернувся до Франції, де приєднався до єзуїтів і став абатом монастиря св. Мартіна в місті Невер. Король помер 16 грудня 1672 року. (за деякими джерелами — після отримання звістки про падіння Кам'янця Подільського). 31 січня його тіло було поховане у Вавельській катедрі, проте серце короля зберігається у соборі Сен-Жермен-де-Пре у Парижі.

Ян II Казимир не залишив нащадків. Всі його брати та сестри померли раніше від нього, теж не залишивши нащадків, і він був останнім у лінії Бони Сфорца. Ян Казимир був головою генеалогічної лінії Бригити Шведської, низхідний в первородстві від сестри Бригити. Після його смерті головування успадкувала його троюрідна сестра Христина I, яка вже зреклася престолу Швеції.

• 

  "Битва під Берестечком" — барельєф на саркофазі Яна Казимира II у Парижі. Автор: французький бенедиктинський чернець Жен Тібо.

У мистецтві

• Ян II Казимир є персонажем романів Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» (1884) і «Потоп» (1886).
• Гетьман (2015) — фільм режисера Валерія Ямбурського

Див. також

• Вавжинець-Ян Рудавський

Джерела

• Аркуша О. Ян II Казимир Ваза // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 798. — ISBN 978-966-611-818-2.
• Вуйцик З. Ян II Казимир Ваза // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 741. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
• Коваленко С. Останній чин великого Гетьмана. — К. : Стікс, 2010.
• Коваленко С. Іван Богун — український Дон Кіхот. — К. : Стікс, 2011.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — ISBN 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця.
• Czapliński Wł. Jan II Kazimierz Waza (1609—1672) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/3, zeszyt 46. — S. 410—413. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ян II Казимир

Попередник Владислав IV Ваза

Король Польщі Великий князь Литовський Великий князь Руський 1648-1668

Наступник Михайло I Корибут Вишневецький

Попередник Владислав IV Ваза

Король Швеції титулярний 1648-1660

Наступник Карл XI

Попередник Династія Савойських

Король Єрусалиму титулярний

Наступник