Ян II Казимир

Ян II Казимир Jan II Kazimierz Waza
Dei Gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russie, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolenscie, Severiae, Czernichoviaeque; nec non Suecorum, Gothorum, Vandalorumque haereditarius rex, etc.
Король Польщі Великий князь Литовський Великий князь Руський Король Швеції
Правління	1648-1668
Коронація	19 січня 1649
Попередник	Владислав IV Ваза
Наступник	Михайло I Корибут Вишневецький
Біографічні дані
Релігія	Римо-католицька церква
Народження	22 березня 1609(1609-03-22) Краків
Смерть	16 грудня 1672(1672-12-16) (63 роки) Невер, Франція
Поховання	Собор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща
Дружина	Марія Луїза Гонзага
Діти	Марія Анна Ваза і Ян Сигізмунд
Династія	Ваза
Батько	Сигізмунд III Ваза
Мати	Констанція Австрійська Габсбург
Медіафайли на Вікісховищі

Ян II Казими́р Ва́за або Казими́р V (пол. Jan II Kazimierz Waza, нім. Johann II. Kasimir Wasa; 22 березня 1609, Краків — 16 грудня 1672, Невер, Франція), король Речі Посполитої (1648–1668) і титулярний король Швеції (до 1660). Король Польський, Великий князь Литовський, Руський і Опольський. Син Сигізмунда ІІІ Вази і Констанції Австрійської. Єдинокровний брат Владислава IV.

Ім'я

Як Король Польщі його називали Ян II Казимир. Як Великий Князь Руський його правильніше називати Іоанн IІ Казимир.

Королівський титул

Повний титул:

«

З Божої ласки король Польський, Великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфлянцький, Смоленський, Сіверський і Чернігівський, а також дідичний король Шведів, Готів і Венедів. Оригінальний текст (пол.) Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, a także dziedziczny król Szwedów, Gotów i Wenedów. Оригінальний текст (лат.) Dei Gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russie, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolenscie, Severiae, Czernichoviaeque; nec non Suecorum, Gothorum, Vandalorumque haereditarius rex, etc.

»

Біографія

Ян Казимир 1619 року.

Сигізмунд ІІІ Ваза — внук короля Швеції Густава I — успадкував у 1592 році шведський трон; був поваленим в 1599 році дядьком Карлом IX. Це привело до тривалої усобиці, коли польські королі династії Ваза претендували на шведську корону, що привела до польсько-шведської війни 1600-1629 років. Польща і Швеція були також на супротивних сторонах у Тридцятирічній війні (1618—1648), хоча в тій війні Польща головним чином уникнула великих військових дій.

Ян Казимир був старшим сином з тих, що вижили у короля Сигізмунда III від другого шлюбу, і останнім з династії Ваза, що народилися в краківському замку Вавель, який був королівською резиденцією до перенесення столиці до Варшави. Ріс у скромних умовах в королівському замку Варшави.

Ян Казимир більшість свого життя залишався в тіні свого брата — Владислава IV Вази. Він мав небагатьох друзів серед польської шляхти, оскільки відкрито симпатизував Австрії і демонстрував байдужість та презирство до польської культури. Недружній, скритний, ділячи свій час між марнотратним гулянням і релігійним роздумом, не люблячи політику; не мав ні сильної владної бази, ні впливу в польському дворі. Він був талановитим військовим командиром, продемонструвавши здібності в Смоленський Війні проти Московської Держави (1633).

У 1635 році Ян Казимир відправився на дипломатичну місію до Відня, яку він залишив, щоб приєднатися до армії Священної Римської Імперії і битися з Францією. Після того, як його полк був розбитий в битві, він провів рік розкішного мешкання при Віденському дворі.

У 1636 р. він повернувся до Польщі і закохався в баронесу Гулдентерн (Guldentern), але король Владислав IV завадив його бажанню оженитися. У відплату Владислав спробував зробити його монархом Курляндії, але Сеймом було накладено вето. Образившись, Ян Казимир в 1638 р. відправляється до Іспанії, щоб стати віце-королем Португалії, але був захоплений французькими агентами і поміщений у в'язницю за наказом кардинала Рішельє. У 1640 році був звільнений дипломатичною місією воєводи смоленського Kшиштoфа Koрвiна Ґoсєвського.

У 1641 році Ян Казимир вирішив стати єзуїтом. У 1642 році він знову залишив Польсько-Литовську Державу, супроводжуючи свою сестру до Німеччини. У 1643 році він приєднався до єзуїтів, не зважаючи на опозицію короля Владислава, викликаючи дипломатичний розкол між Польщею і римським папою. Ян Казимир став кардиналом, але в грудні 1646 року, знайшовши себе негідним до духовного життя, він повернувся до Польщі. У жовтні 1647 році він, як кардинал, пішов у відставку, щоб взяти участь у виборах на польську корону, спробував здобути підтримку Габсбургів.

Ян Казимир 1630-ті.

Ян Казимир одружився з вдовою брата — французькою княгинею Марією Луїзою Ґонзагою (пол. Ludwika Maria Gonzaga) (травень 1649 р.), яка була головною підтримкою схильному до депресії короля.

Ян Казимир у перуці (невідомий художник, XVII століття).

Ян Казимир без перуки (невідомий художник, XVII століття).

Правління

17 листопада 1648 року Ян II Казимир отримав польську корону після смерті свого брата короля Владислава IV. Правління останнього Вази в польсько-литовській державі домінувалося війнами. Ян ІІ Казимир воював з козаками (1648—1649) i (1651—1654), з Росією (1654—1656) i (1660—1667), з Швецією («Потоп») (1655—1660). Протягом Потопу приблизно вся Польща була захоплена шведами. Шведи не могли зберегти більшість своїх завоювань і були змушені до відступу, спустошивши всю країну.

У 1648 року Ян II Казимир під впливом канцлера Єжи Оссолінського бажав порозумітись з гетьманом України Богданом Хмельницьким. Однак у 1649 року, позбавлений ілюзій, вирушив на чолі коронного війська. 15—16 серпня 1649 року програв Зборівську битву і підписав Зборівський договір з Богданом Хмельницьким.

У червні 1651 року Ян Казимир вів польське військо у Берестецький битві. Поляки одержали перемогу завдяки тактичним здібностям Яна Казимира та зраді татарського хана Іслама-Гірея III. Підсумком битви стало підписання Білоцерківського договору 28 вересня 1651 року

У січні 1654 року Богдан Хмельницький уклав договір з Московською державою на Переяславський раді. За цім договором Україна входила в склад Московській держави на правах автономії.

Цей договір також значив розрив Московською державою «вічного» Поляновського миру 1634 року Московський цар Олексій I Михайлович повів військо на Литву, захоплюючи Полоцьк, Смоленськ, Вітебськ і Могильов. Поляки помирились з татарами і послали військо в Україну. 29 січня 1655 р. почалась битва під Охматовим між польсько-татарськими силами під проводом гетьмана великого коронного Станіслава «Ревери» Потоцького та козацько-московськими силами Богдана Хмельницького і Васілія Шереметєва. Козацько-московські війська відступили. Татари пішли до Криму, захоплюючи бранців на шляху. Весною 1655 р. московські війська захопили Вільно. Після нападу Швеції на Річ Посполиту з Московською державою було укладено Віленське перемир'я.

Напад Швеції 1655 р. спочатку невдавалося відбити, і військо Карла Х Густава захопило коронні землі і частину Литви, в тому числі Варшаву та Краків. Ситуація була критичною, але шведське військо несподівано зазнало поразки при облозі монастиря Ясна Гора (пол. Jasna Góra) (листопад-грудень 1655 р.) у Ченстохові завдяки заступництву Чудотворної ікони Божої Матері. Шведів було вигнано і 3 травня 1660 р. укладено Олівський мир. У знак подяки за збереження Польщі Король оголосив ікону Ченстоховської Божої матері заступницею усієї Польщі. Ян Казимир був вимушений відмовитися від претензій до шведської корони і визнав суверенітет Швеції над Лівонією і містом Рига.

По смерті Богдана Хмельницького Гадяцький договір 1658 р. було укладено з гетьманом України Іваном Виговським. Договір передбачав утворення у Речі Посполитій третьої складової частини федерації — Великого Князівства Руського, а також зрівняння в правах православних і католиків. Повстання в Україні та війна з Московською державою 1660 р. перешкодили втіленню договору.

Коронне військо гетьманів Стефана Чарнецького і Єжи Себастьяна Любомирського з татарами Мехмеда IV Герая вибили московські війська за лінію Дніпра, але після того війна мала змінний успіх. У 1667 р. було укладено Андрусівське перемир'я.

Після зречення

16 вересня 1668 року Ян ІІ зрікся престолу, повернувся до Франції, де приєднався до єзуїтів і став абатом монастиря св. Мартіна в місті Невер. Король помер 16 грудня 1672 року. (за деякими джерелами — після отримання звістки про падіння Кам'янця Подільського). 31 січня його тіло було поховане у Вавельській катедрі, проте серце короля зберігається у соборі Сен-Жермен-де-Пре у Парижі.

Ян II Казимир не залишив нащадків. Всі його брати та сестри померли раніше від нього, теж не залишивши нащадків, і він був останнім у лінії Бони Сфорца. Ян Казимир був головою генеалогічної лінії Бригити Шведської, низхідний в первородстві від сестри Бригити. Після його смерті головування успадкувала його троюрідна сестра Христина I, яка вже зреклася престолу Швеції.

• 

  "Битва під Берестечком" — барельєф на саркофазі Яна Казимира II у Парижі. Автор: французький бенедиктинський чернець Жен Тібо.

У мистецтві

• Ян II Казимир є персонажем романів Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» (1884) і «Потоп» (1886).
• Гетьман (2015) — фільм режисера Валерія Ямбурського

Див. також

• Вавжинець-Ян Рудавський

Джерела

• Аркуша О. Ян II Казимир Ваза // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 798. — ISBN 978-966-611-818-2.
• Вуйцик З. Ян II Казимир Ваза // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 741. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
• Коваленко С. Останній чин великого Гетьмана. — К. : Стікс, 2010.
• Коваленко С. Іван Богун — український Дон Кіхот. — К. : Стікс, 2011.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — ISBN 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця.
• Czapliński Wł. Jan II Kazimierz Waza (1609—1672) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/3, zeszyt 46. — S. 410—413. (пол.)

Попередник Владислав IV Ваза

Король Польщі Великий князь Литовський Великий князь Руський 1648-1668

Наступник Діва Марія Михайло I Корибут Вишневецький

Попередник Владислав IV Ваза

Великий князь Руський 1648-1658

Наступник Іван Виговський

Попередник Владислав IV Ваза

Король Швеції титулярний 1648-1660

Наступник Карл XI