Авдиковський Орест Арсенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Авдиковський Орест Арсенович
Народився 23 квітня 1842(1842-04-23)
Подусів, Перемишлянський район, Львівська область, Україна
Помер 10 серпня 1913(1913-08-10) (71 рік)
Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Поховання Личаківський цвинтар[1] і Гробниця журналістів-москвофілів
Діяльність журналіст, письменник
Alma mater Бережанська гімназія
Мова творів російська

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Авдико́вський О́рест Арсе́нович (псевдоніми і криптоніми: Боянист, Іван Нетой, Семен Підгірський, А. Орест, А., А. О., А. О. А., Авд. Ор.; 23 квітня 1842(18420423), с. Подусів, нині Перемишлянського району Львівської області — 28 липня (10 серпня) 1913, м. Львів) — український письменник, публіцист, редактор, громадський діяч москвофільської (російської) орієнтації. Член Ставропігійського інститу, «Народного Дому» (м. Львів), Товариства імені М. Качковського, голова Товариства слов'янських журналістів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався в гімназіях у містах Бережанах (від 1856), згодом — Станиславові (нині — Івано-Франківськ), закінчив правничий факультет Львівського університету.

Проживав у с. Мостищі (нині Калуського району Івано-Франківської області), згодом переїхав до Львова.

Працював у редакції газети «Extrablatt» (м. Відень, Австрія), «Слово» (м. Львів), згодом — у періодичних виданнях «Пролом», «Новий пролом» (засновник і співвидавець), «Віче», «Червонная Русь», «Галицькая Русь» і «Галичанин».

У 1882 році виступав на вічі у Львові з рефератом «про відобранне переданого в р. 1882, у власть Єзуїтів монастиря оо. Василіян в Добромилі»[2].

Помер у Львові 10 серпня 1913 року, похований у спільній гробниці літераторів та учених руської орієнтації на Личаківському цвинтарі, поле № 72[3].

Творчість[ред. | ред. код]

Орест Авдиковський писав часом українською, а часом макаронічною мовою — язичієм.

Автор віршів, поеми «Завірюха» (1866), повістей «Пригода Степана Корчука» (1886), «Пильнуй свого — не забагай чужого» (1887).

Видав стислі опрацювання романів «Робінзон Крузо» Данієля Дефо і «Хатина дядька Тома» Г. Бічер-Стоу (1877; друга — під назвою «Дядько Фома»).

Переклав романи А. Дюма-батька («Із записок старого капітана», 1874), А. Доде («Жуан», 1887).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 393. — ISBN 978-966-8955-00-5
  2. Кость Левицький. Історія політичної думки галицьких українців 1848—1914. — Л. 1926, — С. 201
  3. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 400. — ISBN 966-8955-00-5..

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]