Аврорін Євген Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аврорін.

Аврорін Євген Миколайович
Аврорин Евгений Николаевич
Народився11 липня 1932(1932-07-11)
Ленінград, РСФРР, СРСР
Помер9 січня 2018(2018-01-09) (85 років)
Челябінськ, Росія
КраїнаРосія Росія
Діяльністьфізик-теоретик, фізик-ядерник
Alma materфізичний факультет МДУ
Галузьтеоретична фізика
ЗакладРосійський федеральний ядерний центр у Сарові
Посаданауковий керівник та директор РФЯЦ-ВНДІТФ
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Науковий керівникЗабабахін Євгеній Іванович і Литвинов Борис Васильович
ЧленствоРосійська академія наук
Академія наук СРСР
Відомий завдяки:Один з розробників термоядерної бомби
БатькоN. A. Avrorind[1]
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора ювілейна медаль «300 років Російському флоту» медаль «Ветеран праці»
Почесна грамота Президента Російської Федерації Ленінська премія Почесна грамота уряду Російської Федерації Демидовська премія
CMNS: Аврорін Євген Миколайович у Вікісховищі

Євге́н Микола́йович Авро́рін (рос. Аврорин Евгений Николаевич; 11 липня 1932, Ленінград, СРСР — 9 січня 2018, Челябінськ, Росія) — російський радянський вчений, фізик-теоретик. Академік РАН (1992). Герой Соціалістичної Праці (1966).

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1954 році закінчив фізичний факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова. Після закінчення університету працював в КБ-11 (нині РФЯЦ-ВНІІЕФ), де брав участь у розробці першого радянського двокаскадного термоядерного заряду.

У 1955 р. Є. М. Аврорін був переведений до новоствореного другого радянського збройного ядерного центру — НДІ-1011. Тут повною мірою проявився його талант дослідника і організатора.

У 1957 р. під науковим керівництвом Є. М. Аврорріна був проведений перший вітчизняний фізичний експеримент, що дозволив отримати важливу інформацію про властивості процесів в екстремальних умовах. Ці результати лягли в основу його кандидатської дисертації. Багато напрямів, початі в цьому експерименті, з успіхом були розвинені співробітниками інституту з його участю в наступні роки.

З 1964 р. Є. М. Аврорін працював начальником теоретичного відділу, з 1974 р. — начальником теоретичного відділення, а в 1985 р. був призначений науковим керівником ВНДІТФ. З грудня 1996 по грудень 1998 суміщав посади наукового керівника та директора РФЯЦ-ВНДІТФ.

Нагороди

[ред. | ред. код]

За досягнуті результати в області створення термоядерного щита в 1961—1962 рр.. група провідних фахівців інституту, серед них був і Є. М. Аврорін, удостоєна Ленінської премії.

З початку 1960-х років Євген Миколайович працює в галузі створення ядерних зарядів для мирних застосувань. У сукупності за ці роботи в 1966 р. він був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

За внесок у розвиток і вдосконалення ядерної зброї Е. М. Аврорін нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1956), орденом Леніна (1987) та орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (1999). У 1999 р. він став лауреатом Премії ім. В. П. Макеєва.

Почесний громадянин міста Снєжинська (1997).

Головні напрямки наукової діяльності

[ред. | ред. код]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Член Президіума Російського Пагуоського комітету.

Захоплення

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, має сина.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Бровина А. А., Рощевский М. П., Рощевская Л. П. Исследования физиологии растений д.б.н. А.Л. Курсанова в Коми АССР в годы Великой Отечественной войны, Studies on plant physiology conducted by A. L. Kursanov, Doctor of Biological Sciences, in the Komi ASSR during the Great Patriotic War // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 2. — С. 44–66. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-12003
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аврорін_Євген_Миколайович&oldid=39182339