Алессандро Ніста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Алессандро Ніста
Особисті дані
Народження 10 липня 1965(1965-07-10) (59 років)
  Коллезальветті, Італія
Зріст 192 см[1]
Вага 78 кг[1]
Громадянство  Італія
Позиція воротар
Юнацькі клуби
1982—1985 Італія «Піза»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1985–1990 Італія «Піза» 38 (-42)
1985–1986   Італія «Соренто» 3 (-2)
1990 Англія «Лідс Юнайтед» 0 (0)
1990–1995 Італія «Анкона» 139 (-171)
1995–1999 Італія «Парма» 2 (-2)
1999–2001 Італія «Торіно» 1 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1988 Італія Італія U-21 3 (-4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2001–2005 Італія «Торіно» (воротарі)
2007–2008 Італія «Реджина» (воротарі)
2008–2009 Італія «Гроссето» (воротарі)
2009–2010 Італія «Ювентус» (воротарі)
2010–2011 Італія «Інтернаціонале» (воротарі)
2012–2013 Італія «Інтернаціонале» (воротарі)
2014–2015 Італія «Удінезе» (воротарі)
2015– Італія «Наполі» (воротарі)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Алессандро Ніста (італ. Alessandro Nista, нар. 10 липня 1965, Коллезальветті) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2015 року входить до тренерського штабу клубу «Наполі».

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 10 липня 1965 року в місті Коллезальветті. Вихованець футбольної школи клубу «Піза». В жовтні 1985 року для отримання ігрової практики був відданий в оренду в «Соренто» з Серії C1, де і дебютував на професійному рівні. Повернувшись наступного року до «Пізи», він залишався запасним воротарем, вигравши у 1987 році Кубок Мітропи. Єдиний сезон у статусі основного гравця провів у 1987/88 роках, коли провів 30 ігор у Серії А.

Алессандро Ніста у 1991 році

У 1990 році недовго пограв за англійський «Лідс Юнайтед», з яким виграв Другий дивізіон, але в чемпіонаті так і не зіграв і повернувся на батьківщину в «Анкону», де провів п'ять сезонів як основний воротар, один з яких (1992/93) — у Серії А, а наступного року зіграв у програному фіналі кубка Італії 1994 року.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Парма», до складу якого приєднався 1995 року. Провів за пармську команду наступні чотири сезони, втім весь час був запасним гравцем, програвши конкуренцію спочатку Луці Буччі, а потім і молодому вихованцю Джанлуїджі Буффону. За цей час у статусі резервного воротаря додав до переліку своїх трофеїв у 1999 році титул володаря Кубка Італії та Кубка УЄФА.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Торіно», за команду якого виступав протягом 1999—2001 років, де також був дублером Буччі. Всього за кар'рєру провів 66 матчів у Серії А, 114 — в Серії Б і 3 — у Серії C1[2].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

1988 року залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою був чвертьфіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1988 року. Всього на молодіжному рівні зіграв у 3 офіційних матчах, пропустив 4 голи[3].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця 2001 року залишився у «Торіно», увійшовши до тренерського штабу клубу на посаду тренера воротарів, де пропрацював з 2001 по 2005 рік.

З 207 року по сезону був тренером воротарів у клубах «Реджина»[4] та «Гроссето», а влітку 2009 року перейшов у «Ювентус», де став особистим тренером Джанлуїджі Буффона[5], якому раніше програв конкуренцію як гравець, та тренером воротарів юнацької команди[6][7]. Після звільнення головного тренера Чіро Феррари по ходу сезону 2009/10, новий тренер Альберто Дзаккероні зробив Ністу тренером воротарів першої команди замість Мікеланджело Рампулли.

29 грудня 2010 року новий тренер «Інтернаціонале», Леонардо запросив Алессандро стати тренером воротарів у його штабі[8]. Втім вже 21 вересня 2011 року з приходом на тренерський місток Джан П'єра Гасперіні Ніста був звільнений, але повернувся 26 березня 2012 року у штаб нового тренера Андреа Страмаччоні, де він залишався до кінця наступного сезону, коли знову відбулася зміна головного тренера і прийшов Вальтер Маццаррі[9]. Сам же Ніста продовжив працювати у штабі Страмаччоні в «Удінезе»[10].

З 2015 року входить до тренерського штабу клубу «Наполі».

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів

[ред. | ред. код]
Сезон Команда Чемпіонат
Ліга Ігор Голів
1985–86 Італія «Соренто» C1 3 -2
1986–87 Італія «Піза» B 0 -0
1987–88 A 30 -28
1988–89 A 8 -14
1989–90 B 0 -0
Усього за «Пізу» 38 -42
1989–90 Англія «Лідс Юнайтед» 0 -0
1990–91 Італія «Анкона» B 38 -43
1991–92 B 37 -26
1992–93 A 26 -59
1993–94 B 38 -43
1994–95 B 0 -0
Усього за «Анкону» 139 -171
1995–96 Італія «Парма» A 1 -0
1996–97 A 0 -0
1997–98 A 1 -2
1998–99 A 0 -0
Усього за «Парму» 2 -2
1999–00 Італія «Торіно» A 0 -0
2000–01 B 1 -0
Усього за «Торіно» 1 -0
Усього за кар'єру 183 -217

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Піза»: 1987–88
«Парма»: 1998–99
«Парма»: 1998–99

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Panini — Modena, ред. (2012). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 7 (1990-1991). с. 65. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  2. Alessandro Nista - Carriera. tuttocalciatori.net (Italian) . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2015.
  3. Nazionale in cifre: Nista, Alessandro. figc.it (Italian) . FIGC. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 квітня 2015.
  4. Staff tecnico stagione 2007-08: Reggina. corriere.it (Italian) . Il Corriere della Sera. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 квітня 2015.
  5. Sandro Nista va ad allenare Buffon. gelocal.it (Italian) . La Repubblica. 20 липня 2009. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 28 квітня 2015.
  6. Tra Del Piero e Diego c'è già una bella intesa [Архівовано 1 грудня 2018 у Wayback Machine.] Gazzetta.it
  7. Sandro Nista va ad allenare Buffon [Архівовано 1 грудня 2018 у Wayback Machine.] ricerca.gelocal.it
  8. Appiano: Moratti e Leonardo in campo. Inter.it. 29.
  9. Staff. Inter.it. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 3 лютого 2016.
  10. calciomercato.com, ред. (4 luglio 2014). Udinese, ufficiale: Stankovic allenatore in seconda.

Посилання

[ред. | ред. код]