Лідс Юнайтед

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Лідс Юнайтед»
логотип
Повна назва англ. Leeds United
Association Football Club

Прізвисько The whites, United,
The Peacocks
Коротка назва «Лідс»
Рік заснування 1919
Населений пункт Лідс, Англія Англія
Стадіон Елланд Роуд
Вміщує 40 242
Президент Італія Массімо Челліно
Головний тренер Англія Гаррі Монк
Ліга Чемпіоншип
2015/16 13-те
Домашня
Виїзна
Запасна

Лідс Юнайтед — англійський футбольний клуб з міста Лідс.

Історія клубу[ред.ред. код]

Прабатьком футбольного клубу «Лідс Юнайтед» вважається ФК «Лідс Сіті», який був утворений у 1904 році. Проте після Першої світової війни фінансові порушення в клубному господарстві призвели до того, що команду виключили з членів футбольної ліги Англії. Залишившись без своїх улюбленців, вболівальники «Лідс Сіті» в 1919 році заснували новий клуб, який отримав назву «Лідс Юнайтед».

У 1920 році «Лідс Юнайтед» вступив до Футбольної Ліги і вже у серпні дебютував у Другому дивізіоні. Провівши чотири сезону у Другому дивізіоні, у 1924 році клуб вперше піднявся в Перший дивізіон, де протримався три сезони. Наприкінці 20-х років «Лідс» знову повернувся в Перший дивізіон, а в 1929 році зайняв п'яте місце в чемпіонаті. Після Другої світової війни «Лідс» знову вилетів під Другий дивізіон, де виступав протягом тринадцяти років.

У 1961 році тренером команди був призначений колишній крайній півзахисник «Лідса» Дон Ріві, з яким команда досягла найбільших успіхів. До відомих Джекі Чарльтона і Біллі Бремнера, разом з якими він ще недавно сам виходив на поле, новий наставник додав молодь в особі Пітера Лорімера і Нормана Хантера. Об'єднавши персонал загальною ідеєю, Ріві в 1964 році виводить «Лідс» в Перший Дивізіон Футбольної Ліги, а вже в наступному сезоні команда займає друге місце в чемпіонаті. «Срібло» англійської першості дало можливість виступити в Кубку ярмарків (згодом Кубок УЄФА), для завоювання якого йоркширцям знадобилося всього три роки.

У сезоні 1967—1968 «Лідс» виграв Кубок ярмарків, перемігши вдома у першій фінальній зустрічі 1-0 (Джонс) і зігравши внічию 0-0 в матчі-відповіді з клубом «Ференцварош» з Угорщини. У тому ж сезоні підопічні Ріві вперше перемогли і на «Вемблі». У фіналі Кубка Ліги був переможений «Арсенал» 1-0. Але вболівальники вимагали більшого, і сезон 1968—1969 став найкращим в історії «Лідса». Команда вперше у своїй історії виграла чемпіонат Англії, зазнавши всього дві поразки і з рекордним для першості результатом у 67 очок.

У 1971 англійський клуб другий раз у своїй історії виграв Кубок ярмарків.

У 1972 році відзначалося сторіччя найстарішого у світі футбольного змагання — Кубка Англії. І в тому ж році «Лідс» виграв його в єдиний раз у своїй історії, перемігши «Арсенал» 1-0.

У 1974 році Джиммі Армфілд прийняв кермо правління клубом і довів його до фіналу Кубка чемпіонів-75. Паризький фінал, в якому «Лідс» програв «Баварії» з рахунком 0-2, запам'ятався, перш за все, безладом на трибунах. Після цього «Лідс» не грав у Європі чотири роки.

В наступні роки повернути команду в еліту англійського футболу намагалися колишні гравці «Лідса» Едді Грей, а потім і Біллі Бремнер, але їхні зусилля не увінчалися успіхом. Відродження команди почалося в 1988 році з приходом в команду Говарда Вілкінса. В кінці сезону 1989—1990 «Лідс» повернувся в Перший дивізіон. Перед сезоном у Першому дивізіоні клуб придбав у «Манчестер Юнайтед» шотландця Говарда Стратчана, у «Ноттінгем Форест» був придбаний нападник Лі Чапман. До команди також приєдналися Гарі Макаллістер і Ерік Кантона. Сюрпризом для вболівальників «Лідса» стало запрошення в команду з ФК «Вімблдон» Вінні Джонса. В результаті вмілої клубної роботи Говарда Вілкінса «Лідс» в сезоні 1990—1991 посів четверте місце в Першому дивізіоні. А роком пізніше «Лідс» завоював титул чемпіона Першого дивізіону, обігнавши найближчого переслідувача «Манчестер Юнайтед» на 4 очки, таким чином, клуб став останнім чемпіоном Дивізіону 1 (у 1992 році була заснована Англійська Прем'єр-ліга). Однак уже в наступному сезоні «Лідс» був змушений боротися за виживання у Прем'єр-лізі і зайняв лише сімнадцяте місце. Наступні два сезони були для «Лідса» вдалішими, клуб двічі займав в таблиці п'яте місце.

У 1996 році «Лідс» вперше за багато років вийшов у фінал Кубка Ліги, проте на Вемблі зазнав поразки з рахунком 0-3 від «Астон Вілли». Ця поразка стала початком кінця кар'єри Говарда Вілкінса в «Лідсі». Незабаром Вілкінс був зміщений зі свого поста, а йому на зміну прийшов Джордж Грем. Проте кар'єра Грема в «Лідсі» була недовгою — у вересні 1998 року він перейшов працювати в «Тоттенгем», а наставником «Лідса» став його асистент — Девід О’Лірі. З О'лірі «Лідс» фінішував в Англійській Прем'єр-лізі в 1999 році — четвертим, а в 2000 році — третім. Третє місце дозволило клубу виступати в наступному сезоні в Лізі Чемпіонів. Перед Лігою Чемпіонів «Лідс» зміцнився такими гравцями як Марк Відука, Олів'є Дакур, Домінік Маттео і Ріо Фердинанд.

Солідна перевірка на міцність чекала клуб в сезоні 2000—2001 в Лізі Чемпіонів. «Лідс» опинився в так званій «групі смерті» з клубами-грандами європейського футболу, як «Барселона», «Мілан» і «Бешикташ». Не зважаючи на поразку з рахунком 0-4 в Барселоні, «Лідс» обіграв з рахунком 1-0 «Мілан», потім «Бешикташ», а потім були домашня нічия з Барселоною, нічия з «Бешикташем» у Туреччині, і, нарешті виїзна нічия з Міланом. У чвертьфіналі «Лідс» обіграв по сумі двох матчів «Депортіво» з рахунком 6-2. Проте в півфіналі «Лідс» зазнав поразки від іншого іспанського клубу «Валенсії» з рахунком 0-3. У національному чемпіонаті «Лідс» зайняв четверте місце, яке не дозволяло клубу виступати в наступному сезоні в Лізі Чемпіонів. Керівництво ж клубу бажало бачити «Лідс» саме в Лізі Чемпіонів.

Для досягнення цієї мети клуб інвестував засоби в придбання таких гравців, як Роббі Фаулер, Сет Джонсон і ін. Витрати на придбання гравців керівництво клубу припускало окупати участю в Лізі Чемпіонів. Проте в сезоні 2001—2002 рр. «Лідс» зайняв в Прем'єр-лізі п'яте місце. До того часу витрати на придбання гравців склали приблизно 100 млн фунтів стерлінгів, від продажу гравців було отримано лише 66 млн фунтів стерлінгів. Загальний борг клубу в 2003 році склав 80 млн фунтів стерлінгів.

Фінансова ситуація в клубі була критичною. Клуб був вимушений продати провідних футболістів: Алана Сміта, Харрі Кьюелла, Джонатана Вудгейта, Джонсона і Лі Бойєра. З молотка пішли також стадіон «Елланд Роуд» і тренувальна база клубу. Сам клуб після 11 сезонів у вищому дівізіоні Англійського футболу перейшов в другий дивізіон, де в сезоні 2004—2005 зайняв лише 14 місце. У наступному сезоні здавалося що «Лідс», як фенікс відродився з попелу — команда зайняла п'яте місце в другому дивізіоні, що давало їй право грати в плей-офф за третю путівку в Прем'єр-лігу. Проте у фіналі плей-офф «Лідс» програв клубу «Вотфорд» з рахунком 0-3. Проблеми клубу продовжились в 2007 році — клуб зайняв останнє місце в Другому дивізіоні і вперше за всю свою історію звалився в Третій дівізон (Ліга 1).

Сезон 2007/08 «Лідс» почав з −15 очками на рахунку. Одною з причин введення очкового штрафу Футбольною Асоціацією стали махінації нинішнього власника клубу Кена Бейтса. Проте навіть не зважаючи на штраф «Лідс» закінчував сезон на п'ятому місці в турнірній таблиці, а це — знову ігри плей-офф за вихід у вищу лігу — чемпіоншип (другий дивізіон). Але як і двома роками раніше у фіналі плей-офф «Лідс» поступився, цього разу клубу «Донкастер» з рахунком 0-1.

В сезоні 2008/09 «Лідс» зайняв уже 4 місце, але цього разу навіть не зміг пройти до фіналу плей-офф, програвши в півфіналі Міллволу.

Основний склад[ред.ред. код]

Станом на 1 вересня 2015.[1] [2]
Позиція Гравець
1 Італія Марко Сільвестрі
2 Англія Сем Бірем
3 Кот-д'Івуар Соль Бамба (капітан)
4 Англія Скотт Воттон
5 Італія Джузеппе Белуччі
6 Шотландія Лаям Купер
7 Італія Мірко Антунеччі
8 Англія Люк Мерфі
9 Нова Зеландія Кріс Вуд
10 Англія Алекс Моватт
11 Франція Сулейман Дукара
14 Італія Томмасо Бянчі
Позиція Гравець
15 Північна Ірландія Стюарт Даллас
19 Шотландія Лі Ервін
20 Демократична Республіка Конго Джордан Ботака
21 Англія Чарлі Тейлор
22 Англія Рос Тернбул
23 Англія Льюіс Кук
24 Англія Том Адейемі
27 Англія Келвін Філліпс
28 Швейцарія Гаетано Берарді
29 Данія Каспер Слот
30 США Чарлі Хортом

Цікаві факти[ред.ред. код]

У 2004 році для «Лідса» була розроблена спеціальна високотехнологічна домашня форма. Експерти компанії Diadora оснастили футболки індикатором активності гравця, який розташовувався на плечі. Якщо футболіст не проявляв належної старанності в матчі, то емблема міняла колір. Індикатор реагував на фізичну активність, що впливає на температуру тіла.

Досягнення[ред.ред. код]

Чемпіонат Англії:

  • Чемпіон (3): 1969, 1974, 1992
  • Віце-чемпіон (5): 1965, 1966, 1970, 1971, 1972

Кубок Англії:

  • Володар (1): 1972
  • Фіналіст (3): 1965, 1970, 1973

Кубок Ліги:

  • Володар (1): 1968
  • Фіналіст (1): 1996

Суперкубок Англії:

  • Володар (2): 1969, 1992

Кубок ярмарків:

  • Володар (2): 1968, 1971

Кубок європейських чемпіонів:

  • Фіналіст (1): 1975

Кубок володарів кубків УЄФА:

  • Фіналіст (1): 1973

Кубок УЄФА:

  • Півфіналіст (1): 1999/00

Відомі гравці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. First team. Leeds United A.F.C. Процитовано 3 August 2012. 
  2. Team & Players. Leeds United A.F.C. Процитовано 11 September 2015. 

Посилання[ред.ред. код]