Інтернаціонале

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Інтернаціонале»
FC Internazionale Milano 2014.svg
Повна назва F.C. Internazionale Milano
Прізвисько нерадзуррі (чорно-сині)
Коротка назва Inter
Засновано 1908
Населений пункт Мілан, Італія
Стадіон Стадіон ім. Джузеппе Меацца,
Мілан («Сан-Сіро»)
Вміщує 85 955
Президент КНР Чжан Кан'ян
Головний тренер Італія Антоніо Конте
Ліга Серія A
2019/20 2
Вебсайт inter.it/en
Домашня
Виїзна

Футбольний клуб «Інтернаціонале» (італ. Internazionale Milano Football Club), більше відомий як просто «Інтер» — італійський футбольний клуб з міста Мілан північної Італії. Виступає у вищій італійській лізі («Серія A») разом із іншим міланським клубом «Міланом», своїм довічним принциповим суперником в чемпіонаті Італії. Футболісти «Інтера» грають у смугастій чорно-синій формі, від якої походить їхнє італійське прізвисько «нерадзурі» (італ. nerazzurri від nero — «чорний» і azzurro — «синій»).

Клуб засновано 9 березня 1908 року. Титульний спонсор клубу — компанія «Pirelli». «Інтер» — єдина команда в Італії, яка зі дня свого створення не залишала Серію «А» (вищу лігу), попри те, що команда посіла одного разу останнє місце (сезон 1921/1922).

Історія клубу[ред. | ред. код]

Футбольний клуб «Інтернаціонале» був створений 9 березня 1908 44-ма членами клубу «Мілан», незгодними з політикою клубу, згідно з якою команда відмовлялася від легіонерів. Групу покинувших команду людей очолив міланський художник Джорджо Муджані (спроектував емблему «Інтернаціонале»).

У 1910 році «Інтернаціонале» вперше завоював скудетто. Після відновлення спортивної діяльності клубу, яку перервала в той час Перша світова війна, в 1920 році Інтер знову завоював золото італійського чемпіонату.

Друга половина 30-х років на відміну від першої, виявилася для «Інтернаціонале» більш плодовитою на трофеї. Чорно-сині двічі вигравали скудетто (1937/38 і 39/40) і один раз фінішували третіми (1938/39). Крім того «Інтернаціонале» виграли свій перший Кубок Італії (1938/39).

Після золотої епохи 1960-х років «Інтернаціонале» завоював 11-е скудетто в 1971 році і 12-е у 1980. У 70-і і 80-і роки завоював два Кубка Італії в 1978 і 1982 роках.

15 червня 2005 «Інтернаціонале» виграв Кубок Італії, перемігши у фіналі за сумою двох матчів «Рому» (1:0 в Мілані і 2:0 в Римі), а потім, 20 серпня, переміг у Суперкубку Італії «Ювентус» (1:0; дод. час). 11 червня 2006 «Інтернаціонале» виграв другий поспіль Кубок Італії, знову перемігши у фіналі «Рому» (1:1 і 4:1).

З 2008 року тренером «Інтернаціонале» став Жозе Моурінью. У першому сезоні під управлінням Моурінью «Інтернаціонале» виграв Суперкубок і четвертий скудетто поспіль, проте в Лізі чемпіонів зазнав поразки від «Манчестер Юнайтед» в 1/8 фіналу за сумою двох матчів (0: 0; 0:2).

У сезоні 2009/10 Інтер в 18-й раз у своїй історії і п'ятий раз поспіль, став чемпіоном Італії.

22 травня 2010 року «Інтернаціонале» вп‘яте у своїй історії виходить у фінал Ліги Чемпіонів, де у непростому матчі перемагає мюнхенську «Баварію» та стає 3-х кратним переможцем Ліги Чемпіонів. Сезон 2009-2010 став історичним для «Інтернаціонале», адже саме вони- останній італійський клуб, який оформив золотий «требл»- здобувши Кубок Італії, перемогу в чемпіонаті та Лізі Чемпіонів. Саме у сезоні 2009-2010 на весь голос про себе заявив Хав‘єр Дзаннеті-майбутня легенда «Інтернаціонале».

Склад[ред. | ред. код]

Станом на 26 вересня 2020[1]
Позиція Гравець
1 Словенія ВР Самір Ханданович (капітан)
2 Марокко ПЗ Ашраф Хакімі
5 Італія ПЗ Роберто Гальярдіні
6 Нідерланди ЗХ Стефан де Врей
7 Чилі НП Алексіс Санчес
8 Уругвай ПЗ Матіас Весіно
9 Бельгія НП Ромелу Лукаку
10 Аргентина НП Лаутаро Мартінес
11 Сербія ЗХ Александар Коларов
12 Італія ПЗ Стефано Сенсі
13 Італія ЗХ Андреа Ранокк'я (віце-капітан)
14 Хорватія НП Іван Перишич
15 Англія ЗХ Ешлі Янг
18 Гана ЗХ Квадво Асамоа
Позиція Гравець
22 Чилі ПЗ Артуро Відаль
23 Італія ПЗ Ніколо Барелла
24 Данія ПЗ Крістіан Еріксен
27 Італія ВР Даніеле Паделлі
29 Бразилія ПЗ Далберт
31 Італія ЗХ Лоренцо Пірола
33 Італія ЗХ Даніло Д'Амброзіо
36 Італія ЗХ Маттео Дарміан
37 Словаччина ЗХ Мілан Шкриняр
44 Бельгія ПЗ Раджа Наїнгголан
77 Хорватія ПЗ Марцело Брозович
95 Італія ЗХ Алессандро Бастоні
97 Румунія ВР Йонуц Раду
99 Італія НП Андреа Пінамонті
- Португалія ПЗ Жуан Маріу

Досягнення[ред. | ред. код]

Scudetto.svg Чемпіонат Італії:

Coccarda Coppa Italia.svg Кубок Італії:

Supercoppaitaliana.png Суперкубок Італії:

Coppacampioni (closer).png Кубок європейських чемпіонів:

  • Володар (2): 1963-64, 1964-65
  • Фіналіст (2): 1966-67, 1971-72

Coppacampioni (closer).png Ліга чемпіонів:

UEFA Cup (adjusted).png Кубок УЄФА:

Міжконтинентальний Кубок:

  • Володар (2): 1964, 1965

Кубок Мітропи:

  • Фіналіст (1): 1933

Клубний чемпіонат світу з футболу:

  • Чемпіон (1): 2010

Цікаві факти[ред. | ред. код]

8 березня 2008 року — відомий італійський актор і співак Адріано Челентано, будучи фанатом футболу, привітав свою улюблену міланську команду «Інтернаціонале» зі 100-річним ювілеєм, виконавши на стадіоні «Stadio Giuseppe Meazza», де відбувалося святкування, пісні: «Хлопець з вулиці Глюка» і «Sei rimasta sola».

Всесвітньо відомий тенор Андреа Бочеллі також є прихильником «Internazionale».[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]