Анрі Море
Анрі Море (фр. Henry Moret; 12 грудня 1856, Шербур — 5 травня 1913, Париж) — французький художник-постімпресіоніст, член Понт-Авенської групи.
Народився в Шербурі 12 грудня 1856 року, син Луїзи Море, батько його невідомий. Проходив військову службу в Лор'яні, де відкрив собі південне узбережжя Бретані; там же, у Лор'яні, у вільний від служби час почав брати уроки у місцевого художника Ернеста Корольєра. Залишивши армію в 1876 році, Море вступив до Школи образотворчих мистецтв у Парижі, був прийнятий до класу Жана-Леона Жерома та Жана-Поля Лорана; потім продовжив навчання в Академії Жюліана.
Першу свою велику роботу, пейзаж «Пляж Локельтаз під час відливу», Море виставив у Паризькому салоні 1880 року. Під час салону він познайомився з художником Маріусом Гурдо, який примикав до групи імпресіоністів. Гурдо допоміг йому виставитися у Салоні французьких художників 1881 року, а 1884 року — у Салоні незалежних.
У 1888 році у Бретані Море знайомиться з Полем Гогеном і Емілем Бернаром і стає одним з учасників Понт-Авенської групи[5]. Незабаром Море укладає контракт із Полем Дюран-Рюелем, який із цього часу стає його основним продавцем картин. 1898 року Дюран-Рюель проводить у Парижі першу персональну виставку Море. Загалом через галерею Дюран-Рюеля пройшло близько 800 картин Море.
Помер 5 травня 1913 року у Парижі.
Основним мотивом у творчості Море було зображення прибережних краєвидів Бретані. Один з таких пейзажів — «Пор-Манеш» — став першою картиною, купленою російським промисловцем С. І. Щукіним, і тим самим ліг в основу його колекції; нині ця картина перебуває у колекції Ермітажу.
Історик постімпресіонізму Джон Ревалд, перераховуючи учасників групи, писав про художника: «Мовчазний Море, котрий любив більше слухати, ніж говорити»[6]. Російський мистецтвознавець Н. Ю. Семенова зазначала, що Анрі Море у своїй мальовничій манері зазнав сильний вплив Клода Моне[7]. Головний науковий співробітник Відділу західноєвропейського образотворчого мистецтва Державного Ермітажу А. Г. Костеневич також вважав, що Море, який "пробував скористатися кольоровими спрощеннями Гогена… все-таки більше орієнтувався на Клода Моне і врешті-решт виробив таку манеру, в якій любов до широких кольорів поєднувалася з живою трепетною фактурою ".
- ↑ а б RKDartists
- ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ RKDartists
- ↑ Ревалд, 1962, с. 128.
- ↑ Ревалд, 1962, с. 185.
- ↑ Семёнова, 2019, с. 128.
- Ревалд Д. Постимпрессионизм / Пер. с англ. П. В. Мелковой; вступ. ст. и общ. ред. А. Н. Изергиной. — Л.: Искусство, 1962. — 436 с.
- Костеневич А. Г. Искусство Франции. Живопись. Рисунок. Скульптура: в двух томах. — СПб.: Изд-во Государственного Эрмитажа, 2008. — Т. I. — 532 с. — ISBN 978-5-93572-295-1. — ISBN 978-5-93572-308-8.
- Семёнова Н. Ю. Щукин. Биография коллекции. — М.: Слово, 2019. — 528 с. — ISBN 978-5-387-01554-0.