Антоніо Манчіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоніо Манчіні
італ. Antonio Mancini

Народження 14 листопада 1852(1852-11-14)[1][2][…]
Альбано-Лаціале, Рим-Столиця, Лаціо, Італія[1][4]
Смерть 28 грудня 1930(1930-12-28)[1][2][…] (78 років)
  Рим, Італія[5][4]
Країна  Королівство Італія
Жанр портрет
Навчання Accademia di Belle Arti di Napolid
Діяльність художник, митець-портретист
Вчитель Stanislao Listad[6] і Domenico Morellid[5]
Відомі учні Alberto Bianchid[6], Umberto Coromaldid[6] і Kees Maksd[6]
Твори The Little Schoolboyd, Man with a parror (front); A man lifts his hat (rear)d і Still lifed
Роботи в колекції Музей Прадо, Тейт, Національна галерея Вікторії, Музей мистецтва Метрополітен[7], музей Дордрехтаd, Рейксмузей, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Філадельфії, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Міський музей (Амстердам)[8], Національна галерея, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Музей Гронінгена, Національний музей образотворчого мистецтва[9], Музей д'Орсе, Бостонський музей образотворчих мистецтв, The Mesdag Collectiond, Національна галерея сучасного мистецтва (Рим), Frugone Collectiond, Singer Larend, Гарвардський художній музей, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Фогга[d], Museo Nazionale di San Martinod, Національний музей Кардіффа, Barber Institute of Fine Artsd, Художня галерея Лідса, Civic Gallery of Modern and Contemporary Artd і Galleria d'arte moderna Ricci Oddid

CMNS: Антоніо Манчіні у Вікісховищі

Антоніо Манчіні (італ. Antonio Mancini, 14 листопада 1852, Рим, Італія — ​​28 грудня 1930, Рим, Італія) — італійський художник, імпресіоніст.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Римі. У 19 років вступив до Королівського інституту витончених мистецтв в м. Неаполь. Серед його викладачів були Доменіко Мореллі (1823—1901) і Філіппо Паліцці (1818—1899).

У 1872 році вперше роботи були виставлені на Паризькому салоні.

Особисте знайомство з Едгаром Дега і Едуаром Мане вплинуло на стиль Манчіні.

У 1881 році переніс психічне захворювання, після якого переїхав до Риму і прожив там близько 20 років.

Пізніше переїхав до Фраскаті, де прожив до 1918 року.

Жив у бідності. Виживав завдяки допомозі друзів і шанувальників його робіт. Матеріальне становище покращилось тільки після закінчення Першої світової війни.

Помер в 1930 році. Похований у базиліці Санті-Боніфаціо-е-Алессіо на Авентинському пагорбі.

Примітки[ред. | ред. код]