Артіль сільськогосподарська в УСРР
Сільськогосподарські артілі почали масово виникати в УСРР наприкінці 1917 — на початку 1918 року та особливо упродовж 1920-х рр. 7 червня 1924 Народний комісаріат землеробства УСРР зареєстрував «Типовий статут трудової сільськогосподарської артілі». Сільськогосподарська артіль мала права юридичної особи. Упродовж 1922—29 сільськогосподарська артіль належала до системи сільськогосподарської кооперації. Наприкінці 1927 року в УСРР із 6316 колективних господарств 2180 були артілями. На початку 1930 року така форма колективного господарства визнана основною. Її організаційно-господарські принципи викладені у «Зразковому статуті сільськогосподарської артілі» від 1 березня 1930.[1] Згідно зі статутом, усі землі членів артілі «зливалися в єдиний земельний клин», а вся земля (крім городів та садів), робоча й товарно-продуктивна худоба, реманент, насіннєві запаси, фуражні фонди для утримання худоби усуспільнювалися. В особистому господарстві членів артілі залишалися лише одна корова, дрібна худоба та присадибна ділянка (від 0,25 до 0,50 га). Статут сільськогосподарської артілі 17 лютого 1935 визнав її землі «загальнонародною державною власністю».
- Коллективизация сельского хозяйства: Важнейшие постановления Коммунистической партии и Советского правительства 1927—1935. М., 1957;
- Витанович І. Історія українського кооперативного руху. Нью-Йорк, 1964; Історія колективізації і сільського господарства Української РСР, т. 2. К., 1965.
- В. І. Марочко. Артіль сільськогосподарська в УСРР [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] / Енциклопедія історії України: Т. 1: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2007. — 528 с.: іл.