Ассата Шакур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ассата Шакур
Assata Shakur
Ім'я при народженні англ. JoAnne Deborah Byron
Народилася 16 липня 1947(1947-07-16)[1] (76 років)
Джамейкаd, Квінз, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна  США
Діяльність активістка, політична активістка, терорист, письменниця, поетка, редакторка
Галузь політична діяльність[2], тероризм[2], література[2], поезія[2] і radio broadcastingd[2]
Alma mater Сіті Коледж
Знання мов англійська[2]
Родичі Тупак Шакур
Брати, сестри Mutulu Shakurd
IMDb ID 2104313
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шакур.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Байрон (значення).

Ассата Олугбала Шакур (англ. Assata Olugbala Shakur, ім'я при народженні Джоен Дебора Байрон (англ. JoAnne Deborah Byron), в одруженні Чесімерд (англ. Chesimard); нар. 16 липня 1947, Квінс) — американська політична і громадська діячка і заочно засуджена злочинниця, що розшукується, член націоналістичних афроамериканських угруповань «Партія чорних пантер» та «Чорна визвольна армія». Розшукується спецслужбами кількох держав за звинуваченням у скоєнні кількох вбивств (1971—1973 рр.).). Сестра вітчима та хрещена мати Тупака Шакура[3] .

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 1947 року в Нью-Йорку у великій бідній афроамериканській родині. У 1950 році її батьки розлучилися, більшу частину дитинства вона провела у Вілмінгтоні (штат Північна Кароліна) з бабусею. Незабаром втекла з дому і бродяжничала, потім її виховувала тітка Евелін Вільямс, яка пізніше захищала її в суді. За допомогою своєї тітки Шакур заочно закінчила школу. Навчалася спочатку в Манхеттенському коледжі, потім у Міському коледжі Нью-Йорка, де з середини 1960-х років почала брати активну участь в афроамериканському протестному русі. У 1967 році була вперше заарештована; у квітні того ж року вийшла заміж за свого однокурсника, також активіста, але у грудні 1970 року розлучилася з ним. Після закінчення коледжу вступила до лав Партії чорних пантер, незабаром ставши їх видним діячем. 1970 року змінила ім'я.

У травні 1973 року Шакур брала участь у перестрілці на Платній автодорозі Нью-Джерсі, в ході якої, як вважається, застрелила патрульного поліцейського Нью-Джерсі Вернера Ферштера і тяжко поранила поліцейського Джеймса Харпера. Член Чорної визвольної армії Зейд Малік Шакур був також убитий у цьому інциденті, сама Шакур була поранена. Між 1973 і 1977 роками Шакур було пред'явлено звинувачення у шістьох інших можливих злочинних інцидентах — у вбивстві, замаху на вбивство, озброєному пограбуванні, пограбуванні банку та викраденні. За трьома з них вона була виправдана, за трьома іншими обвинуваченню не вистачило доказів. У 1977 році Шакур був засуджений за умисне вбивство Ферштера та за сімома іншими кримінальними злочинами, пов'язаними з перестрілкою, і засуджено до довічного ув'язнення .

У 1970-х роках Шакур була ув'язнена в кількох в'язницях. Вона втекла з в'язниці у 1979 році за допомогою трьох членів Чорної визвольної армії, які захопили двох охоронців у заручники.

З 1984 року живе на Кубі, куди втекла і де їй надали політичний притулок. З 2 травня 2005 року Федеральне бюро розслідувань класифікувало її як внутрішнього терориста і запропонувало винагороду у розмірі 1 мільйона доларів за допомогу в її захопленні. 2 травня 2013 року ФБР додало її до списку найбільш розшукуваних терористів. ФБР оголосило, що поставило Шакур на перше місце у своєму списку найбільш розшукуваних терористів жіночої статі[4] . Того ж дня Генеральний прокурор Нью-Джерсі запропонував збільшити обіцяну ФБР нагороду, збільшивши сукупну винагороду за її захоплення до 2 мільйонів доларів.

Спроби добитися її видачі призвели до листів Папи Римського та резолюції Конгресу США. Її життя стало темою літературних творів, фільмів та пісень.

У культурі[ред. | ред. код]

У 1997 році з'явився документальний фільм про Ассату Шакур «Очі веселки», написаний і знятий кубинською режисеркою Глорією Роландо[5]. Офіційна прем'єра фільму в Гавані в 2004 році відбулася за підтримки Casa de las Américas — головного культурного форуму кубинського уряду[6]. Assata aka Joanne Chesimard — біографічний фільм 2008 року режисера Фреда Бейкера. Прем'єра фільму відбулася на фестивалі чорного кіно в Сан-Дієго, а головну роль зіграла сама Ассата Шакур. Національна конференція чорношкірих адвокатів та Мос Деф є одними з єдиних професійних організацій та артистів, які підтримують Ассату Шакур[7].

Музиканти, що створили і записали пісні про неї або їй присвятили: Репер Common записав «A Song for Assata» у своєму альбомі Like Water for Chocolate (2000) після подорожі до Гавани, щоб особисто зустрітися з Шакур[8]. Репер Nas вказав її ім'я в буклеті свого альбому «Untitled» серед важливих темношкірих постатей, які надихнули цей альбом[9] . Репер Paris («Пісня Ассати», у «Сплячі з ворогом», 1992) Бенд Public Enemy («Бунтар без паузи» в своєму другому студійному альбомі It Takes a Nation of Millions to Hold Us Back у 1988 році) 2Pac («Words of Wisdom» у 2Pacalypse Now (1991) Digital Underground («Heartbeat Props» у Sons of the P, 1991) Хіп-хоп гурт The Roots (Words of Wisdom («Пригоди в країні чудес») у Illadelph Halflife, 1996) Піболд («Якщо Маркус Гарві помре, то Маркус Гарві живе» у фільмі «Якби не жалюзі, це були б штори для нас усіх», 1999) Asian Dub Foundation («Відданий життю» в музиці спільноти, 2000) Сол Вільямс («Чорна Стейсі» у Сола Вільямса, 2004) Rebel Diaz («Which Side Are You On?» у Otro Guerrillero Mixtape Vol. 2, 2008) Лоукі («Something Wonderful» у Soundtrack to the Struggle, 2011) Murs («Повість про два міста» в The Final Adventure, 2012) Репер Jay-Z («Open Letter Part II» у 2013 році) Digable Planets, The Underachievers і X-Clan також записали пісні про Шакур.[10] Її описували як «легенду реп-музики»[11] та «незначну знаменитість»[12].

12 грудня 2006 року канцлер Міського університету Нью-Йорка Метью Голдштейн наказав президенту Сіті-коледжу Грегорі Х. Вільямсу приьрати «несанкціоноване та недоречне» позначення «Суспільний та студентський центр Гільєрмо Моралеса / Ассати Шакур», як його назвали студенти в 1989 році. Студентська група виграла право використовувати вітальню після закриття кампусу через запропоноване підвищення плати за навчання[13]. Студенти та групи випускників подали до суду на CUNY після зняття меморіальної дошки[14]. 7 квітня 2010 року головуючий суддя постановив, що питання свободи слова студентів та право адміністрації закладу вищої освіти «заслуговують на судовий розгляд».[15]

Після суперечок у 1995 році Громадський коледж району Манхеттена перейменував стипендію, яка раніше була названа на честь Ассати Шакур.[16] У 2008 році професор Університету Бакнелла включив Шакур до курсу «Афро-американські герої» — разом із такими діячами, як Гаррієт Табмен, Сожурне Трус, Джон Генрі, Малколм Ікс та Анджела Девіс[17]. Її автобіографію вивчають разом із автобіографією Анджели Девіс та Елейн Браун, єдиних жінок-активісток руху «Чорна влада», які опублікували автобіографії в окремій книжці. Професор Ратґерського університету Г. Брюс Франклін, який читає уривки з книги Шакур на уроці «Злочин і покарання в американській літературі», описує її як «революційного борця проти імперіалізму».[18].

Чорношкірий поліцейський штату Нью-Джерсі Ентоні Рід (який покинув службу) подав до суду на поліцію через те, що, серед іншого, люди розвісили плакати із зображенням Шакур, та зобразили там номер поліцейського значка Ріда, у казармі в Ньюарку. Він вважав, що це образило його, оскільки вона вбила офіцера і була «расисткою за своєю природою»[19]. За словами Ділана Родрігеза, для багатьох «американських радикалів і революціонерів» Шакур представляє «шановане (іноді фетишизоване) значення визвольного бажання та можливостей».[20]

В Інтернеті кампанію «Руки геть від Ассати!» координують активісти Конгресу чорних радикалів Чикаго[21].

У 2015 році Університет Кіна в Нью-Джерсі відмовився від виступу хіп-хоп виконавця Common як спікера через скарги поліції. Члени Братської асоціації військовослужбовців штату Нью-Джерсі висловили свій гнів через «A Song For Assata» Common[22].

У 2015 році співзасновниця Black Lives Matter Алісія Гарза зазначила: «Коли я використовую потужний попит на Ассат у своїй організаторській роботі, я завжди починаю з того, що розповідаю про її походження, розповідаю про значення Ассат Шакур для Руху за визволення чорношкірих, його політичну мету та діяльність, і чому ця тема така важлива в нашому контексті»[23].

На її честь названо чиказьку групу активістів Black Assata's Daughters.[24]. У квітні 2017 року фонд колишнього квотербека професійної футбольної команди Сан-Франциско Фортинайнерс (англ. San Francisco 49ers) Коліна Каперника пожертвував групі 25 000 доларів.[25]

У липні 2017 року офіційна стрічка Маршу жінок у Твіттері відзначила день народження Шакур, що викликало критику з боку деяких правих ЗМІ[26][27][28].

У квітні 2018 року суд Північної Кароліни постановив виплатити 15 000 доларів представнику Шакур, її сестрі Беверлі Гойнс, як частину земельної угоди[29].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Discogs — 2000.
  2. ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
  3. ↑ Tupac Shakur's Godmother Added to FBI Most-Wanted Terrorists List | Rolling Stone. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 18 листопада 2022.
  4. ↑ Assata Shakur becomes first woman named to FBI's ‘most wanted terrorists’ list | theGrio
  5. ↑ Scheffler, 2002, p. 203.
  6. ↑ Wilfredo, Cancio Isla (December 18, 2007). «U.S. fugitive a hero to Fidel, but a curiosity to many». McClatchy Newspapers via Houston Chronicle. The Miami Herald published this article as «Fugitive a curiosity in Cuba».
  7. ↑ Williams, Houston (May 2, 2005), "U.S. Government Declares $2 Million Bounty For Assata Shakur, Tupac's Godmother
  8. ↑ Neal, Mark Anthony (5 травня 2000)
  9. ↑ «Like Water for Chocolate: Common's Recipe for Progressive Hip-Hop». Pop Matters. Retrieved on April 7, 2007.
  10. ↑ Jones, 1998, p. 425.
  11. ↑ Allen-Mills, Tony (27 травня 2007). «Bounty hunt for US cop killer on Cuba», The Sunday Times, p. 27.
  12. ↑ Robinson, Eugene (July 18, 2004). «Exiles», The Washington Post, W23.
  13. ↑ Arenson, Karen W. (December 13, 2006). «CUNY Chief Orders Names Stripped From Student Center». The New York Times. Retrieved on May 9, 2008.
  14. ↑ Zambito, Thomas (January 7, 2007). «CUNY sued in cop killer naming flap», New York Daily News, p. 3.
  15. ↑ Wise, Daniel (April 8, 2010). «First Amendment Violation Claim Proceeds Against College Over Removed Plaque», New York Law Journal. Retrieved on April 8, 2010.
  16. ↑ Honan, William H. (April 12, 1995). «Two Scholarships Given New Names After Controversy», The New York Times, Section B, p. 11, column 4. Retrieved on June 1, 2008.
  17. ↑ Bucknell University (April 1, 2008). «Superhero Inspiration for Course on 'Black Heroes'».
  18. ↑ Hepp, Rick (October 31, 2004). "Chesimard still stirs admiration and scorn, " The Star-Ledger, p. 23.
  19. ↑ The Star-Ledger (January 19, 1996). «Black Ex-Trooper Tells Trial of Poster of Killer Chesimard Made to Mock.»
  20. ↑ Rodriguez, 2006, p. 61.
  21. ↑ Boyd, Herb (2002). Race and Resistance: African Americans in the Twenty-first Century. South End Press. ISBN 0-89608-652-6, p. 116.
  22. ↑ Frydenlund, Zach. Common Pulled From Kean University Commencement Speech After Police Complaints. Complex.com. Процитовано 3 квітня 2015.
  23. ↑ Garza, Alicia. A Herstory of the #BlackLivesMatter Movement. The Feminist Wire. Процитовано 18 листопада 2022.
  24. ↑ Colin Kaepernick - April donations. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2017.
  25. ↑ Zacharias, Michelle (17 лютого 2016). Activists of every stripe unite in ICE civil disobedience. People's World. Процитовано 14 березня 2016.
  26. ↑ Assata Shakur birthday honored by Women's March organizers. Fox News. 18 липня 2017.
  27. ↑ When the 'Resistance' Gets Reprehensible. National Review (англ.).
  28. ↑ Lampen, Claire (21 липня 2017). Six months after the Women's March on Washington, the Resistance Revival has a message for Trump. Mic. Процитовано 22 липня 2017.
  29. ↑ County pays $15K to FBI fugitive, part of Freeman Park land deal.

Література[ред. | ред. код]

  • Belton, Brian A. (2007). Assata Shakur: A Voice від Palenques . // Black Routes: Legacy of African Diaspora . Hansib Publications Ltd. ISBN 978-1-870518-92-5 .

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ассата_Шакур&oldid=38546905