Асена
Асе́на (тур. Asena), або Аші́на (тур. Aşina; кит. 阿史那, піньїнь: āshǐnà) — в тюркській міфології та тенгріанстві чарівна сіра (блакитна) вовчиця, від якої походять тюркські народи [1][2][3][4][5]. За легендою, вона врятувала пораненого хлопчика, який чудом вижив після вимордування китайськими солдатами кочівницького поселення в степу. Вовчиця втекла із ним до Уйгурських гір, до земель іраномовного народу тохарів. Там вона вигодувала і виростила юнака, а потім зачала від нього й дала життя новим істотам — напів-людям, напів-вовкам. Їхнім лідером став легендарний Ашіна, пращур роду Ашінів, представники і нащадки яких правили Тюркським каганатом та іншими тюркськими кочовими державами[6][7]. За іншими легендами, сірий вовк бозкурт (Bozkurt) або Кьок Бьорі (Kök Böri) вказав тюркам шлях до їхньої міфічної батьківщини — країни Ергунекон, де вони розплодилися і звідки стали панувати над своїми сусідами[8][9]. Культ Асени, так само як культ вшанування вовків в цілому, був поширений серед усіх тюркських народів — давніх тюрків, уйгурів, хозарів, половців, огузів тощо; подібний вовчий культ і міфи мали протомонгольські й монгольські племена. У новітній Туреччині, на хвилі популярності турецького націоналізму та зацікавлення тюркською міфологією було створено новітній культ Асени: її зображення присутні в президентській резиденції в Анкарі. Ця вовчиця-пращурка також є символом турецької націоналістичної організації «Сірі Вовки». Ногайці зображують свою небесну Блакитну вовчицю (Коьк Боьри) з крилами, хоча це є сучасною інтерпретацією, створеною ногайськими художниками на початку 1990-х років.
У певних культурних наративах і міфологічних розповідях персонаж Асени з його символічною асоціацією з вовчицею позначається ім’ям «Бозкурт» (що турецькою мовою означає Сірий Вовк), втілюючи значний архетип із багатогранними конотаціями.[10]
-
Прапор гагаузів -
Знак «Сірих вовків»
- ↑ Book of Zhou, Vo. 50. (кит.)
- ↑ History of Northern Dynasties, Vo. 99. (кит.)
- ↑ Book of Sui, Vol. 84. (кит.)
- ↑ André Wink. Al-Hind: The Making of the Indo-Islamic World. Brill Academic Publishers, 2002. ISBN 0-391-04173-8. Page 65.
- ↑ Ziya Gökalp, transcription: Şahin Filiz, "Türk devletinin tekâmülü 12: Hakanlık Teşkilatı",Küçük Mecmua -II-, Bu da Çinlilere göre (Asena=Kurt) manasındadır
- ↑ Findley, Carter Vaughin. The Turks in World History. Oxford University Press, 2005. ISBN 0-19-517726-6. Page 38.
- ↑ Roxburgh, D. J. (ed.) Turks, A Journey of a Thousand Years. Royal Academy of Arts, London, 2005. Page 20.
- ↑ Cultural Life – Literature [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] Turkey Interactive CD-ROM. Retrieved on 2007-08-11.
- ↑ T.C. Kultur Bakanligi. Nevruz Celebrations in Turkey and Central Asia. [Архівовано 4 квітня 2007 у Wayback Machine.] Ministry of Culture, Republic of Turkey. Retrieved on 2007-08-11,
- ↑ Koto, Koray (21 липня 2023). Börü: The Wolf in Turkic Mythology. ULUKAYIN English (амер.). Процитовано 24 липня 2023.
- Denis Sinor: The legendary Origin of the Türks. In: Egle Victoria Zygas, Peter Voorheis: Folklorica: Festschrift for Felix J. Oinas. Indiana 1982, ISBN 0-933070-09-8, S. 223–257.