Бабаков Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабаков.
Бабаков Олександр Михайлович
Народився8 лютого 1963(1963-02-08) (61 рік)
Кишинів, Молдавська РСР, СРСР
Країна Росія
 Велика Британія
Діяльністьполітик, економіст, підприємець, державний діяч, депутат Державної Думи РФ
Alma materЕкономічний факультет Московського державного університету імені Ломоносоваd і МДУ
Науковий ступінькандидат економічних наук
Знання мовросійська
ЧленствоДержавна дума Федеральних зборів Російської Федерації VI скликанняd, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації V скликанняd, Державна дума Федеральних зборів РФ IV скликанняd, Рада Федерації і Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання
Посадапредставник Парламентської Асамблеї Ради Європи[1], депутат Державної Думи РФ[d], депутат Державної Думи РФ[d], член Ради Федерації[d], член Ради Федерації[d], депутат Державної Думи РФ[d] і депутат Державної Думи РФ[d]
ПартіяРодіна (партія, Росія), Справедлива Росія, Єдина Росія і За правду[d]
Нагороди
Сайтbabakov.ru

Олександр Михайлович Бабаков (рос. Александр Михайлович Бабаков; 8 лютого 1963(19630208), Кишинів, Молдавська РСР) — російський державний і політичний діяч, олігарх, депутат Державної думи Росії VI скликання від «Єдиної Росії», член комітету Держдуми з міжнародних справ, голова думської комісії з правового забезпечення розвитку організацій оборонно-промислового комплексу РФ. Спецпредставник Президента по взаємодії з організаціями співвітчизників за кордоном. Довірена особа Путіна.[2][3]

Раніше був депутатом Державної думи IV і V скликань, заступником Голови Державної Думи РФ V скликання (2007—2011), полягав у партіях «Родіна» і «Справедлива Росія».

Життєпис

[ред. | ред. код]
Країни, в яких Бабаков під санкціями

Народився 8 лютого 1963 в Кишиневі. Закінчив школу із золотою медаллю. У 16 років — майстер спорту з настільного тенісу.

1985 закінчив економічний факультет Московського державного університету (МДУ) ім. Ломоносова (кафедру економіки зарубіжних країн). Після закінчення університету вступив до аспірантури, захистив кандидатську дисертацію за темою «Державне регулювання аграрних відносин в країнах, що розвиваються», кандидат економічних наук.

У 1988 почав свій бізнес в Україні, очоливши Вознесенський завод з виробництва і вичинки шкір (Вознесенськ, Миколаївська область).

З початку 1990-х і до грудня 2003 входив до ради директорів української компанії Промзв'язок, яка займалася виробництвом комп'ютерних програм і 90 % продукції поставляла Укртелекому.

З 1995 є генеральним директором російського ТОВ «Захід-ІК».

У 1998—2003 займався науковою та викладацькою діяльністю на кафедрі економічної теорії МГУ.

У 1994—2003 обіймав посаду генерального директора інвестиційної компанії «Захід-ІК».

З грудня 1998 — голова наглядової ради комерційного банку «Темпбанк» (Москва).

З 2001 — голова Ради директорів і співвласник футбольного клубу ЦСКА.

Влітку 2014 року він став одним із російських бізнесменів, щодо яких були застосовані санкції ЄС,[4] США та Канадою.

Власність

[ред. | ред. код]

Є мажоритарним акціонером низки українських енергетичних підприємств,[3] у тому числі «Житомиробленерго», «Севастопольенерго», " «Чернівціобленерго», «Миколаївобленерго», «Рівнеобленерго», «Закарпаттяобленерго»,[5] «Херсонобленерго», міноритарним акціонером (на 18,8 %) державного Хмельницькобленерго (всі частки належать його компані VS Energy)[6], а також київського готелю «Прем'єр-палас», ялтинського готелю «Ореанда». Замішаний в рейдерських захопленнях низки підприємств на території України, серед яких готелі Русь, Славутич та Либідь в Києві, готель Юність в Одесі, ТРК Метроград і ТРК Метрополіс в Києві.

Загальна виручка енергетичного бізнесу групи по 2014 роки перевищила 13 млрд грн, що становить близько третини ринку передачі електроенергії локальними мережами в країні.

Згідно Панамським документам, Бабакову з 2007 по 2011 рік належав офшор AED International Limited. З вересня 2011 року компанія перейшла до його 23-річної доньки. Це сталося за місяць до того, як перед парламентськими виборами йому необхідно було подати декларацію про своє майно.

За офіційними даними, дохід Бабакова за 2011 рік склав 1,9 млн рублів, дохід дружини — 32 тис. рублів. Крім квартири площею 69 квадратних метрів, оформленої на дитину, об'єктами нерухомості родина не володіє. Хоча Фонд боротьби з корупцією Олексія Навального провів розслідування і встановив, що депутат Бабаков має у власності маєток у Франції площею 10.9 га і вартістю $16 млн, а також квартири в Парижі за адресою 169 Rue de l'Université, Paris.

Факти

[ред. | ред. код]

Компанія Бабакова отримала 11 гектарів землі у прикордонній зоні Волинської області поблизу пункту пропуску «Ягодин». Оренда розрахована на 50 років. 2018 року фірма Бабакова почала будівництво приватного митного терміналу, на якому планували пропускати вантажівки.[7]

Погляди, заклики, пропозиції

[ред. | ред. код]
  • Вважає, що не Росія веде «спецоперацію» в Україні, а «проти Росії ведеться велика гібридна війна із застосуванням передових інформаційних, економічних та військових засобів».
  • Висловлює впевненість, що майбутнє захоплених Росією частин Запорізької та Херсонської областей буде пов'язане з Росією, але це вимагатиме «колосальних інвестицій». На запитання де знайти на все це гроші? — Бабаков пропонує: «надрукувати їх, здійснивши адресну емісію у промисловість та сільське господарство».[8]
  • Бабаков вважає, що смертний вирок, який винесли напередодні трьом іноземним «найманцям» у ДНР, має бути виконаний. «Це буде прикладом для тих, хто ще збирається приїхати постріляти в російських людей».[9]

Санкції

[ред. | ред. код]

У 2014 році його занесли до списку санкцій Євросоюзу через окупацію Криму Росією.[10] 2019 та 2021 року на кілька днів влада Швейцарії тимчасово знімала обмеження для отримання ним медичної допомоги[11].

25 лютого 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, занесений до списку санкцій Євросоюзу, крім того, до списку санкцій внесено його сина Михайла Олександровича Бабакова.[12]

11 березня 2022 року внесений до санкційного списку Великої Британії.

30 вересня 2022 року був внесений до санкційних списків США. У листопаді 2022 отримав підозру від СБУ[6], у липні 2023 року отримав ще одну підозру за підтримку війни проти України[13].

Також перебуває в санкційних списках Швейцарії, Австралії, Японії та Нової Зеландії.[14]

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, має трьох дітей.

  1. Син — Бабаков Михайло Олександрович (07.02.1994)[15]
  2. Дочка — Бабакова Ольга Александровна (15.08.1988). Змінила ім'я на Ле Брен[16]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=6330
  2. ↑ Київобленерго росіянина Бабакова влаштувало терор клієнтам: тисячі постраждалих прийшли під АПУ [Архівовано 10 січня 2019 у Wayback Machine.], asn, 5.09.2018
  3. ↑ а б Московские хозяева облэнерго держат в заложниках украинские города. В том числе и Херсон [Архівовано 10 січня 2019 у Wayback Machine.], Херсонские вести, 23.02.2017
  4. ↑ Consolidated text: Beschluss 2014/145/GASP des Rates vom 17. März 2014 über restriktive Maßnahmen angesichts von Handlungen, die die territoriale Unversehrtheit, Souveränität und Unabhängigkeit der Ukraine untergraben oder bedrohen (нім.). EUR-Lex. Архів оригіналу за 15 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021.
  5. ↑ ГПУ оскаржує приватизацію «Дніпроенерго», «Закарпаттяобленерго», «Донбасенерго», Радіо Свобода, 7 квітня 2015
  6. ↑ а б СБУ повідомило про підозру заступнику голови Держдуми РФ, який володіє українською VS Energy. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 вересня 2023.
  7. ↑ Одіозний російській депутат Олександр Бабаков без перешкод веде бізнес на українському кордоні. Архів оригіналу за 21 жовтня 2018. Процитовано 20 жовтня 2018.
  8. ↑ Как Александр Бабаков приготовился «доить» оккупированные регионы Украины
  9. ↑ Телеграм-канал
  10. ↑ Кугель, Мария (12 квітня 2016). Номиналы депутата Бабакова. Радио Свобода (рос.). Процитовано 11 травня 2023.
  11. ↑ Швейцарія двічі дозволяла в'їзд до країни підсанкційному російському депутату, - ЗМІ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 вересня 2023.
  12. ↑ COUNCIL DECISION (CFSP) 2022/331 of 25 February 2022 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine.
  13. ↑ ДБР оголосило підозру заступнику голови Держдуми РФ за підтримку окупації України. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 вересня 2023.
  14. ↑ БАБАКОВ Александр Михайлович - биография, досье, активы | Война и санкции. sanctions.nazk.gov.ua (рос.). Процитовано 11 травня 2023.
  15. ↑ БАБАКОВ Михаил Александрович - биография, досье, активы | Война и санкции. sanctions.nazk.gov.ua (рос.). Процитовано 11 травня 2023.
  16. ↑ ЛЕ БРЕН / БАБАКОВА Ольга Александровна - биография, досье, активы | Война и санкции. sanctions.nazk.gov.ua (рос.). Процитовано 11 травня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бабаков_Олександр_Михайлович&oldid=41676233