Бараш Євген Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бараш Євген Юхимович
Народився8 лютого 1966(1966-02-08) (58 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Місце проживанняХарків
КраїнаСРСР СРСР → Україна Україна
Діяльністьправник
Alma materНаціональний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
ГалузьПравознавство
ЗакладНаціональна академія внутрішніх справ
ПосадаПрофесор кафедри
Вчене званняПрофесор
Науковий ступіньдоктор юридичних наук[d]
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня
 Генерал-майор
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бараш.

Бараш Євген Юхимович (8 лютого 1966, Харків) — Доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України.

Біографія та кар'єра

[ред. | ред. код]

Почав свою трудову діяльність у 1989 р.

У 1983 році вступив до Харківського авіаційного інституту (факультет «Авіадвигунобудування», інженер-механік), а в 1991 році в Українську державну юридичну академію (Спеціальність «Правознавство»).

З 1989 по 2003 рік працював на різних посадах від майстра цеху, старшого інженера до заступника директора підприємства в Установі виконання покарань — 18 МВС України Харківського облвиконкому та заступника начальника установи в Установі виконання покарань — МВС України в Харківській області;

З 2003–2006 перебував на посаді начальника Дергачівської виправної колонії управління Держдепартаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№ 109);

З 2006–2007 — начальник Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№ 54);

З 2007–2012 — заступник, перший заступник начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області;

З 2012–2014 — начальник управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області.

З 2014–2019 — начальник Інституту кримінально-виконавчої служби[1].

На даний час :

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1989 році закінчив Харківський авіаційний інститут (факультет «Авіадвигунобудування», інженер-механік), а в 1995 році закінчив Українську державну юридичну академію (Спеціальність «Правознавство»).

Наукові та особисті досягнення

[ред. | ред. код]

У 2006 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07[4] — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право на тему: «Організаційно-правові засади діяльності установ виконання покарань».

У 2012 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07[4] — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право на тему: «Адміністративно-правові засади управління Державною кримінально-виконавчою службою України».

Присвоєно вчене звання професора кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права.

Є автором 120 наукових праць наукових статей, тез, доповідей на конференціях.

Співавтор збірників наукових праць, науково-практичних коментарів, особистих та колективних монографій, підручників.

Автор навчального посібника «Організація діяльності установ виконання покарань в Україні[5]», опублікованого у 2006 році.

Автор одноосібної монографії на тему: «Управління Державною кримінально-виконавчою службою України: адміністративно-правове дослідження[6]», опублікованої у 2012 році.

Був членом: спеціалізованої Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ, Міжнародного університету бізнесу і права (м. Херсон).

Працював викладачем в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.

Участь в роботі спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій

[ред. | ред. код]

На даний час є членом спеціалізованої Вченої ради Д 26.007.03 (12.00.07[4] — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. 12.00.08[7] кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право), Національна академія внутрішніх справ. ДФ 26.007.005[8]

Голова спеціалізованої вченої ради Національної академії внутрішніх справ МВС України проведення разового захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії в галузі знань «Право», за спеціальністю «Право»

Редактор та співавтор підручника «Кримінально-виконавче право України» (у 2 томах)[9][10], виданого у 2018 році.

Член редакційних колегій наукових журналів:

Член редколегії журнала «Право України[11]», Бюлетень Міністерства Юстиції України[12], наукове видання «Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ[13]», а також є головним редактором фахового юридичного журналу «Вісник пенітенціарної асоціації України[14]», Міжнародне фахове видання «Юстиція» Міністерства юстиції Республіки Вірменія.

Керівництво

[ред. | ред. код]

Під його науковим керівництвом підготовлено 4 кандидата юридичних наук, із них два — за спеціальністю 12.00.07[4] — адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право, два — за спеціальністю 12.00.08[7] — кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право.

На даний час є науковим консультантом 3-х докторантів та науковим керівником кандидата наук.

Свідоцтва

[ред. | ред. код]

Має свідоцтва про реєстрацію авторських прав.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Нагороджений відзнаками багатьох відомчих та правоохоронних органів.

За значний особистий внесок у зміцненні законності, правопорядку, високий професіоналізм та зразкове виконання службових обов'язків:

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Новини | Інститут Кримінально-виконавчої служби. ikvsu.kvs.gov.ua. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  2. ↑ Пенітенціарна Асоціація | Київ | Пенітенціарна асоціація України. penalassociation (рос.). Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  3. ↑ Международная Кадровая Академия / Международная Кадровая Академия. www.mka.org.ua. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  4. ↑ а б в г Паспорт спеціальності 12.00.07. Національний університет «Львівська політехніка» (укр.). 25 квітня 2016. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  5. ↑ Сучасний стан організації діяльності установ виконання покарань / Є. Є. Бараш // Право і Безпека. - 2004. - Т. 3, № 4. - С. 44-48. www.google.com. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  6. ↑ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 11 червня 2020.
  7. ↑ а б Паспорт спеціальності 12.00.08. Національний університет «Львівська політехніка» (укр.). 25 квітня 2016. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  8. ↑ Спеціалізована вчена рада ДФ 26.007.005. Архів оригіналу за 11 червня 2020.
  9. ↑ (2018) Кримінально-виконавче право України : Т. 1. Архів оригіналу за 24 березня 2022.
  10. ↑ (2018) Кримінально-виконавче право України : Т. 2.
  11. ↑ Головна - Право України. pravoua.com.ua. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  12. ↑ Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  13. ↑ Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 11 червня 2020.
  14. ↑ Вісник Пенітенціарної асоціації України. visnykpau.com. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Бараш_Євген_Юхимович