Бекард чорний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бекард чорний

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Бекардові (Tityridae)
Рід: Бекард (Pachyramphus)
Вид: Бекард чорний
Pachyramphus niger
(Gmelin, 1788)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Синоніми
*Platypsaris niger
Посилання
Вікісховище: Pachyramphus niger
Віківиди: Pachyramphus niger
ITIS: 561793
МСОП: 22700680
NCBI: 2767961

Бекард чорний[2] (Pachyramphus niger) — вид горобцеподібних птахів родини бекардових (Tityridae).[3]

Поширення

[ред. | ред. код]

Ендемік Ямайки. Його природні місця проживання — субтропічні або тропічні вологі низинні ліси та субтропічні або тропічні вологі гірські ліси.

Дрібний птах, завдовжки 18 см, вагою 39–41 грам. Має велику округлу голову і великий чорний дзьоб. У самця оперення повністю чорне, зверху блискуче, а знизу кольору сажі. Біля основи крила є невелика біла пляма, видима лише під час польоту. Темно-карі очі і чорнуваті ніжки. Самиця значно відрізняється від самця, червонувато-коричнева на верхній частині тіла, світло-сіра на нижній, темно-коричнева на верхівці колови, а щоки, шия та горло коричневі.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Мешкає у відкритих та високих лісах та на узліссях дощових лісів у горбистих місцевостях та у нагір'ях. Харчується комахами та фруктами (особливо інжиром). Період розмноження триває з березня по червень. Самиця відкладає 3 блідо-білих яйця з темно-сірими плямами на ширшому кінці.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Pachyramphus niger: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 24 серпня 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Adopt the Family Tityridae [Архівовано 2008-05-08 у Wayback Machine.] — South American Classification Committee (2007)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Raffaele, Herbert; James Wiley, Orlando Garrido, Allan Keith & Janis Raffaele (2003) Birds of the West Indies, Christopher Helm, London.