Нагір'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нагір'я, нагірне плато (англ. high plateau, highland; нім. Hochgebirgsplateau n, Hochland n) — значні за площею ділянки земної поверхні з характерним поєднанням гірських масивів, плоскогір'їв, хребтів і долин, які чергуються з широкими плоскими котловинами[1][2]. Для більшості нагір'їв характерне широке розповсюдження древніх вирівняних поверхонь у вигляді сходинок[3]. У картографії під нагір'ям розуміють рівнинні ділянки земної поверхні абсолютні висоти над рівнем моря яких перевищують 500 м[4].

Топоніміка[ред.ред. код]

Родове поняття «нагір'я» у складі топонімів не завжди тотожне фізико-географічному, що вносить плутанину в класифікацію форм рельєфу, часто воно синонімічне поняттю «гори» і має невірне, але традиційне застосування відносно гірських країн[3].

Генезис[ред.ред. код]

Нагір'я формуються внаслідок тектонічних рухів, що супроводжуються одночасно з вигином більш високих гірських хребтів, інколи вулканізмом (Вірменське нагір'я)[3]. Рівнинні ділянки нагір'їв утворюються найчастіше за рахунок заповнення знижень гірського рельєфу продуктами руйнування гір в умовах пустельного клімату або продуктами вулканічних вивержень (попіл, лава) — сибірські трапи Середньосибірського плоскогір'я[1].

Поширення[ред.ред. код]

Найбільші нагір'я планети: Середньосибірське плоскогір'я, Вірменське й Іранське нагір'я, Східний Памір, внутрішні райони Малої Азії, Тибет, Центральний Тянь-Шань, Станове нагір'я, Скандинавські гори, Альтіплано, Мексиканське нагір'я[2][3]. В Україні до нагір'їв відносяться пологі північні схили Кримських гір — яйли[5].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б (рос.) Нагорье // Краткая географическая энциклопедия. Том 3: Милос — Союз ССР / Главный редактор Григорьев А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1962. — 580 с.
  2. а б Нагір'я // Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. а б в г Нагорье // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  4. (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1973.
  5. Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989.

Література[ред.ред. код]