Берман Матвій Давидович
Матвій Берман | |
---|---|
Ім'я при народженні | Матвій Давидович Берман |
Народився | 10 квітня 1898 або 1898[1] Чита, Російська імперія |
Помер | 7 березня 1939[1] Москва, СРСР ·вогнепальна рана |
Поховання | Нове Донське кладовище |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | політик |
Alma mater | Іркутське військове училищеd |
Членство | Центральний виконавчий комітет СРСР |
Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
Військове звання | комісар державної безпеки 3-го рангу |
Партія | КПРС |
Брати, сестри | Берман Борис Давидович |
Нагороди | |
Матвій Давидович Берман (10 квітня 1898 або 1898, Чита — 7 березня 1939, Москва) — високопоставлений співробітник ЧК-ОГПУ-НКВД СРСР, комісар державної безпеки 3-го рангу (1935). Начальник ГУЛАГ ОГПУ-НКВД (1932–1937).
Народився у Читинському повіті Забайкальської губернії в єврейській родині. Закінчив Іркутське військове училище, прапорщик. Учасник Жовтневої революції та Громадянської війни в Сибіру. У 1918 вступив в РКП(б).
З 1918 — голова повітової ЧК в Глазові Вятської губернії. За пияцтво виключався з РКП(б) в 1918, але незабаром відновлений. З 1920 по 1930 обіймав посади голів регіональних органів ВЧК-ГПУ (Томської, Єнісейської, Семипалатинської, Іркутської). В 1923–1924 нарком внутрішніх справ Бурят-Монгольської АРСР. В 1924 році входив до складу редколегії журналу «Життя Бурятії». В 1924 переведений на роботу в Середню Азію. В 1924–1927 — повпред ОГПУ в Середній Азії. В 1927–1928 голова ОГПУ УзРСР.
З 1930 року — заступник начальника, а з 9 червня 1932 — начальник ГУЛАГ (до 16 серпня 1937). Одночасно був начальником переселенського відділу НКВС (1936), начальником будівництва каналу Волга-Москва (1936–1937), з вересня 1936 по серпень 1937 — заступник голови НКВС СРСР і одночасно начальник ГУЛАГу.
Згадується в книзі Олександра Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ»: «Належало б їм викласти на укосах каналу шість прізвищ — головних підручних у Сталіна і Ягоди, головних наглядачів Бєломора, шістьох найманих вбивць, записавши за кожним тисяч по тридцять життів: Фірін — Берман — Френкель — Коган — Раппопорт — Жук»[2](рос.)
З серпня 1937 по грудень 1938 року — народний комісар зв'язку СРСР.
Член ЦВК СРСР в 1935–1937 роках, депутат Верховної ради СРСР 1-го скликання.
23 грудня виключений з ВКП(б) і 24 грудня 1938 арештований прямо в кабінеті Георгія Маленкова. Утримувався в Луб'янській в'язниці.
Розстріляний за вироком Військової колегії Верховного Суду СРСР 7 березня 1939 на розстрільному полігоні «Комунарка».
- ↑ а б в Кто руководил НКВД. 1934-1941
- ↑ Олександр Солженіцин «Архіпелаг ГУЛАГ» Том 2. Частина 3. Глава 3.
- Берман на сайті «Хронос» [Архівовано 26 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Берман на сайті «Меморіал» [Архівовано 23 травня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Берман на сайті «protivpytok.org» [Архівовано 24 листопада 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Це незавершена стаття про діячів Великого терору. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 10 квітня
- Народились 1898
- Уродженці Чити
- Померли 7 березня
- Померли 1939
- Померли в Москві
- Поховані на Донському кладовищі
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Почесні співробітники Державної безпеки СРСР
- Депутати Верховної Ради СРСР 1-го скликання
- Жертви Великого терору з Росії
- Організатори Великого терору
- Народні комісари зв’язку СРСР