Битва під Ясами (1653)
Битва під Ясами | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Хмельниччина Козацькі походи в Молдову Сучавська кампанія Тимоша Хмельницького (1653) | |||||||
Георгій Штефан (Ґеорґіца). | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Семигород Молдавське князівство |
Військо Запорозьке | ||||||
Командувачі | |||||||
Янош Кемені Ґеорґіца |
Тиміш Хмельниченко | ||||||
Військові сили | |||||||
10-20 тисяч з 6 гарматами | 13 000 козаків, 2000 татар, 11 гармат[1] | ||||||
Втрати | |||||||
високі | невідомі |
Би́тва під Я́сами сталася 1 травня 1653 року під час походу Тимоша Хмельницького на Молдову.
У квітні 1653 року козацько-татарський корпус під проводом Тимоша Хмельницького вступив на територію Молдови, щоб повернути втрачений престол князівства своєму тестеві Васіле Лупу. 28 квітня козаки переправилися через Дністер та почали спустошувати молдовську землю. Після форсування Пруту загони козаків натрапили на молдавсько-семигородські сили під проводом Георгія Штефана, який щойно був зайняв силою молдавський трон. Війська зайняли позицію в околиці місцевості Поприкани біля річки Жижія, поблизу столиці князівства Яси. Сили Штефана нараховували від 10 000 до 20 000 вояків, у склад війська входили молдовани, семигородці, мадяри, німці, волохи і греки, а також міське ополчення Ясс. Козацько-татарські війська налічували близько 13 000 людей. 1 травня дійшло до битви.
Битва почалася атакою молдавської кінноти, яка вдарила на козацький табір на лівому березі річки Жижія. Надалі молдовани обстріляли ворога з 6 гармат та рушниць. Козаки відповіли вогнем своїх 11 гармат, а надалі, шикуючись в бойовому порядку перед табором, вдарили у шаблі на 800 драбантів, добірних гвардійців господаря Штефана, і змусили їх до втечі. Одночасно козацька артилерія розсіяла інші сили молдовські. Після цього військо Штефана кинулися тікати, переслідуване козаками, які без перешкод перейшли на другий берег річки.
Так описує битву Павло Алеппський[2]. В інших джерелах її перебіг подається дещо по-іншому. Невдала атака молдовської кінноти відбулася на лівому березі Жижії, після чого козацький табір вбрід та по мосту сфорсував річку, яку боронили драбанти. Драбанти не витримали натиску та побігли, і козацько-татарська кіннота нанесла їм значні втрати. Головні сили Штефана не вступали у бій, лише один загін кінного молдовського ополчення прогнав козацьку кінноту під захист табору. Але атакувати табір Штефан не наважився, і його військо відійшло до Ясс.
Поразка під Поприканами сприяла падінню духа у лавах молдовської армії та дезертирству. Армія Штефана відступила у Семигород[3]. Козацьке військо 2 травня 1653 року увійшло до Ясс, і Васіле Лупу знову став господарем Молдови.[4]
- ↑ Tomasz Ciesielski - Od Batohu do Żwańca, Wydawnictwo Inforteditions, ISBN 978-83-89943-23-1 2007
- ↑ Згідно з Tomasz Ciesielski — Od Batohu do Żwańca, Wydawnictwo Inforteditions, ISBN 978-83-89943-23-1 2007 str 127. Саме цього уривка з ітінераріума архидиякона Павла у мережі немає, але у цьому переказі його оповіді про поїздку до Московщини згадується, що він був очевидцем битви (стор.9) http://books.google.co.uk/books?hl=uk&id=eYqEyMrnh_IC&dq=%22The+Travels+of+Macarius,+Patriarch+of+Antioch%22&printsec=frontcover&source=web&ots=h9DQTUbt1M&sig=SvFRN8JcErYnf2b5OrYh909sGYM&sa=X&oi=book_result&resnum=24&ct=result#PPA9,M1
- ↑ Князь Семигорода Ракоці виправдовував поразку чисельною перевагою козаків (хоча Павло Алеппський оцінював молдовсько-семигородське військо мало не в 30 тисяч чоловік (вважається, що це перебільшення)). Грушевський у нижчевказаному місці «Історії України-Руси» приводить цитату з його листа:
«Лупул діставши від козаків деяку поміч, з нею пішов на Молдаву, щоб вернути собі владу, і насамперед став табором під Ясами. Януш Кемень, не сподіваючись більше ніякої небезпеки, відіслав більшу частину свого війська з Молдавії до Семигороду, і лишився в Молдавії тільки з 600 кінноти. Довідавши ся про наступ неприятеля, він хотів йому по можности противстати, і взявши з собою нововибраного господаря і молдавське військо, пішов на ворогів. Але неприятель, довідавшися про невеликі їх сили, сміливо напав на них, і хоч не прийшло до загального бою, але молдавське військо-в котрім було багато бунтів і зради, спішно відступило, і коли б не обстало те невеличке військо Я. Кеменя, все молдавське військо і сам той нововибраний воєвода попав би в велику небезпеку. Але з огляду на своє мале число воно не могло мірятися з сильнішим неприятелем і мусіло відступити рятуючи себе і нового воєводу. Від неприятельської зброї в семигородськім війську і десятьох не згинуло, але таких що потонули в водах-які були незвичайно розлилися, і від голоду погинули, або подекуди селянами позабивані,-таких до сотні рахувалось»
- ↑ Tomasz Ciesielski — Od Batohu do Żwańca, Wydawnictwo Inforteditions, ISBN 978-83-89943-23-1 2007 str 127-8
- http://litopys.org.ua/hrushrus/iur90510.htm [Архівовано 22 червня 2011 у Wayback Machine.] М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ V.
- Смолій В. А., Степанков В. С. «Богдан Хмельницький», Альтернативи, 2003 — ISBN 966-7217-76-0, 2003
- Tomasz Ciesielski — Od Batohu do Żwańca, Wydawnictwo Inforteditions, 2007 — ISBN 978-83-89943-23-1
- Calin Hentea — Brief Romanian Military History, The Scarecrow Press, 2007 -ISBN 0-8108-5820-7