Василь Лупул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Лупул
Vasile Lupu
Vasile Lupu.png
господар
Початок правління: 1634
Кінець правління: 1653
Попередник: Моисе Мовіле
Наступник:Георгій Штефан
Дата народження: 1595(1595)
Місце народження:Константинополь
Країна:Молдовське князівство
Дата смерті:1661(1661)
Місце смерті:Стамбул
Дружина:перша Тудоша
друга Катерина
Діти:Розанда
Стефаніца
Марія

Васи́ль Лу́пул (рум. Vasile Lupu; *1595 Константинополь — †1661 Стамбул) — молдовський господар (16341653), спочатку прихильник Речі Посполитої, згодом союзник Б. Хмельницького, з яким вони стали сватами (Тиміш Хмельницький оженився з дочкою В. Лупу — Розандою). За нього в урядових грамотах вперше з'явилася румунська мова, а 1642 р. відбувся спільний синод української і молдовської православних церков в Яссах за участю делегатів Петра Могили.

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Лупу народився у Константинополі, за походженням грек чи албанець. В 30-х рр. XVII ст. оселився в Молдовському князівстві. Був торгівцем, розбагатів, став великим землевласником. 1634 року Васілє Лупу зумів посісти молдовський престол.

За правління Лупу в 1640 у Молдовському князівстві за сприяння Київського митрополита Петра Могили було відкрито Слов'яно-греко-латинську академію, видано в 1646 «Правила» («Уложення») — перше зведення законів, що діяли до середині XVIII ст. На Краківському передмісті Львова виступив фундатором відбудови церкви Параскеви П'ятниці (1644), спорудження церкви Введення у храм Богородиці монастиря василіанок (1646). Лупу тривалий час при підтримці Речі Посполитої і Османської імперії вів запеклу боротьбу з волоським господарем М. Басарабом за Волощину. Після Молдовських походів 1650, 1652 і 1653 українського війська Лупу став союзником Богдана Хмельницького.

В серпні 1652 видав свою дочку Розанду заміж за сина Б. Хмельницького — Тимоша. В квітні-вересні 1653 Лупу при допомозі українських військ на чолі з Т. Хмельницьким вів боротьбу проти претендента на господарський стіл Г. Штефана, якого підтримували волоський господар М. Басараб, трансільванський князь Юрій II Ракоці та уряд Речі Посполитої. У вересні 1653, після загибелі Т. Хмельницького і відступу козацьких загонів з Сучави, Лупу був остаточно позбавлений престолу і змушений виїхати до Чигирина. Проте через деякий час за участь у таємних переговорах з емісарами Речі Посполитої Лупу позбавили права жити в Україні. Переїхав до Криму.

На вимогу султана був скинутий з правління. У 1653 році Лупу привезли до Османської імперії, після тривалого ув'язнення, за рік помер у Стамбульській фортеці.

Павло Алепський стверджував, що він був високого зросту.[1]

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений двічі, батько п'ятьох дітей;

1) Тудоша (?—1639)

2) Катерина, дружина… 1640 році

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький (видання друге, виправлене і доповнене).— Львів: «Світ», 1990.— 408 с.— С. 54. ISBN 5-11-000889-2

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Мойсе Мовілє
Coat of arms of Moldavia.svg Молдовський воєвода
16345 — 1653
Coat of arms of Moldavia.svg Наступник
Георге Штефан