Богуміл Оля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богуміл Оля
Народився28 вересня 1909(1909-09-28)[1]
Прага, Богемське королівство, Долитавщина, Австро-Угорщина[1][1]
Помер18 липня 1978(1978-07-18)[1] (68 років)
Абіджан, Кот-д'Івуар[1]
Країна Франція
Діяльністьмистецтвознавець, етнолог
ЧленствоAcadémie des sciences d'outre-merd

Богумі́л Оля́ (Bohumil Théophile Holas; у ческій вимові — Бо́гуміл Го́лас; * 28 вересня 1909, Прага — + 18 липня 1978, Абіджан, Кот-д'Івуар) — французький і чеський (за походженням) етнолог, музейник і мистецтвознавець, відомий роботою у Березі Слонової Кістки (сучасний Кот-д'Івуар), зокрема дослідженням і популяризацією івуарійського мистецтва.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1909 році в Празі.

Працював асистентом з етнології Французького інституту Чорної Африки (l'Institut Français d'Afrique Noire, IFAN). Доктор філології (Париж), член Французької академії закордонних наук (1958).

Етнолог, фахівець з Кот-д'Івуару, а також африканського мистецтва, міфології. Працював директором музею Кот-д'Івуара в Абіджані (Musée de la Côte d'Ivoire).

Помер у Абіджані.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • La Pensée africaine: textes choisis, 1949-1969, 1972;
  • Les Sénoufo, y compris les Minianka, 1957;
  • Animaux dans l'art ivoirien, 1969;
  • L'Art sacré Sénoufo, 1985;
  • Arts de la Côte d'Ivoire, 1966;
  • Les dieux d'Afrique noir, 1968
  • Carnet intime d'un ethnologue, 1973;
  • Civilisations et arts de l'Ouest africain, 1976;
  • La création du monde: comédie cosmologique, 1960;
  • Le Gagou: son portrait culturel, 1975;
  • Image de la mère dans l'art ivoirien, 1976;
  • Traditions krou, 1980.

Факти

[ред. | ред. код]
  • Ім'я етнолога було відоме в СРСР завдяки виданому у 1976 році популярному російському перекладу його книги Les dieux d'Afrique noir («Боги Тропической Африки», М.: «Наука»).
  • У виданій після смерті автора в 1980 році Ф.Натаном (F.Nathan) книзі Богуміла Оля «Традиції кру» (Traditions krou), він був помилково названий Бернаром (Bernard), а не Богумілом.

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних