Бісьоне
| Бісьоне | |
|---|---|
.svg) | |
| Деталі |
Бісьоне[a] («великий змій» або «дракон», а також «великий вуж»), менш відомий також як Vipera[b] («гадюка»), є геральдичною гербовою фігурою: на сріблі зображено синю змію, яка їсть або народжує людину (зазвичай дитину, а іноді її описують як мавра чи турка-османа). Це історичний символ міста Мілана, який використовують компанії, що базуються в місті.
Етимологічно слово biscione є доповненням чоловічого роду від італійського жіночого роду biscia «вуж» (спотворене від bistia, зрештою від латинського bestia «звір»).
Символ пов'язався з містом після того, як сім'я Вісконті отримала контроль над Міланом у 1277 році; Бонвесін да ла Ріва записує його у своїй De magnalibus urbis Mediolani (Про дива Мілана) як символ Вісконті не пізніше кінця ХІІІ століття.[1] Символ, можливо, походить від бронзового змія, привезеного до Мілана з Константинополя Арнольфом II Арсаго (архієпископом Мілана 998-1018) у ХІ столітті.[2]
_-_Foto_Giovanni_Dall%27Orto_25-Apr-2007.jpg)
Одне з найстаріших зображень Бісьоне знаходиться у Великому залі замку Вісконті в Анжері. Зал був розписаний наприкінці ХІІІ століття фресками на честь перемоги архієпископа Оттоне Вісконті над конкуруючим сімейством Делла Торре. На підвісках зали зображено гадюку, яка ковтає маленьку людську постать.[3]
Бісьоне залишався пов’язаним з Міланським герцогством навіть після того, як лінія Вісконті вимерла в XV столітті.[4] Після того, як Дім Сфорца зайняв герцогство, він включив цей символ до свого герба.
Як символ Мілана, бісьоне використовується багатьма організаціями, пов’язаними з містом або розташованими в місті. Футбольний клуб Інтер Мілан зазвичай представлений бісьоне, а на виїзній футболці команди сезону 2010–2011 рр. помітно було зображено символ. Мілан - основний автовиробник Alfa Romeo (також відомий як Каса-дель-Бісьоне або «Бісьоне капера») включає в себе Biscione в логотипі поряд із червоним хрестом на білому тлі (похідний від прапора Мілана), як і виробник еспресо-машин Bezzera. Сільвіо Берлусконі, який народився і продовжує жити в Мілані, використовує стилізовані бісьонні символи в логотипах своїх компаній Mediaset і Fininvest (з дитиною, що замінена квіткою); його житлові зони Milano Due і Milano Tre, а також телеканал Canale 5, який належить Mediaset, також використовують зображення, натхненні бісьйонами.
За межами Мілана подібний малюнок зустрічається на печатках угорського дворянина Миколи I Гарая, палатина короля Угорщини (1375–1385). Тут коронована змія пожирає сферу государя, а не людину.[5] На гербах міст Сянок у Польщі та Пружани в Білорусі також є символ, що вшановує шлюб Бони Сфорци з Сигізмундом I Польським, коли обидва міста входили до складу Польщі та Литви.
Гурт Lacuna Coil використав бісьоне для обкладинки альбому Black Anima[6] та обмежену серію карт таро.
З бісьоне можна порівняти деякі зображення індуїстського божества Матсья. Хоча його форма антропоморфно має гуманоїдну верхню половину, а нижню половину — рибу, деякі зображення показують його з верхньою частиною тіла, що виходить з пащі риби.
У ранньохристиянському мистецтві катакомб старозавітний пророк Йона зображений у вигляді людини, яку проковтнув змієподібний Левіафан, морська істота з єврейського міфу.
Шляхетський герб польського походження «вуж», вживаний низкою шляхетських родів Польщі, України та Литви часів Великого князівства Литовського та Речі Посполитої у червоному полі має зеленого вужа у золотій короні, який звивається і тримає в пащі зелене яблуко з гілочкою і двома листочками[7].
-
Ранні герби Міланського герцогства під будинком Вісконті. Вінець на змії відрізняє цей варіант від простого герба сімейства Вісконті. -
Герб дому Сфорца, на якому зображені два бісьоне та два імперські орли (символізують панування Німеччини та Австрії над Ломбардією). -
Прапор Міланського герцогства, також із зображенням двох бісьоне та двох імперських орлів. -
Печатка Бони Сфорца, що має схожість з іншими символами Сфорца. -
Герб будинків Сфорца і Караваджо у німецькомовній книзі Wernigeroder (Schaffhausensches) Wappenbuch. -
Бісьоне в гербі князівства Монбазон. -
Герб Ортензіо Вісконті, єпископа Лоді. -
Герб Італійського королівства Наполеона, включаючи багато символів італійських міст і імператорського орла. -
Герб Королівства Ломбардія-Венеція (австрійська коронна земля) четвертує бісьоне з венеційським левом Святого Марка. -
Бісьоне як символ Мілана, який можна побачити на Центральному вокзалі Мілана. -
Герб Сянока, на якому зображена бісьоне Бони Сфорци. -
Герб Пружан, на якій також зображено бісьйоне від Бони. -
Зображення бісьйоне на палаці архієпископа на Пьяцца Дуомо в Мілані, Італія. -
Місто Беллінцона в швейцарському кантоні Тічіно. -
Бронетанкова група легкої кавалерії «Мілан» XVI (Іспанія). -
-
Бісьоне на емблемі Альфа-Ромео -
Лого 5 каналу
.svg)
.svg)
.jpg)
- Цитування
- ↑ Reina, (2018)
- ↑ Reina, (2018)
- ↑ Dunlop, (2009)
- ↑ Fox-Davies, Arthur Charles (1909). A Complete Guide to Heraldry: Illustrated by Nine Plates and Nearly 800 Other Designs (англ.). London: T.C. & E.C. Jack. ISBN 0-517-26643-1. LCCN 09023803. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2021. Page 257
- ↑ Csaba, Veress D. (2007). István (ред.). Ugod. Száz magyar falu könyvesháza (One Hundred Hungarian Villages) (угор.). Budapest.: magyar állam millenniumára. Elektronikus megjelenítés: NKÖEOK Szerkesztőség. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 2 червня 2022.
- ↑ Tilkin, Laureline (2019). Interview with Lacuna Coil – “It’s important to know who you are and where you come from” – Tuonela Magazine. Tuonela Magazine – Finnish Metal Magazine Based in Helsinki. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 24 травня 2020.
- ↑ Bartosz Paprocki. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1584.
- Dunlop, Anne (2009). Painted Palaces: The Rise of Secular Art in Early Renaissance Italy. Pennsylvania State University Press. ISBN 9780271048307. Процитовано 3 липня 2020.
- Reina, Gabriele (2018). Le imprese araldiche dei Visconti e degli Sforza (1277-1535): Storia, storia dell'arte, repertorio [The heraldic achievements of the Visconti and the Sforza (1277-1535): History, artistic change, and inventory] (PDF) (італ.). Lausanne: Université de Lausanne, Faculté des lettres, Section d'histoire de l'art. Архів оригіналу (PDF) за 31 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2021.