Вовк Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вовк.
Вовк Василь Васильович
Народився 29 червня 1959(1959-06-29) (64 роки)
Шаргородський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Діяльність політик
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Військове звання генерал-майор
Нагороди
орден Богдана Хмельницького III ступеня
Заслужений юрист України

Вовк Василь Васильович (нар. 29 червня 1959(19590629), с. Руданське, Шаргородський район, Вінницька область) — український військовий, політичний та громадський діяч. Генерал-майор юстиції[1], заслужений юрист України, кандидат юридичних наук. Експерт з питань державної безпеки. Почесний президент ФК «Нива» (м. Вінниця), почесний голова ГО «15 ГРОМАДА», співзасновник газети «15 Громада», координатор детективно-юридичної компанії «Василь Вовк і партнери».

Життєпис[ред. | ред. код]

Займався розслідуванням найрезонансніших кримінальних справ: контрабанда наркотичних засобів, зброї, вчинення терористичних актів, диверсій, державна зрада тощо.

Очолював Головне слідче управління СБУ під час війни з Росією, займався притягненням до відповідальності сепаратистів, терористів, диверсантів, шпигунів тощо. Періодично брав участь в операціях в АТО, у тому числі пов'язаних з визволенням викрадених українських бійців та заручників.

У 2012 році завдяки йому, рідне с.Руданське було розбите на 2 табори - один табір хитропідлолюбі люди, що з метою вигоди від так званого "земляка" агітували за В.В.Вовка, та інший табір - що думали про майбутнє села (а не власної кишені) та агітували за опонента теж генерала із Шаргородського району. Вовк В.В програв цю битву, але не пішов з поля бою із гордо піднятою головою, як то личить офіцеру. А вирішив підло псувати життя односельчанам, цькуючи один на одного. Використовуючи свій козир - судові тяганини (о це він любить, засудив би всіх і всюди). Врешті очікуваної вигоди односельчани не отримали, і як побиті "вовки" з червоніючим обличчям змушені були визнати свій програш та повернутись в "лоно" села. З того часу Вовка В.В не стало на горизонті життя селя (Дяка Богу) чи то іншим чинникам, обіцянки не були дотримані, втрачені вигода досі пече хитропідлолюбам. За те зажило село мирно і любо, як було до появи цієї особи.

Освіта[ред. | ред. код]

  • 1966—1976 — середня школа.
  • 1977—1979 — служба в Збройних силах СРСР.
  • 1983—1988 — слухач Вищої школи КДБ СРСР, слідчий факультет.

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 1980—1983 — слюсар виробничого об'єднання «Жовтень» (Вінниця).
  • 1988—2003 — слідчий, старший слідчий, старший слідчий в особливо важливих справах, начальник відділення Управління СБУ у Вінницькій області.
  • Грудень 2003 — травень 2005 — заступник начальника відділу, начальник відділу Головного слідчого управління СБ України.
  • Травень 2005 — листопад 2005 — відряджений на посаду заступника Голови Держмитслужби по боротьбі з контрабандою (із залишенням на військовій службі)[2][3].
  • Листопад 2005 — липень 2007 — у розпорядженні Голови СБ України.
  • Липень 2007 — березень 2010 — заступник, перший заступник, начальник Головного слідчого управління СБ України[4].
  • Березень 2010 — звільнений з посади указом Януковича, виведений у розпорядженні Голови СБУ[5].
  • Листопад 2012 — звільнений з військової служби в органах СБ України.
  • Лютий 2014 — червень 2015 — перший заступник, начальник Головного слідчого управління СБ України (за рішенням суду поновлений на військовій службі в СБУ з листопада 2012)[6][7].
  • Червень 2015 — по серпень 2017 року у розпорядженні Голови СБУ за посадою начальника Головного слідчого управління СБУ.
  • 2022 - видав голослівну книжку (не варту вашої уваги), щоб нагадати про своє нікому непотрібне і нецікаве існування
  • Сьогодні - плює з високої гори на своїх односельчан і ігнорує будь-які звернення про допомогу від них!

Період керівництва у Слідчому управлінні СБУ[ред. | ред. код]

  • Займався розслідуванням Голодомору 1932-33 років. СБУ розсекретила та відкрила вільний доступ до історичних архівів.
  • Вовком розроблена й проведена операція із визволенням бійців спецпідрозділу СБУ «Альфа», яких утримували бойовики на чолі з російським спецназівцем Ігорем Стрелковим-Гіркиним. Генерал зустрічався з терористами в окупованому Слов'янську.
  • 2004 — розслідував справу контрабанди до Ірану й Китаю крилатих ракет Х-55 і Х-55СМ, здатних нести ядерні боєголовки на відстань до 3.5 тис. км. Було засуджено членів міжнародної злочинної групи торговців зброєю з України, Росії, ОАЕ та інших країн.
  • Очолив розслідування збиття російським військовим екіпажем ЗРК «Бук» 17 липня 2014 року малайзійського пасажирського літака Боїнг 777. У серпні 2014 року став співголовою міжнародної  групи з України, Нідерландів, Австралії, Бельгії й Малайзії. У вересні, жовтні, листопаді 2014 року, січні, березні 2015-го в Амстердамі, Утрехті, Бреді, Гаазі звітував про роботу українських слідчих та представляв плани роботи групи. Проводив перемовини щодо поліпшення ефективності розслідування з керівництвом прокуратури й поліції Нідерландів, Британії.
    Вовк на консультації з Кучмою в ролі голови української делегації у Тристоронній контактній групі в Мінську, 2014.
  • З липня 2014 — як експерт бере участь у переговорах тристоронньої контактної групи в форматі «Україна-Росія-ОБСЄ» у Мінську (липень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2014 року) та з майданчику ОБСЄ у Києві (постійно). За результатами роботи в цій групі, а також окремих операцій з волонтерськими організаціями було звільнено сотні українських заручників, які утримувались терористами ДНР та ЛНР. А 26 грудня 2014 року за результатами перемовин Вовка зі співробітниками ФСБ, представниками «ОРДЛО» та підписання останніми у Мінську особистих зобов'язань було проведено саму масштабну операцію — одночасно звільнено 150 українських бранців, серед яких 77 бійців батальйону «Донбас».  
  • З вересня 2014 — контролював роботу Міжвідомчого центру допомоги громадянам у питаннях звільнення заручників та пошуку зниклих безвісти.[8] За період 2014—2015 р.р. завдяки діяльності Центру було звільнено 2716 незаконно захоплених українських громадян.

Громадська робота[ред. | ред. код]

  • З січня 2012 — почесний голова ГО «15 Громада», який опікується проблемами мешканців Мурованокуриловецького, Томашпільського, Тульчинського, Шаргородського, Чернівецького та інших районів Вінницької області ;[9]

Під керівництвом Вовка[ред. | ред. код]

  • втілено проєкти ГО «15 громада» —  «Чиста криниця» та «Чиста громада», під час яких було здійснено очистку кількох сотень криниць та навколишніх територій, водних середовищ;
  • розроблено низку законопроєктів в аграрному секторі економіки та щодо меценатської допомоги;
  • надано понад 1000 юридичних консультацій, в тому числі, для воїнів АТО та членів їх сімей.

Спортивна діяльність[ред. | ред. код]

  • 2012—2015 рр. — президент ФК «Руданські вовки», який пізніше перейменовано на ФК «15 громада»;
  • Команда «15 громада» здобула бронзові нагороди у Чемпіонаті Вінницької області з футболу серед аматорів (2012, 2015 р.) та виборола звання володаря Кубку Вінницької області з футболу сезону 2014/2015; дійшла до 1/8 Кубка України з футболу серед аматорів 2015;
  • 2016—2018 рр. — Президент Спортивно-футбольного клубу «Нива-В» (Вінниця);

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

2019 р. — співавтор книги "Поступ вінницького футболу. Зірки над «Нивою», присвяченої 60-річчю вінницького професіонального футболу;

2023 р. — автор книги "Політбюро похоронних послуг, або хто кому Рабінович?", написана на основі реальних подій та фактів.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Орден Богдана Хмельницького (2010 рік) — за розслідування справи про геноцид українського народу у 1932—1933 рр.[10]
  • Заслужений юрист України (2004 рік) — за розслідування кримінальної справи щодо контрабанди ракет Х-55 і Х-55СМ. Викриття з подальшим засудженням членів міжнародної злочинної групи торговців зброєю.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина — Тетяна Вовк. Донька — Ангеліна Вовк. Син — Ігор Вовк.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2009 року № 640/2009 «Про присвоєння військових звань»
  2. ↑ Указ Президента України від 16 травня 2005 року № 799/2005 «Про призначення В. Вовка заступником Голови Державної митної служби України»
  3. ↑ Указ Президента України від 28 вересня 2005 року № 1387/2005 «Про звільнення В. Вовка з посади заступника Голови Державної митної служби України»
  4. ↑ Указ Президента України від 18 травня 2009 року № 333/2009 «Про призначення В. Вовка начальником Головного слідчого управління Служби безпеки України»
  5. ↑ Указ Президента України від 11 березня 2010 року № 308/2010 «Про звільнення В. Вовка з посади начальника Головного слідчого управління Служби безпеки України»
  6. ↑ Указ Президента України від 27 березня 2014 року № 343/2014 «Про призначення В. Вовка начальником Головного слідчого управління Служби безпеки України»
  7. ↑ Указ Президента України від 19 червня 2015 року № 350/2015 «Про звільнення В. Вовка з посади начальника Головного слідчого управління Служби безпеки України»
  8. ↑ При СБУ створили центр для звільнення полонених та пошуку зниклих безвісти в зоні АТО. espreso.tv. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  9. ↑ Новини — 15 Громада. http://www.15gromada.vn.ua/pro-15-gromadu/lider-15-gromadi. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  10. ↑ Указ Президента України від 10 лютого 2010 року № 151/2010 «Про відзначення державними нагородами України співробітників Служби безпеки України»

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вовк_Василь_Васильович&oldid=42349412