Координати: 49°58′28″ пн. ш. 35°56′51″ сх. д. / 49.97444° пн. ш. 35.94750° сх. д. / 49.97444; 35.94750
Очікує на перевірку

Вознесенська церква (Люботин)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква святого Вознесіння Господнього
Вознесенська церква
49°58′28″ пн. ш. 35°56′51″ сх. д. / 49.97444° пн. ш. 35.94750° сх. д. / 49.97444; 35.94750
Тип спорудицерква
РозташуванняУкраїнаЛюботин
АрхітекторГригорій Артинов
Початок будівництва1805
Кінець будівництва1811
Належністьправослав'я (Українська православна церква (Московського патріархату))
Станпам'ятка архітектури місцевого значення України
ЮрисдикціяХарківська єпархія УПЦ (МП)
Адресавул. Полтавський Шлях, 43
ЕпонімВознесіння Господнє
Вознесенська церква (Люботин). Карта розташування: Україна
Вознесенська церква (Люботин)
Вознесенська церква (Люботин) (Україна)
Вознесенська церква (Люботин). Карта розташування: Харківська область
Вознесенська церква (Люботин)
Вознесенська церква (Люботин) (Харківська область)
Мапа
CMNS: Вознесенська церква у Вікісховищі

Церква святого Вознесіння Господнього — православна церква в місті Люботин у Харківській області. Також відома як Свято-Вознесенський храм.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша церква в ім'я Святої Великомучениці Параскеви на цьому місці була побудована у 1741 році на прохання Харківського полкового судді Олександра Черноглазова. Метричні записи церкви збереглися з 1725 року.

В 1805 році було заложено фундамент нового храму, будівництво якого було завершено у 1811 році. Цього ж року, 18 вересня, єпископ Слобідсько-Української єпархії Христофор Сулима освятив храм.

1 серпня 1820 настоятелем храму був молодий священик Степан Тимофійович Євецький, який прийняв царську особу Олександра І.

Новий іконостас був влаштований в 1836 році і в цьому ж році храм був переосвячений на славу Вознесіння Господнього.

З 1843 священиком Вознесенської церкви призначений Григорій Томашевський. Завдяки його старанням церква була розширена прибудовою, побудовано дзвіницю (1866), навколо церкви був зведений цегляний паркан (1858). У 1866 р він опублікував в "Харківських губернських відомостях" кілька заміток про історію міста, звичаї прихожан. Це перше краєзнавче дослідження міста.

У 1846 році за активної участі Григорія Томашевського при церкві була відкрита перша в Люботині школа.

У 1866 році храм було перебудовано, церква була розширена прибудовою, була побудована дзвіниця.

У 1921 році за постановою міської влади храм був закритий, церковні книги та ікони - знищені.

З 1936 по 1941 роки у приміщенні храму був сільський клуб. В період німецької окупації 1941 - 1943 рр. у будівлі церкви була конюшня. В радянські часи будівля храму використовувалась як приміщення для різного роду господарської діяльності. Харківський промкомбінат переобладнав храм під цех по виробництву вати. Приблизно в 1950 р, після пожежі в цеху, його знову закрили і восени 1959 р знесли купол храму. Трохи пізніше був розібраний цегельна підлогу храму під трапезній і вівтарем і замінений на фанеру. В середині простір було поділено на 2 поверхи.

Біля храму було кілька поховань. Найбільш відоме - прах академіка і знаменитого вченого Шишкіна А.Л.

У 1992 році храм було передано вірянам.

У 1998 році розпочато роботи по реставрації храму.

7 червня 2010 року в свято Різдва Іоанна Предтечі Вікарій Харківської єпархії Архієпископ Онуфрій освятив відновлений храм.

Зараз в храмі звершуються богослужіння та проводяться реставраційні роботи.

3 вересня 2019 році було освячено новий образ ікони Божої Матері "Люботинська". Кожного понеділка звершуется молебен перед іконою Божої Матері. Ікона зберігаєтся в Свято-Вознесенский церкві.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]