Волонтирець Дмитро Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Волонтирець
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження11 лютого 1979(1979-02-11)
Снігурівка
Смерть25 листопада 2019(2019-11-25) (40 років)
Псевдо«Волина»
Військова служба
Роки служби2014-2019
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військ Національна гвардія
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За доблесну військову службу Батьківщині»
Нагрудний знак «За доблесну військову службу Батьківщині»
Нагрудний знак «За доблесну службу»
Нагрудний знак «За доблесну службу»

Дмитро́ Микола́йович Волонтире́ць (11 лютого 1979(19790211) — 25 листопада 2019) — український військовик, молодший сержант, учасник російсько-української війни[1].

Короткий життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 11.02.1979 року в місті Снігурівка (Миколаївська область).

Проходив військову службу за контрактом — у миротворчих підрозділах, зокрема в Іраку.

У складі БСП «Донбас» був одним з перших. Пройшов бої за Іловайськ й Дебальцеве. 2015 року він вступив до лав «Азову» та виконував найскладніші завдання з розмінування і був одним із найпрофесійніших саперів на фронті. Волина був одним із перших, хто створював та розвивав в «Азові» напрямок аеророзвідки — спочатку в першому батальйоні, а згодом і в усьому підрозділі. Своє захоплення розвідкою суміщав із саперною справою, працював сапером-розвідником на різних ділянках східного фронту. За час крайньої ротації «Азову» на Світлодарській дузі, а це понад вісім місяців щоденної важкої праці, Волина не взяв жодної відпустки. За свої завзятість та героїзм молодший сержант Волонтирець був нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня, почесною відзнакою «За звитягу та вірність», а також нагрудним знаком «За доблесну службу». На його рахунку чимало бойових досягнень. Під час військових навчань здійснював проведення курсів з саперної справи на полігоні полку.

Волина був істинним патріотом своєї держави, любив свій підрозділ і був тут справжньою душею компанії. «Я сподіваюся, що колись вся армія стане такою, як наш полк, тоді нам не страшний будь-який противник», — говорив Волина в інтерв‘ю з передової пів року тому. «Нашу справу не закінчено, і якщо її отак кинути на півдорозі — навіщо тоді треба було все це починати?» — вважав азовець.

Переніс інсульт на полігоні полку біля Маріуполя, де проводив заняття з саперної справи. Близько тижня боровся за життя у лікарні, помер 25 листопада 2019 року.

Похований у Конотопі 30 листопада 2019-го.

Без Дмитра лишилися старший брат, дружина й син.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

https://azov.org.ua/y-vichnist-vidijshov-boec-voluna/ [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

https://azov.org.ua/proschannya-volina/ [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]