Вотівкірхе
| Вотівкірхе | |
|---|---|
 Вотівкірхе вночі | |
| 48°12′55″ пн. ш. 16°21′31″ сх. д. / 48.215278° пн. ш. 16.358611° сх. д.Координати: 48°12′55″ пн. ш. 16°21′31″ сх. д. / 48.215278° пн. ш. 16.358611° сх. д. | |
| Тип споруди | костел[1][2] і votive churchd[2] |
| Розташування | Австрія, Відень |
| Архітектор | Генріх фон Ферстель |
| Початок будівництва | 1856 |
| Кінець будівництва | 1879 |
| Висота | 99 м |
| Будівельна система | Q2596440? |
| Стиль | неоготичний |
| Належність | католицтво |
| Єпархія | римсько-католицька архієпархія Відняd |
| Стан | пам'ятка культурної спадщини[d][1] |
| Оригінальна назва | нім. Votivkirche |
| Вебсайт | votivkirche.at |
  Вотівкірхе (Австрія) | |
 | |
 Вотівкірхе у Вікісховищі | |
Вотівкірхе (нім. Votivkirche) — неоготична католицька церква, розташована на вулиці Рінгштрассе у Відні. Висота Вотівкірхе становить 99 метрів, що робить її другою за висотою церквою в Відні (після Собору святого Стефана).[3]
Історія[ред. | ред. код]
18 Лютого 1853 року угорський націоналіст Янош Лібені[hu] здійснив невдалий замах на імператора Австро-Угорщини Франца Йосипа І.[4] Життя імператора було врятовано завдяки відданості офіцера Максиміліана О'Донела[en], що супроводжував його під час прогулянки. Після цієї події брат Франца Йосипа Максиміліан закликав підданих Австро-Угорської монархії жертвувати гроші на будівництво вотивної церкви, що мала стати «монументом патріотизму і відданості народу Імператорському Дому».[5]
В 1854 році відбувся архітектурний конкурс, в ході якого було прийнято 75 проєктів з різних куточків Австро-Угорщини, німецьких земель, Англії і Франції, і було обрано проєкт побудови церкви за авторством Генріха фон Ферстеля, якому на той час виповнилося лише 26 років.[6]
Будівництво розпочалось в 1856 році і тривало 23 роки. В 1879 році будівництво завершується і нову церкву освячують.
Вотівкірхе стала однією з перших споруд на Рінгштрассе. Оскільки у Відні на той час ще були міські стіни, храм був малодоступним для більшості містян. Основними відвідувачами церкви довгий час були солдати, розквартировані у Відні.
Під час Другої світової війни Вотівкірхе зазнала пошкоджень і її довелося ремонтувати. Реконструкції храму часто проходять і в наші дні, адже матеріал, використаний під час його будівництва, білий пісковик, є чутливим до впливів навколишнього середовища і забрудненості повітря.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вотівкірхе під час будівництва, 1866 -
Фото 1900 року -
Вотівкірхе. Вид ззаду -
Головний вівтар -
Вівтар із роп'яттям -
Хор
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 31 січня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Dobai, András (2000). Merénylet a császár ellen (1853. február 18.). Levéltári Évkönyv (угорською) . 31: 81. Архів оригіналу за 5 лютого 2021.
- ↑ https://web.archive.org/web/20130205061328/http://www.wien-vienna.at/geschichte.php?ID=695
- ↑ Pötschner, Angelika; Rainald, Franz (2015). Vom Werden der Wiener Ringstraße (німецькою) . с. 282.
{{cite book}}: Cite має пусті невідомі параметри:|1=та|2=(довідка)
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
