Координати: 48°12′55″ пн. ш. 16°21′31″ сх. д. / 48.215278° пн. ш. 16.358611° сх. д. / 48.215278; 16.358611
Очікує на перевірку

Вотівкірхе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вотівкірхе
Вотівкірхе вночі
48°12′55″ пн. ш. 16°21′31″ сх. д. / 48.215278° пн. ш. 16.358611° сх. д. / 48.215278; 16.358611
Тип спорудикостел[1][2] і votive churchd[2]
РозташуванняАвстрія, Відень
АрхітекторГенріх фон Ферстель
Початок будівництва1856
Кінець будівництва1879
Висота99 м
Будівельна системаQ2596440?
Стильнеоготичний
Належністькатолицтво
Єпархіяримсько-католицька архієпархія Відняd
Станпам'ятка культурної спадщини[d][1]
Оригінальна названім. Votivkirche
Вебсайтvotivkirche.at
Вотівкірхе. Карта розташування: Австрія
Вотівкірхе
Вотівкірхе (Австрія)
Мапа
CMNS: Вотівкірхе у Вікісховищі

Вотівкірхе (нім. Votivkirche) — неоготична католицька церква, розташована на вулиці Рінгштрассе у Відні. Висота Вотівкірхе становить 99 метрів, що робить її другою за висотою церквою в Відні (після Собору святого Стефана).[3]

Історія

[ред. | ред. код]

18 Лютого 1853 року угорський націоналіст Янош Лібені[hu] здійснив невдалий замах на імператора Австро-Угорщини Франца Йосипа І.[4] Життя імператора було врятовано завдяки відданості офіцера Максиміліана О'Донела[en], що супроводжував його під час прогулянки. Після цієї події брат Франца Йосипа Максиміліан закликав підданих Австро-Угорської монархії жертвувати гроші на будівництво вотивної церкви, що мала стати «монументом патріотизму і відданості народу Імператорському Дому».[5]

В 1854 році відбувся архітектурний конкурс, в ході якого було прийнято 75 проєктів з різних куточків Австро-Угорщини, німецьких земель, Англії і Франції, і було обрано проєкт побудови церкви за авторством Генріха фон Ферстеля, якому на той час виповнилося лише 26 років.[6]

Будівництво розпочалось в 1856 році і тривало 23 роки. В 1879 році будівництво завершується і нову церкву освячують.

Вотівкірхе стала однією з перших споруд на Рінгштрассе. Оскільки у Відні на той час ще були міські стіни, храм був малодоступним для більшості містян. Основними відвідувачами церкви довгий час були солдати, розквартировані у Відні.

Під час Другої світової війни Вотівкірхе зазнала пошкоджень і її довелося ремонтувати. Реконструкції храму часто проходять і в наші дні, адже матеріал, використаний під час його будівництва, білий пісковик, є чутливим до впливів навколишнього середовища і забрудненості повітря.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Вотівкірхе під час будівництва, 1866
    Вотівкірхе під час будівництва, 1866
  • Фото 1900 року
    Фото 1900 року
  • Вотівкірхе. Вид ззаду
    Вотівкірхе. Вид ззаду
  • Головний вівтар
    Головний вівтар
  • Вівтар із роп'яттям
    Вівтар із роп'яттям
  • Хор
    Хор

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. ↑ а б archINFORM — 1994.
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 31 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Dobai, András (2000). Merénylet a császár ellen (1853. február 18.). Levéltári Évkönyv (угорською) . 31: 81. Архів оригіналу за 5 лютого 2021.
  5. ↑ https://web.archive.org/web/20130205061328/http://www.wien-vienna.at/geschichte.php?ID=695
  6. ↑ Pötschner, Angelika; Rainald, Franz (2015). Vom Werden der Wiener Ringstraße (німецькою) . с. 282. {{cite book}}: Cite має пусті невідомі параметри: |1= та |2= (довідка)


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вотівкірхе&oldid=41854085