Вулиця Хіміків (Івано-Франківськ)
| Вулиця Хіміків Івано-Франківськ | |
|---|---|
| Місцевість | Пасічна |
| Назва на честь | працівників хімічної промисловості |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1600 м |
| Транспорт | |
| Автобуси | 46 |
| Тролейбуси | 6 |
| Зупинки громадського транспорту | вул. Хіміків магазин Тростянецький |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
Вулиця Хіміків — вулиця в Івано-Франківську, що веде від вулиці Галицька в напрямку до річки Бистриця Солотвинська. Знаходиться в мікрорайоні Пасічна.
Виникла на початку 1980-х рр. в результаті інтенсивної житлової забудови мікрорайону. Будівництво житла тут почалося після 1971 року, і, було пов'язане із спорудженням поряд з містом,— великого хімічного підприємства,— заводу тонкого органічного синтезу (ТОС).
Названа вулицею Хіміків на пошану працівників хімпрому і від часу заснування вулиці не мінялася. Хімічна промисловість займає міцні позиції в економіці області,— найбільше промислове підприємство області,— «Лукор» у Калуші є також хімічним. У 1970-х рр., коли виникла вулиця, частка підприємств хімії в продукції області становила — 5%. В Івано-Франківську зараз найбільший відсоток продукції дають підприємства харчової промисловості та машинобудування. Але представлена й хімічна галузь фірмою ТОС «Барва» і ВАТ «Полімер».
Вулиця є значною транспортною магістраллю. Від часу її заснування автобуси тодішнього маршруту №3 почали тут робити петлю, повертаючись через Тролейбусну на вул. Галицьку. В грудні 1983 р. по ній проліг перший тролейбусний маршрут (№ 1) «Вулиця Хіміків — Вокзал».
Забудова вулиці майже вся — житлова. На її початку кілька п'ятиповерхових житлових будинків звели угорські будівельники в рамках виконання газової програми економічної взаємодопомоги. Завершує забудову вулиці школа №24. Вона є ровесницею незалежності України,— її введено в дію у серпні 1991 р.
- Вулиці Івано-Франківська
- вул. Хіміків на wikimapia.org [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
- Головатий М.І. «200 вулиць Івано-Франківська», — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — С. 394—395