Вікно в Париж

*Вікно в Париж*
Вікно в Париж;
рос. Окно в Париж
Жанр	трагікомедія, кінокомедія, фантастичний фільм, мелодрама[d] і мелодрама
Режисер	Мамін Юрій Борисович
Сценарист	Vladimir Vardunasd і Arkady Tigayd
У головних ; ролях	Дрейден Сергій Симоновичd, Аньєс Сораль і Михайлов Віктор Петрович
Оператор	Лапшов Анатолій Петровичd
Композитор	Aleksey Zalivalovd і Мамін Юрій Борисович
Тривалість	90 хв.
Мова	російська
Країна	Франція; Росія
Касові збори	255 088 $
IMDb	ID 0110719

«Вікно в Париж» (рос. Окно в Париж; фр. Salades russes) — двосерійний комедійний фільм-фантасмагорія режисера Юрія Мамина. Картина зайняла 8-е місце в списку 100 головних російських фільмів за версією журналу «Афіша» ^[1].

Сюжет

Викладач музики Микола Чижов волею випадку поселяється в петербурзькій комуналці, де живе робітник із фабрики музичних інструментів Горохов з родиною. Під час вечірки з нагоди новосілля Чижов і його гості виявляють в кімнаті таємниче зниклої бабусі-сусідки заставлене шафою вікно. Вікно веде на дах, з якої дослідники спускаються на вулицю, будучи в повній упевненості, що це вулиця рідного Петербурга, заходять в бар, прийнявши його за валютний, де вимінюють собі пиво за ювілейні монети. Гості їдуть на таксі, а Горохов і Чижов повертаються додому. Як з'ясовується на наступний день, це непросте вікно: раз в декілька десятків років воно відкривається в Париж на невеликий час (у фільмі є дати: 12.05.1912 - 27.06.1912; 17.03.1932 - 23.03.1932; 1.07.1962 - 3.07. 1962; 8.05.1992 - 10.06.1992; 5.09.2012 - 18.09.2012; 10.01.2022 - 13.02.2022). Про це розповіла іншим мешканцям «на допиті з пристрастю» захоплена зненацька стара, яка повернулася в свою кімнату за зниклим котом.

Розуміючи, що час перебування в Парижі дуже обмежене, Горохов із сім'єю починають вести комерційну діяльність з метою заробити побільше валюти (торгівля сувенірами, гра на шарманці і просте злодійство, аж до протягування через «вікно» машини Citroën 2CV); в процесі вони стикаються з французькими вуличними шарманщиками, але примудряються заманити їх в Петербург, де ті потрапляють в міліцію. Товариші по чарці мешканців комуналки, які виїхали в таксі, загубилися, але один з них, колишній партійний функціонер, здогадується звернутися до Французької комуністичної партії під виглядом делегації з Росії, і французькі комуністи оплачують багатоденний рахунок за таксі - 8500 франків.

Паралельно розвивається любовна історія взаємин головного героя фільму і парижанки, чия квартира має вихід на той ж дах, що і «вікно». Бажаючи позбутися від бурхливих протестів з приводу хамського вторгнення в її життя, француженку заманюють через вікно в Петербург, де, зіткнувшись з російською дійсністю 1990-х років, вона ледь не божеволіє, потрапляє в камеру попереднього ув'язнення в міліції, вибратися з якої їй допомагає головний герой.

Через те, що вантажники безцеремонно розвантажили куплені ліцеєм комп'ютери у нього в класі прямо під час уроку, Микола влаштував скандал. На педраді директор і завуч переконують його у вторинності музичного та естетичного спрямування для учнів. Микола з цим не погоджується, відмовляється миритися, і його звільняють. Через свого давнього знайомого, який живе в Парижі, Микола намагається знайти собі роботу, але йому не подобається грати твори Моцарта в нудистському клубі, причому без штанів. Розчарований, Микола вирішує показати Париж дітям - своїм учням, які вже влаштували страйк з приводу звільнення улюбленого вчителя. Дітям місто дуже сподобався, вони намагаються заробляти вуличними танцями і, дізнавшись про те, що вікно скоро закривається, не хочуть повертатися, але Миколі вдається їх переконати. Коли ж приходить час повертатися, герої на кілька хвилин запізнюються до закриття вікна, але їм вдається дістатися до Петербурга, викравши літак в аеропорту Шарль-де-Голль.

Через кілька місяців після закриття вікна Чижов бачить на вулиці Петербурга кота старої і вистежує його до тріщини в стіні. Негайно з'являється Горохов і починає ламати стіну відбійним молотком, сподіваючись розчистити ще одне вікно в Париж.

У ролях

Сергій Донцов (Дрейден) - Микола Миколайович Чижов
Аньєс Сораль - Ніколь
Віктор Михайлов - Микола Горохов
Ніна Усатова - Вєрка, дружина Горохова
Наталія Іпатова - дочка Горохова
Кіра Крейліс-Петрова - теща Горохова
Андрій Ургант - Гуляєв
Віктор Гоголєв - Кузьмич
Олена Драпеко - завуч бізнес-ліцею
Валентин Букін - директор бізнес-ліцею
Сергій Лабирін - лейтенант у відділенні міліції
Анатолій Сливников - майор у відділенні міліції
Олег Бєлов - начальник відділення міліції
Тамара Тимофєєва - стара - Марія Олегівна
Варвара Шабаліна - жінка з «поштовху»
Анатолій Рудаков - завгосп
Володимир Каліш - Іванов - працівник обкому партії
Олексій Залівалов - Петров, трубач
Олексій Козодаєв - Сидоров
В'ячеслав Васильєв - французький комуніст
Жан Рюпер^[fr] - мсьє Прево
Малка Рибовська^[fr] - дама в чорному
Бернар Кассюс-Суланіс (Bernard Cassus-Soulanis) - агент будівельної фірми
Анатолій Шведерський - диригент
Юрій Тарасов - хлопчисько-оратор, учень Чижова (в інших ролях учнів «Бізнес-ліцею» - колектив театру-студії «Форте» під керівництвом Тетяни Голодович, педагог Максим Демченко)
Бубєнчиков Ігор - помічник завуча бізнес-ліцею

Саундтрек

У сценах, коли Чижов, подібно, Гаммельнському щуролову, грою на флейті захоплює за собою дітей, в перекладенні для флейти і банджо звучить тема другої частини Кончерто гроссо фа мажор Генделя (оп. 6 № 2 HWV 320)

Нагороди

1993 - Конкурс професійних премій к / с «Ленфільм» і Ленінградського відділення СК (Премія кінопреси Санкт-Петербурга за кращий фільм року)
1993 - ОКФ «Кіношок» в Анапі (Приз за кращу режисуру)
1993 - Фестиваль сатири і гумору в Санкт-Петербурзі (Приз « Золотий Остап »)
1994 - 44-й МКФ в Берліні (Приз газети Junge Welt )
1994 - Премія «Золотий Овен» (За кращу кінокомедію)
1995 - Приз Московського міжнародного фонду сприяння ЮНЕСКО. На 2-му Міжнародному кінофорумі в м. Суздалі ( «Номінація: Кіноманіфест»)