Вікторія Бенедиктсон
| Вікторія Бенедиктсон | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | швед. Victoria Bruzelius | |||
| Псевдонім | Ernst Ahlgren[1][2][…] | |||
| Народилася |
6 березня 1850[1][4][…] Q10499458?[1][2][…] | |||
| Померла |
23 липня 1888[1] (38 років) Копенгаген, Данія[6][1][2] ·знекровлення | |||
| Поховання | Кладовище Вестре[7][1] | |||
| Країна |
 Швеція[2] | |||
| Діяльність | письменниця, письменниця-романістка | |||
| Сфера роботи | література[8] | |||
| Мова творів | шведська | |||
| Мати | Helena Sofia Bruzeliusd | |||
| У шлюбі з | Christian Benedictssond[3][9] | |||
| Діти | Hilma Margareta Segerstéend[3] | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Вікторія Бенедиктсон у Вікісховищі | ||||
Вікторія Марія Бенедиктсон (швед. Victoria Benedictsson, уроджена Брюзелюс; 6 березня 1850, Домме, Мальмехус — 21 липня 1888, Копенгаген) — шведська письменниця, провісниця шведського реалізму в літературі. Сучасні критикині та критики називають Бенедиктсон представницею раннього фемінізму.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в селі Домме (провінція Сконе, Швеція) у 1850 році. У 21-річному віці одружилася зі вдівцем з Гербі (швед. Hörby), у якого було п'ятеро дітей. В 1873 році народила доньку Гільма, а в 1876 році — Елен. Шлюб не приніс Вікторії, як і роман з данським літературознавцем і літературним критиком Георгом Брандесом. Їх, а також невдоволення через малоінтелектуальне життя, яке змушена була вести Бенедиктсон, називають серед можливих причин її несподіваного самогубства 21 липня 1888 року в номері готелю Leopold's Hotel в Копенгагені — вона перерізала сонну артерію бритвою у дванадцяту річницю смерті доньки Елен[10].
Творчість[ред. | ред. код]
Поряд з Августом Стріндбергом Бенедиктсон відзначають як одну з головних фігур шведського реалістичного стилю літературного письма. Стиль її робіт відносять до літературного натуралізму. У своїх художніх вона творах описувала існуючу нерівність у шлюбі та відносинах між жінками й чоловіками загалом (романи «Гроші», 1885; «Мадам Маріанна», 1887): багато писала про права жінок; а також особливості життя провінції, в якій мешкала (книга нарисів «З Сконе», 1884). Через упередження щодо жінок писала під чоловічим псевдонімом Ernst Ahlgren.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- «Stora boken» (укр. Велика книга, щоденник (1881)
- «З Сконе» (1884)
- «Pengar» (укр. Гроші, роман (1885, з перекладом фінською в 1916: «Rahaa: Romaani»)
- «Fru Marianne» (укр. Мадам Маріанна, роман 1887)
- «Den bergtagna: En kärlekens tragedi» (приблизний переклад "У горах: трагедія любові", п'єса в співавторстві з Axel Lundegård, 1890)
- «Kertomuksia» (1893)
- «Telefoonissa: Yksinäytöksinen kuvaus» (1898), драматична одноактна п'єса.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Victoria M Benedictsson (f. Bruzelius) — С. 172.
- ↑ а б в г Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 25. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ а б в Victoria Maria Benedictsson (Ernst Ahlgren)
- ↑ а б Fru Alstads kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/LLA/13094/C/4 (1836-1861), bildid: C0064819_00044
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119189194 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Vestre Kirkegård
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ http://runeberg.org/spg/15/0028.html — С. 16.
- ↑ Verne Moberg. A Brief Biography of Victoria Benedictsson. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 10 червня 2010.(англ.)
|
Це незавершена стаття про письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Література[ред. | ред. код]
- Linder S., Е. Ahlgren i hennes romaner, Stockh., 1930;
- Böök F., Victoria Benedictsson och G. Brandes, Stockh., [1949].
Посилання[ред. | ред. код]
- Твори Вікторії Бенедиктссон [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.] на Проекті Гуттенберг
- Твори Вікторії Бенедиктссон [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.] на LibriBox [Архівовано 13 серпня 2019 у Wayback Machine.] (вільна аудіобібліотека)
