Права жінок

Протягом історії роль жінок у суспільстві змінювалась. В сучасному суспільстві жінки досі дискримінуються за правами через свою стать. Рівність прав людини для жінок, порівняно з чоловіками, відстоює феміністичний рух.

Перелік прав, які виборюють жінки[ред. | ред. код]

Питання, що стосуються прав жінок, включають, зокрема, такі права (список неповний):

Права стосовно тілесності:

право на життя (свободу від феміцидів, зокрема, шлюбних (як-от спалення вдів), селективних абортів);
право на тілесну недоторканість та автономію (свободу від всіх форм насильства проти жінок, зокрема, від сімейного насильства, акушерського насильства, якісну медичну допомогу, репрезентацію в дослідженнях медичних препаратів та процедур див. Моє тіло ― моє діло);
- право бути вільними від сексуального насильства (зґвалтувань, зокрема, у шлюбі, сексуальних зловживань, домагань, зокрема, на робочому місці, етногендерного та воєнного секс-насильства) та сексуального рабства й торгівлі жінками (викорінення проституції та порнографії. Див. Шведська модель протидії проституції);
- репродуктивні права (право на сексуальну освіту, доступ до засобів менструальної гігієни, згода на секс, свобода від репродуктивного тиску та гарасменту, доступ до планування родини, безпечної контрацепції, право на аборт, свободу від калічення геніталій, примусових стерилізацій, примусових вагітностей тощо);
рівні права в сімейному праві (вільне укладання шлюбу, розлучення, справедливий поділ майна при розлученні, права опіки над дітьми, рівні декретні відпустки без збитку кар'єрі, стягнення аліментів на дітей з батьків, які покинули родину, права усиновлення/удочеріння);

Права освітнього, трудового та фінансового спектру:

право на освіту в усіх дисциплінах з однаковим навчальним та виховним планом;
право володіти майном та спадкувати майно своїх рідних;
право укладати юридичні договори;
право працювати у всіх галузях (горизонтальна гендерна сегрегація ринку праці) та на всіх рівнях посад (вертикальна сегрегація). Див. Скляна стеля);
право отримувати справедливу заробітну плату або рівну оплату праці (також на компенсацію неоплачуваної хатньої, репродуктивної, доглядової та менеджерської праці. Див. Третя зміна (фемінізм));
право на гідний рівень життя (зниження фемінізації бідності, доступ до товарів та послуг належної якості без податку на рожеве (pink tax))

Права щодо політичної участі та влади:

право голосувати;
право обіймати державні посади (а також спадкувати трон. Див. Список жінок-глав держав та урядів та Гендерні квоти).^[1]

Права щодо людської гідності:

право на достатню репрезентацію в медіа в якості експерток;
право на представленість у мові;
право на медіа, рекламу та культурні продукти (кіно, література, естрада, відеоігри) без мізогінії, сексизму, сексуальної об'єктивації та гендерних стереотипів;
право на достатнє та коректне висвітлення жіночої історії та внеску (див. Ефект Матильди);
права лесбійок та негетеросексуальних жінок (шлюб, усиновлення/удочеріння, свобода від насильства на ґрунті лесбофобії, не бути дискримінованими у ЛГБТ-спільноті, протидія лесбійському стиранню);
інші права.

Історія[ред. | ред. код]

У Давній Греції жінки не мали жодних прав. Вони займалися домашнім господарством і не брали участі в суспільному житті. Деякі грецькі мислителі вважали, що жінок не варто вчити навіть грамоти, оскільки, знаючи багато, вони перестають коритися чоловікам. Однак у Єгипті жінки вважались повноправними членкинями у суспільному житті: могли займати державні посади, володіти нерухомістю і розлучатися з чоловіками. Деякі успадковували трон, щоправда, здебільшого після смерті чоловіка.

Право голосу[ред. | ред. код]

Деякі політики доводили, що право голосу можуть мати лише ті, хто володіє нерухомістю чи брав участь у бойових діях. Але в 19 ст. ці ідеї було піддано сумніву. Право голосу поширювали на бідних, однак жінок реформаційний рухи не торкнулися. На кінець 19 століття в багатьох куточках світу ширився суфражизм за надання жінкам виборчих прав. Першими право голосу вибороли жінки Нової Зеландії в 1893 році. До 1920-х років в більшості демократичних країн жінки здобули право голосу. Швейцарки змогли голосувати тільки в 1970-х. У ряді мусульманських держав жінки й сьогодні не можуть голосувати і претендувати на виборні посади.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

О. В. Буткевич. Права жінок // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Велика ілюстрована енциклопедія школяра «Маномах»
Права жінки // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 435. — ISBN 978-966-937-233-8.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Lockwood, Bert B. (ed.), Women's Rights: A «Human Rights Quarterly» Reader (Johns Hopkins University Press, 2006), ISBN 978-0-8018-8374-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Вагітні жінки // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
Права жінок // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
Праця жінок // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.

Це незавершена стаття про фемінізм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з соціології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[quarterly-1] Lockwood, Bert B. (ed.), Women's Rights: A «Human Rights Quarterly» Reader (Johns Hopkins University Press, 2006), ISBN 978-0-8018-8374-3.

[1]