Г'юї Ф'юрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Г'юї Ф'юрі
Загальна інформація
Громадянство Велика Британія
Народження18 вересня 1994(1994-09-18) (29 років)
Стокпорт (Англія), Великий Манчестер, Північно-Західна Англія, Англія
Зріст198 см
Вага104 кг
Вебсторінкаhughiefuryofficial.co.uk
Спорт
Країна Велика Британія
Вид спортубокс
Дисциплінанадважка вага і важка вага у боксі
CMNS: Г'юї Ф'юрі у Вікісховищі

Г'юї Льюїс Ф'юрі (англ. Hughie Lewis Fury; нар. 18 вересня 1994(1994вересня18), Стокпорт, Великий Манчестер, Англія) — британський професійний боксер. 2017 року змагався за титул чемпіона світу у важкій вазі за версією Світової боксерської організації (WBO), а 2018 року став чемпіоном Великої Британії у важкій вазі на регіональному рівні. Як любитель представляв Англію на молодіжному чемпіонаті світу 2012 року, вигравши золоту медаль у надважкій вазі та ставши першим британським боксером, якому це вдалося.

Ранні роки

[ред. | ред. код]
Ф'юрі у 2015 році

Народився 18 вересня 1994 року в Стокпорті, Великий Манчестер, Англія, в родині пейвів[1]. Він є двоюрідним братом Тайсона Ф'юрі, вони заявили, що прагнуть стати «новими Кличками» і панувати у важкій вазі[1][2]. Він також є двоюрідним братом боксера-важковаговика Натана Гормана[3], а також боксера у напівважкій вазі і колишнього учасника шоу «Острів кохання» Томмі Ф'юрі[4]. Його тренує батько Пітер Ф'юрі[1]. Батько двічі потрапляв за ґрати, коли Г'юї був дитиною, та керував наркоімперією з в'язниці[5].

Аматорська кар'єра

[ред. | ред. код]

2012 року представляв Англію на Молодіжному чемпіонаті світу з боксу серед аматорів у Єревані. Тоді виграв золоту медаль у надважкій вазі та став першим британським боксером, який виграв медаль у цій ваговій категорії[6][7].

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

У 18 років став професіоналом, за рік після виграшу золотої медалі на Молодіжному чемпіонаті світу серед аматорів[8]. 22 березня 2013 року бився в Белл-центрі в Монреалі в андеркарті проти 34-річного Девіда Віттома. Ф'юрі переміг нокаутом у другому раунді. Його другий професійний поєдинок відбувся за місяць у Медісон-сквер-гарден у Нью-Йорку в андеркарті проти Стіва Каннінгема перед боєм його двоюрідного брата Тайсона Ф'юрі. Він переміг американця Алекса Розмана через зупинку в першому раунді. Ф'юрі вперше бився у Великій Британії у травні в Ратуші в Белфасті, перемігши рішенням суддів угандійця Мозеса Матову. Рефері Джон Лоуї оголосив рахунок 40–36 на користь Ф'юрі. За десять днів після перемоги вирушив до Румунії, щоб битися в Сала Олімпія в Тімішоарі на несанкціонованому шоу проти Яноша Фінфери. Ф'юрі двічі провів бій у червні, перемігши Ладіслава Коварика технічним нокаутом, а потім переміг Томаша Мразека рішенням суддів шатаутом 60–54.

14 вересня Ф'юрі мав провести свій перший 8-раундовий бій у Ротергемі проти 27-річного Шейна Макфілбіна. Бій завершився після першого раунду. Макфілбін стверджував, що отримав травму лівого плеча[9]. Ф'юрі зберіг особистий рекорд, здобувши перемогу одноголосним рішенням суддів у 6 раундах над Доріаном Дарчем у Лондоні. Рефері оголосив рахунок 60–54 на користь Ф'юрі[10]. Наступний бій мав відбутися з маловідомим хорватським бійцем Хрвоєм Кісічеком (4–5, 1 КО) у запланованому 6-раундовому поєдинку у Вітвіку[11]. Ф'юрі перемагав у кожному раунді, досягши остаточної перемоги з рахунком 60–54. Ф'юрі повернувся 8 листопада у Брістоль і вийшов проти 32-річного Давіда Гегешидзе (10-4-1, 2 КО)[12]. Бій зупинили у четвертому раунді: Ф'юрі переміг технічним нокаутом[13]. Ф'юрі переміг в 2-му раунді 36-річного Меттью Гріра у бою на Копер Бокс в Лондоні. Ф'юрі тричі відправив Гріра у нокдаун у 2-му раунді[14].

У першому в кар'єрі 8-раундовому матчі переміг у сьомому Денні Г'юза (79–74)[15]. У лютому 2015 року Ф'юрі зіткнувся зі своїм найважчим суперником Андрієм Руденком (24–1, 16 КО). Матч відбувся після першої поразки Руденка від австралійця Лукаса Брауна за рішенням суддів. Ф'юрі переміг Руденка у своєму першому в історії 10-раундовому бою одноголосним рішенням суддів у Монте-Карло, Монако. Остаточні оцінки суддів були 98–92, 98–91 і 97–92 на користь Ф'юрі[16].

Після п'ятимісячної перерви у липні у Дербі зустрівся на ринзі з 41-річним ветераном і колишнім бразильським чемпіоном у важкій вазі Джорджем Аріасом, який виграв 56 із 68 професійних боїв з 1996 року[17]. Ф'юрі залишився непереможеним, виграв за рішенням суддів. Рефері оцінив бій 100–90[18]. У листопаді Ф'юрі бився з аргентинцем Еміліо Езекіелем Сарате (18–14–3, 9 КО) у Брістолі. Ф'юрі переміг вдев'яте нокаутом. Ф'юрі вдарив Сарате правою рукою по лівій стороні голови, від чого той упав обличчям на ринг[19].

Ф'юрі проти Фреда Кассі, 2016

Ф'юрі зустрівся з 37-річним Ларрі Олубаміво у 8-раундовому бою, перемігши його в першому раунді менше ніж за 2 хвилини. Після бою ходили чутки, що Ф'юрі відмовився від шансу битися з чемпіоном WBC Деонтеєм Вайлдером. Пітер Ф'юрі заявив, що Г'юї буде брати участь у великому бою наступного року, а потім позмагається за титул WBC[20]. У березні 2016 року Ф'юрі переміг 40-річного американського боксера Домініка Гуїнна за рішенням суддів у 10 раундах на Вемблі Арені у Лондоні. Рефері Террі О'Коннор оцінив 100–90 на користь Ф'юрі[21]. 13 квітня 2016 року повідомлялося, що Біллі Джо Сондерс через травму не братиме участі в карті 30 квітня, таким чином перенісши бій Ф'юрі з Фредом Кассі (18-4-1, 10 КО) як хедлайнера на Копер Бокс[22]. У своєму першому поєдинку у боротьбі за титул завоював вакантний міжконтинентальний титул WBO у важкій вазі, перемігши Кассі технічним рішенням. Поєдинок зупинили після семи раундів після випадкового зіткнення спортсменів головами, в результаті якого Ф'юрі отримав рану над лівим оком. Протягом усього бою Ф'юрі сильно освистували. Ф'юрі перемагав за всіма суддівськими оцінками 69–66, 70–64 і 69–65. Ф'юрі збільшив серію перемог до 20 і жодної поразки з моменту професіональних виступів з 2013 року[23][24].

Стан здоров'я

[ред. | ред. код]

У травні 2016 року Пітер Ф'юрі стверджував, що Г'юї працює лише на 30 — 40 відсотків через захворювання шкіри, яке викликає втому та впливає на імунну систему. Британська комісія з питань боксу зобов'язала Ф'юрі зустрітися з Ділліаном Вайтом за титул британського чемпіона. Ф'юрі боровся з проблемами зі здоров'ям починаючи з січня 2015 року[25]. Після кількох місяців терапії тренер заявив, що хоче вивести Ф'юрі на ринг з чемпіоном IBF Ентоні Джошуа до листопада 2016 року[26]. У січні 2017 року Ф'юрі розповів про акне та проблеми зі здоров'ям, з якими боровся протягом багатьох років:

Я пішов до дерматолога, і він сказав: "Я не можу повірити, що ти змагався у такому стані". Взяли аналізи крові і повідомили, що заражена кров в основному отруює внутрішні органи, впливає на імунну систему, і ви постійно відчуваєте втому. Колись у мене було акне, через яке я навіть лягав у лікарю. Ось наскільки це було жахливо. У мене ніколи не було повноцінного тренувального табору, приблизно за три тижні до бою мені доводилося припиняти що-небудь робити, щоб відновити сили. (...) Я страждаю від цього з 15 років. Я думав, що це підліткові прищі, тому вони мене особливо не турбували, але потім стало ще гірше. До того, як я бився з Фредом Кассі, у мене були герпесні висипання навколо рота.[27]

Кар'єра з 2017 до 2018 рік

[ред. | ред. код]

Ф'юрі проти Паркера

[ред. | ред. код]

У грудні 2016 року, після перемоги Джозефа Паркера в надважкій вазі за версією WBO, Ф'юрі посідав другу сходинку рейтингу WBO, тому претендував на наступний бій з ним[28]. Девід Хей, посідав перше місце в рейтингу WBO, вирішив провести бій з британцем Тоні Белью, висунувши Ф'юрі на місце обов'язкового претендента. Ф'юрі хотів, щоб бій відбувся у Великій Британії, тоді як Паркер виступав за Нову Зеландію[29]. 25 січня 2017 року WBO наказав провести промоутерські торги 1 лютого з мінімальною ставкою 1 мільйон доларів. Паркер мав отримати 60/40[30]. За день до запланованих торгів WBO відклала їх до 3 лютого[31][32].

Компанія Duco Events, яка представляє Паркера, зробила ставку в розмірі 3 011 000 доларів, щоб отримати рекламні права на бій. Це гарантує, що Паркер отримає 1 806 600 доларів, а Ф'юрі — 1 204 400 доларів. Френк Воррен, який представляв Ф'юрі, зробив ставку в розмірі 2 800 000 доларів, щоб бій відбувся у Великій Британії. Duco оголосив, що дату призначили на 1 квітня 2017 року в Окленді, Нова Зеландія[33]. Через те, що угода не була підписана, 22 лютого президент WBO Пако Валькарсель повідомив команді Ф'юрі, що мають узгодити умови бою 23 лютого[34].

8 березня Дейв Гіґґінс з Duco Events підтвердив, що бій відбудеться у Новій Зеландії 6 травня 2017 року[35][36]. 22 березня 2017 року Пітер Ф'юрі отримав відмову у видачі візи до Нової Зеландії. Це було пов'язано з його кримінальним минулим, він потрапив за ґрати на 10 років за злочини, пов'язані з наркотиками[37]. За два дні Пітер отримав спеціальну VISA з 28 березня до 10 травня 2017 року[38].

22 квітня 2017 року президент WBO Пако Валькарсель оголосив, що бій не відбувся і не відбудеться. У заяві стверджувалося, що пропозиція надійшла від Ф'юрі, хоча підтвердження не надавалися[39]. Команда Паркера була розчарована, але не здивована. WBO повідомила Duco Events, що вони можуть запланувати інший бій з будь-ким, хто у їхньому рейтингу посідає перші 15 місць[40]. Ф'юрі виступив із заявою,

З нашим найглибшим жалем змушені оголосити, що поєдинок за звання чемпіона світу за версією WBO в надважкій вазі між чемпіоном Джозефом Паркером і обов'язковим претендентом Гʼюї Ф'юрі, запланований на суботу, 6 травня 2017 року, в Окленді, Нова Зеландія, відкладений. Після медичного обстеження Гʼюї визнали непридатним до поєдинку за станом здоров'я. Він отримав травму нижньої частини спини, яка серйозно турбувала його протягом останніх трьох тижнів, через що він не міг тренуватися на повну силу. Попри інтенсивне фізіотерапевтичне лікування та його бажання боротися за титул чемпіона світу за версією WBO, після відвідування фізіотерапевта минулої п'ятниці йому рекомендували відпочити протягом 3-4 тижнів, і лише потім відновити тренування.
— Команда Фʼюрі

Пізніше Пітер Ф'юрі заявив, що хоче перенести бій якомога швидше[41][42]. Пізніше Ф'юрі опублікував заяву, в якій виявилося, що промоутери Паркера намагалися перенести місце проведення бою в Англію через фінансові проблеми. Через травму Г'юї хотіли перенести бій з Паркером. Пітер Ф'юрі сказав, що стався рецидив травми, яку він отримав рік тому і вона загострилася під час інтенсивного спарингу[43].

9 червня 2017 року Пітер Ф'юрі підтвердив, що бій тепер відбудеться в Манчестері 23 вересня[44][45]. Він також сказав, що Ф'юрі проведе підготовчий бій 8 липня, а потім за тиждень 15 липня ще один у Блекпулі[46][47]. WBO заборонила Ф'юрі брати участь у підготовчому бою, оскільки це суперечить правилам. Воррен заявив, що Ф'юрі все одно проведе бій, але показовий[48]. 8 липня Ф'юрі здобув перемогу над польським боксером Камілем Соколовським (4-10-2, 1 КО)[49]. За п'ять днів після бою Британська боксерська контрольна рада призначила рефері Террі О'Коннора, який відповідав за останні два поєдинки Ф'юрі. На пресконференції в Лондоні між Пітером Ф'юрі та Девідом Гіґґінсом виникла галаслива суперечка через те, що Гіґґінс підійшов до Ф'юрі, незадоволений призначенням британського рефері О'Коннора. Гіґґінса вигнали з пресконференції співробітники служби безпеки[50]. Загалом активність Гіґґінса спричинила зміну арбітра[51]. До 21 вересня продали лише 5000 квитків, хоча очікувалося щонайменше 8000 глядачів[52].

Ф'юрі не зміг завоювати свій перший титул чемпіона світу. Бій тривав 12 раундів, причому двоє суддів оцінили бій 118—110 на користь Паркера, а третій суддя — 114—114, забезпечивши Паркеру перемогу рішенням більшості. Паркер добре фінішував у двох останніх раундах, оскільки у Ф'юрі почалася проявлятися втома. В інтерв'ю після бою Паркер сказав: «Я відчував, що добре, що був агресивним. Він був справді незграбним, і його рухи були хорошими, але я зловив його сильнішими ударами, які відчував». Ф'юрі отримав 750 000 фунтів стерлінгів, а Паркер отримав 1,1 мільйона фунтів[53][54][55][56].

Промоутер Мік Геннессі сказав: «Це корупція на найвищому рівні в боксі. Я думав, що це був абсолютний майстерклас, тінь Алі. Паркера навіть не брав участь у бою. Одне з найгірших рішень, які я коли-небудь бачив». Він сказав, що буде оскаржувати його[57]. Віцепрезидент WBO Джон Дагган підтримав рішення суддів і чітко дав зрозуміти, що результат не буде переглядатися чи скасовуватися[58].

Ф'юрі проти Секстона

[ред. | ред. код]

14 лютого 2018 року Hennessy Sports разом з Infinitum оголосили, що Ф'юрі кидає виклик Сему Секстону за його титул британського чемпіона у важкій вазі, зустріч мала відбутися на в Premier Suite на стадіоні «Макрон» 12 травня з прямою ексклюзивною трансляцією на Channel 5. Мік Геннесі сказав: «Я радий повернути історичний Чемпіонат Великої Британії у важкій вазі на безоплатний телевізійний канал Channel 5, де його зможе переглянути найбільша кількість глядачів. Я не можу повірити, що відтоді минуло майже сім років, як титул британського чемпіона у важкій вазі востаннє транслювався в безоплатному ефірі Channel 5». Секстон захищав титул вперше, після його отримання, перемігши Гарі Корніша у жовтні 2017 року. Ф'юрі двічі відправляв Секстона в нокдаун: у 4 і 5 раундах. Ф'юрі виграв титул, перемігши Секстона технічним нокаутом у 5 раунді. Рефері Террі О'Коннор зупинив бій після того, як Ф'юрі відправив Секстона в нокдаун правою рукою в 5 раунді. Секстон підвівся, але рефері все одно зупинив матч. Після бою було сказано, що Ф'юрі залишить титул і буде змагатися за титул чемпіона світу[59][60][61]. Бій зібрав 2,9 мільйона глядачів[62].

Ф'юрі проти Пулева

[ред. | ред. код]
Ф'юрі (ліворуч) проти Пулева, 2018 рік

У березні 2018 року IBF призначив поєдинок Кубрата Пулева проти Домініка Брізіла, однак останній відмовився брати участь. У квітні IBF наказала Пулеву провести бій проти британського боксера Ділліана Вайта (23–1, 17 КО). 7 червня Вайт відмовився від бою, а замість цього Matchroom оголосив, що 28 липня у Лондоні відбудеться бій проти колишнього чемпіона WBO Джозефа Паркера[63]. 16 червня Пулев мав зустрітися з американським боксером Джареллом Міллером, № 3 у рейтингу (21–0, 18 KO)[64]. Переговори між Пулевим і Міллером були зірвані 10 липня[65].

Наступним найсильнішим претендентом був Ф'юрі, який у рейтингу IBF за червень був № 5[66][67]. IBF розпорядилася провести 9 серпня між Ф'юрі та Пулевим[68]. Вранці IBF перенесла дату на 16 серпня[69]. Однак, того ж дня обидві сторони погодили бій та оголосили дату 27 жовтня 2018 року та місце проведення Софія, Болгарія[70][71].

Пулев переміг Ф'юрі одноголосним рішенням суддів у 12 раундах (117—111, 118—110 і 115—113) і став обов'язковим претендентом на титул IBF у важкій вазі. Після вдалого старту Ф'юрі не зміг оговтатись від розсічення, отримане у другому раунді. Ф'юрі отримав травму лівого ока під час тренувального збору, і Пулев скористався цим. Рана сильно кровоточила, це змусило Ф'юрі битися агресивніше, але обережніше. Після бою Пітер Ф'юрі сказав: «Г'юї прийшов до бою з порізом над оком, який зашили два тижні тому, але вони [лікарі] сказали, що заживе до бою, але, очевидно, це не так». Він похвалив Ф'юрі за його зусилля після того, як рана почала кровити[72][73]. Більшу частину другої половини матчу Ф'юрі намагався протистояти Пулеву, однак не зміг завдати жодного значущого удару. У міру того, як бій тривав, джеб Пулева став набагато сильнішим і точним. До 11-го раунду Ф'юрі здавався втомленим і провів більшу частину останніх двох раундів біля канатів. Ф'юрі вважав рану причиною поразки[74][75].

Кар'єра з 2019 року

[ред. | ред. код]

22 березня 2019 року Ф'юрі відмовився від титулу чемпіона Великої Британії в надважкій вазі через травму. У жовтні 2018 року він мав обов'язково битися з претендентом Джозефом Джойсом[76].

Ф'юрі проти Норрада

[ред. | ред. код]

9 квітня 2019 року Hennessy Sports оголосила, що Ф'юрі повернеться на ринг 25 травня 2019 року в прямому ефірі телеканалу Channel 5[77]. Ф'юрі взяв верх над Крісом Норрадом і нокаутував його в другому раунді. Рефері дорахував до десяти, але зупинив поєдинок[78].

Ф'юрі проти Пітера

[ред. | ред. код]

12 липня 2019 року зустрівся з колишнім чемпіоном WBC Семюелем Пітером. Ф'юрі домінував майже в кожній частині матчу. В середині сьомого раунду Пітер відмовився продовжувати бій через травму плеча[79].

Ф'юрі проти Повєткіна

[ред. | ред. код]

31 серпня 2019 року Ф'юрі, № 7 за версією WBC і № 10 за версією WBA, бився з колишнім чемпіоном WBA (звичайний) Олександром Повєткіним, № 13 за версією IBF[80]. Ф'юрі досяг певного успіху на початку бою, але як тільки Повєткін почав завдавати удари правою рукою, переваги Ф'юрі зникли. Повєткін переміг з рахунком 117—111 у всіх трьох[81].

Ф'юрі проти Соура

[ред. | ред. код]

7 березня 2020 року Ф'юрі переміг Павла Соура в трьох раундах на «Манчестер Арені», покращивши результат до 24–3[82].

Ф'юрі проти Ваха

[ред. | ред. код]

12 грудня 2020 року зустрівся з колишнім претендентом на титул чемпіона світу Маріушем Вахом в андеркарті Ентоні Джошуа проти Кубрата Пулєва. Попри рану над лівим оком через зіткнення головами в четвертому раунді, Ф'юрі переміг одноголосним рішенням суддів (двічі 100–90 і 99–91)[83].

Ф'юрі проти Гаммера

[ред. | ред. код]

16 жовтня 2021 року Ф'юрі переміг Крістіана Гаммера після п'яти раундів[84].

Проблеми зі здоров'ям

[ред. | ред. код]

Понад рік не може вийти на ринг через проблеми зі здоров'ям. Матч із Майклом Гантером, який мав відбутися на початку липня 2022 року, перенесли на 29 жовтня. На початку жовтня Ф'юрі заявив про відмову від бою, зазначивши, що лікарі порадили йому повністю відпочити, що він відчуває себе «слабким, без сил»[85].

Повернення

[ред. | ред. код]

20 квітня 2024 року повернувся на ринг після двох з половиною років відсутності в Ротеремі (Англія) перемігши джорнімена Костянтина Довбищенка (10-15-1, 7 КО). Костянтин усі раунди йшов уперед і змушував Ф'юрі відпрацьовувати багато на ногах, щоб не підпустити до ближнього бою активного українця. За підсумками 6 раундів судді одноголосно оголосили рахунок на користь Ф'юрі 59-56[86].

11 травня 2024 року в Кардіффі (Велика Британія) провів другий бій після повернення в бокс проти німецького вікового джорнімена Патріка Корте (21-4-1, 18 КО). Бій був швидким і пройшов лише два раунди. У першому німець працював розгонистими бічними і намагався зачепити більш габаритного суперника. Ф'юрі тримав на джебі і кілька разів влучив. Другий раунд почався з атаки Корте, який вирішив піти на штурм, пропустив точний зустрічний удар, у німця підкосилися коліна, він пропустив ще одну атаку і рефері зупинив бій[87].

Статистика

[ред. | ред. код]
No. Результат Рахунок Суперник Вид Раунд, час Дата Місце Примітки
31 перемога 28–3 Патрік Корте TKO 2 (8), 2:06 11 травня 2024 Cardiff International Arena, Кардіфф, Уельс
30 перемога 27–3 Костянтин Довбищенко PTS 6 20 квітня 2024 Magna Science Adventure Centre, Ротергем, Англія
29 перемога 26–3 Крістіан Гаммер RTD 5 (10), 3:00 16 жовтня 2021 Ньюкасл Арена, Ньюкасл-апон-Тайн, Англія
28 перемога 25–3 Маріуш Вах UD 10 12 грудня 2020 Вемблі Арена, Лондон, Англія
27 перемога 24–3 Павел Соур TKO 3 (10), 0:24 7 березня 2020 Манчестер Арена, Манчестер, Англія
26 поразка 23–3 Олександр Повєткін UD 12 31 серпня 2019 О2 Арена, Лондон, Англія за вакантний пояс чемпіона WBA у важкій вазі
25 перемога 23–2 Семюель Пітер TKO 7 (12), 2:11 12 липня 2019 Король Абдалла Спортс Сіті, Джидда, Саудівська Аравія
24 перемога 22–2 Кріс Норрад KO 2 (10), 1:51 25 травня 2019 Ангар Вікторії, Манчестер, Англія
23 поразка 21–2 Кубрат Пулев UD 12 27 жовтня 2018 Арена Армеец, Софія, Болгарія
22 перемога 21–1 Сем Секстон TKO 5 (12), 2:03 12 травня 2018 Готель Вайтс, Болтон, Англія перемога у Чемпіонаті Великої Британії у важкій вазі
21 поразка 20–1 Джозеф Паркер MD 12 23 вересня 2017 Манчестер Арена, Манчестер, Англія за титул чемпіона WBO у важкій вазі
20 перемога 20–0 Фред Кассі TD 7 (12), 0:46 30 квітня 2016 Копер Бокс, Лондон, Англія інтерконтинентальний чемпіон WBO у важкій вазі
19 перемога 19–0 Домінік Гвінн PTS 10 26 березня 2016 Вемблі Арена, Лондон, Англія
18 перемога 18–0 Ларрі Олубаміво TKO 1 (8), 1:46 5 грудня 2015 Центр відпочинку Лесткрофт, Каршалтон, Англія
17 перемога 17–0 Еміліо Зарате KO 2 (10), 1:05 14 листопада 2015 City Academy Sports Centre, Бристоль, Англія
16 перемога 16–0 Джордж Аріас PTS 10 25 Jul 2015 Дербі Арена, Дербі, Англія
15 перемога 15–0 Андрій Руденко UD 10 21 лютого 2015 Зірковий зал, Монте-Карло, Монако
14 перемога 14–0 Денні Г'юз PTS 8 10 травня 2014 Ponds Forge, Шеффілд, Англія
13 перемога 13–0 Меттью Грір TKO 2 (6), 2:37 15 лютого 2014 Копер Бокс, Лондон, Англія
12 перемога 12–0 Давід Гегешидзе TKO 4 (8), 2:14 8 листопада 2013 City Academy Sports Centre, Бристоль, Англія
11 перемога 11–0 Хрвое Кизісек PTS 6 13 жовтня 2013 Hermitage Leisure Centre, Віттвік, Англія
10 перемога 10–0 Доріан Дарч PTS 6 29 вересня 2013 Йорк гол, Лондон, Англія
9 перемога 9–0 Шейн Макфілбін RTD 1 (8), 3:00 14 вересня 2013 Науково-пригодницький центр Магна, Ротердам, Англія
8 перемога 8–0 Мозес Матову PTS 4 21 липня 2013 WonderWorld Xscape, Мілтон-Кінз, Англія
7 перемога 7–0 Івіца Перкович RTD 5 (6), 3:00 12 Jul 2013 Fairways Hotel, Дандолк, Ірландія
6 перемога 6–0 Томаш Мразек PTS 6 15 червня 2013 Epic Centre, Норвіч, Англія
5 перемога 5–0 Ладіслав Коварик TKO 1 (4), 1:37 8 червня 2013 торговельний центр Bluewater, Стоун, Англія
4 перемога 4–0 Янош Фінфера TKO 2 (4) 24 травня 2013 Сала Олімпія, Тімішоара, Румунія
3 перемога 3–0 Мозес Матуву PTS 4 14 травня 2013 міська ратуша, Белфаст, Північна Ірландія
2 перемога 2–0 Алекс Розман TKO 1 (4), 2:26 20 квітня 2013 Театр На Медісон сквер гарден, Нью-Йорк, США
1 перемога 1–0 Девід Віттом TKO 2 (4), 1:49 22 березня 2013 Белл-центр, Монреаль, Канада

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в TEAM FURY – THE FURY HISTORY. teamfuryboxing.com. Архів оригіналу за 1 March 2014. Процитовано 24 May 2013.
  2. ↑ Tyson Fury and cousin Hughie Fury poised to become the 'new Klitschkos'. The Daily Telegraph. 7 March 2013.
  3. ↑ Daniel Dubois Knocks Out Nathan Gorman in Fifth Round. BoxingScene.com (en-us) . Процитовано 19 листопада 2019.
  4. ↑ Tommy Fury. Frank Warren (брит.). Процитовано 19 листопада 2019.
  5. ↑ McRae, McRae (18 September 2017). Heavyweight contender Hughie Fury: 'It's a miracle I'm still here'. Процитовано 23 September 2017.
  6. ↑ AIBA Youth World Boxing Championships Yerevan 2012. AIBA – International Boxing Association. Архів оригіналу за 1 July 2014. Процитовано 24 May 2013.
  7. ↑ Tonight's stop for the Hughie Fury international express – Romania. BoxRec via Yahoo! Sports. 24 May 2013. Архів оригіналу за 22 December 2015.
  8. ↑
    • Г'юї Ф'юрі(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec. Retrieved 9 May 2016.
  9. ↑ Hughie Fury defeats Shane McPhilbin by injury stoppage – Boxing News (амер.). 14 вересня 2013. Процитовано 6 серпня 2016.
  10. ↑ Hughie Fury defeats Dorian Darch – Boxing News (амер.). 29 вересня 2013. Процитовано 6 серпня 2016.
  11. ↑ Hughie Fury vs. Hrvoje Kisicek today – Boxing News (амер.). 13 жовтня 2013. Процитовано 6 серпня 2016.
  12. ↑ Hughie Fury vs. David Gegeshidze on November 8th – Boxing News (амер.). 21 жовтня 2013. Процитовано 6 серпня 2016.
  13. ↑ Hughie Fury stops David Gegeshidze in 4th round TKO – Boxing News (амер.). 8 листопада 2013. Процитовано 6 серпня 2016.
  14. ↑ Hughie Fury outshines Tyson in stopping Matthew Greer in 2nd round – Boxing News (амер.). 16 лютого 2014. Процитовано 6 серпня 2016.
  15. ↑ Hughie Fury defeats Danny Hughes, but looks poor. Boxing News (амер.). 10 травня 2014. Процитовано 6 серпня 2016.
  16. ↑ Hughie Fury not impressive in win over Andriy Rudenko. Boxing News (амер.). 23 лютого 2015. Процитовано 6 серпня 2016.
  17. ↑ Hughie Fury vs. George Arias on July 25th at Derby Arena. Boxing News (амер.). 13 липня 2015. Процитовано 6 серпня 2016.
  18. ↑ Hughie Fury defeats George Arias. Boxing News (амер.). 25 липня 2015. Процитовано 6 серпня 2016.
  19. ↑ Hughie Fury stops Emilio Ezequiel Zarate – results. Boxing News (амер.). 14 листопада 2015. Процитовано 6 серпня 2016.
  20. ↑ Hughie Fury rumoured to have turned down lucrative WBC title fight with Deontay Wilder – The Boxing Observer (амер.). 8 грудня 2015. Процитовано 7 серпня 2016.
  21. ↑ Hughie Fury Dominates Dominick Guinn Over Ten Rounds – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 26 March 2016. Процитовано 31 січня 2017.
  22. ↑ Saunders injured, Fury faces Kassi on April 30th. Bad Left Hook. Процитовано 24 вересня 2017.
  23. ↑ Fury defeats Kassi via 7th Round TD. Sky Sports.
  24. ↑ Hughie Fury claims technical decision against Fred Kassi. Boxing News (амер.). 30 квітня 2016. Процитовано 24 вересня 2017.
  25. ↑ Robinson, Isaac (13 May 2016). Hughie Fury step-up delay amid health issues, says Peter Fury. Sky Sports. Процитовано 23 September 2017.
  26. ↑ Robinson, Isaac (5 August 2016). Peter Fury wants Hughie Fury to face Anthony Joshua in November. Sky Sports. Процитовано 23 September 2017.
  27. ↑ Hughie Fury Explains His Tough Battle To Overcome Acne (en-us) . www.boxingscene.com. 25 January 2017. Процитовано 23 September 2017.
  28. ↑ WBO #2 Hughie Fury in negotiations to challenge Parker (амер.). Boxing News. 1 січня 2017. Архів оригіналу за 3 January 2017. Процитовано 31 січня 2017.
  29. ↑ Jay, Phil D. (19 January 2017). Exclusive: Peter Fury confirms Hughie v Joe Parker talks, wants April UK clash. World Boxing News. Процитовано 31 січня 2017.
  30. ↑ Purse bid scheduled for Joseph Parker-Hughie Fury on Feb. 1. The Ring (амер.). 25 січня 2017. Процитовано 31 січня 2017.
  31. ↑ Hughie Fury: Joseph Parker Fight is "Very Close" To Being Made – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 28 January 2017. Процитовано 31 січня 2017.
  32. ↑ Fury, Parker v (31 January 2017). Joe Parker v Hughie Fury WBO purse bid pushed back to Feb 3. WBN – World Boxing News. Процитовано 31 січня 2017.
  33. ↑ Parker vs. Fury: Duco Secures The Fight With Over $3 Million Bid – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 3 February 2017. Процитовано 4 лютого 2017.
  34. ↑ Jay, Phil D. (23 February 2017). Exclusive: Hughie Fury given deadline to sign for Joseph Parker before voluntary is sanctioned. WBN – World Boxing News. Процитовано 23 лютого 2017.
  35. ↑ Joseph Parker vs. Hughie Fury Lands at Vector Arena on May 6 – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 8 March 2017. Процитовано 8 березня 2017.
  36. ↑ Hughie Fury to face Joseph Parker for WBO heavyweight title in New Zealand in May. BBC Sport (брит.). 8 березня 2017. Процитовано 8 березня 2017.
  37. ↑ Peter Fury set to miss son Hughie fight Joseph Parker after being denied New Zealand visa. Sky Sports. 22 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017.
  38. ↑ Peter Fury Receives Visa, Will Be Present For Joseph Parker Bout – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 24 March 2017. Процитовано 24 березня 2017.
  39. ↑ Joseph Parker vs. Hughie Fury is OFF – Confirms WBO President – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 22 April 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  40. ↑ Hughie Fury pulls out of title bout with Parker. ESPN. Процитовано 23 квітня 2017.
  41. ↑ Team Fury: Hughie Suffered Lower Back Injury, Not Medically Fit – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . Процитовано 24 квітня 2017.
  42. ↑ Jay, Phil D. (23 April 2017). Exclusive: Peter Fury keen to reschedule Parker v Hughie 'as fast as possible'. WBN – World Boxing News. Процитовано 24 квітня 2017.
  43. ↑ Fury camp attack Joseph Parker's handlers as WBO title spat gets ugly. Stuff. Процитовано 25 квітня 2017.
  44. ↑ EXCLUSIVE Hughie Fury to challenge WBO heavyweight champion Joseph Parker in September. Boxing News (амер.). 9 червня 2017. Процитовано 2 липня 2017.
  45. ↑ Joseph Parker vs. Hughie Fury Now in Manchester, September 23 – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 25 June 2017. Процитовано 2 липня 2017.
  46. ↑ Hughie Fury To Stay Busy With July 8 Return at Copper Box – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 22 June 2017. Процитовано 2 липня 2017.
  47. ↑ VIP. Heavyweight Explosion on July 15 in Blackpool, live on BoxNation. WBN – World Boxing News. Процитовано 2 липня 2017.
  48. ↑ Hughie Fury blocked from fighting before Joseph Parker world title shot. Boxing News (амер.). 6 липня 2017. Процитовано 8 липня 2017.
  49. ↑ Hughie Fury Sheds Rust Ahead of WBO Title Fight With Parker – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 8 July 2017. Процитовано 8 липня 2017.
  50. ↑ David Higgins thrown out of Joseph Parker's London press conference. 18 September 2017.
  51. ↑ Joseph Parker backs promoter David Higgins as referee change confirmed. Stuff. 19 September 2017. Процитовано 20 September 2017.
  52. ↑ Fury Parker venue to be half empty for fight. ESPN. Процитовано 16 листопада 2017.
  53. ↑ Joseph Parker Retains, Wins Majority Decision Over Hughie Fury – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 23 September 2017. Процитовано 24 вересня 2017.
  54. ↑ Hughie Fury v Joseph Parker: Parker retains WBO heavyweight title. BBC Sport (брит.). 23 вересня 2017. Процитовано 24 вересня 2017.
  55. ↑ Parker edges Fury, eyes bigger and better things. ESPN. Процитовано 24 вересня 2017.
  56. ↑ Joseph Parker retains WBO heavyweight title with points win over Hughie Fury. Sky Sports (англ.). Процитовано 24 вересня 2017.
  57. ↑ Fury's Promoter: Decision For Parker Was "Absolutely Disgusting" – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 23 September 2017. Процитовано 24 вересня 2017.
  58. ↑ WBO VP: No Controversy – Parker Deserved Win Over Fury – Boxing News. www.boxingscene.com (en-us) . 26 September 2017. Процитовано 26 вересня 2017.
  59. ↑ SEXTON V FURY ON CHANNEL 5! PRESTIGIOUS BRITISH HEAVYWEIGHT TITLE BACK ON TERRESTRIAL TV! - Hennessy Sports. Hennessy Sports (брит.). Процитовано 14 лютого 2018.
  60. ↑ Hughie Fury to fight Sam Sexton for British heavyweight title in May. Sky Sports (англ.). Процитовано 14 лютого 2018.
  61. ↑ Hughie Fury Drops, Stops Sam Sexton in Five For British Title. BoxingScene.com (en-us) . Процитовано 13 травня 2018.
  62. ↑ Hughie Fury vs. Sam Sexton Generates Big Rating. BoxingScene.com (en-us) . Процитовано 17 травня 2018.
  63. ↑ Dillian Whyte vs. Joseph Parker Announced for July 28th | BoxingInsider.com. BoxingInsider.com (амер.). 7 червня 2018. Процитовано 4 липня 2018.
  64. ↑ IBF orders Pulev-Miller eliminator. Bad Left Hook. Процитовано 4 липня 2018.
  65. ↑ Jarrell Miller vs. Kubrat Pulev Fall Out, Hughie Fury Steps In. BoxingScene.com (en-us) . Процитовано 11 липня 2018.
  66. ↑ Fury, Pulev v. Jarrell Miller STALLS on Bulgaria IBF eliminator, Hughie Fury NEXT IN LINE for Kubrat Pulev purse bid. WBN - World Boxing News (en-gb) . Процитовано 4 липня 2018.
  67. ↑ Jarrell Miller vs. Kubrat Pulev Eliminator is Still in Talks. BoxingScene.com (en-us) . Процитовано 4 липня 2018.
  68. ↑ Kubrat Pulev vs Hughie Fury likely headed to purse bid. Bad Left Hook. Процитовано 10 серпня 2018.
  69. ↑ Kubrat Pulev vs Hughie Fury purse bid pushed back. Bad Left Hook. Процитовано 10 серпня 2018.
  70. ↑ Kubrat Pulev announces date and venue of IBF final eliminator against Hughie Fury. Sky Sports (англ.). Процитовано 10 серпня 2018.
  71. ↑ Kubrat Pulev vs. Hughie Fury Set Down For October 27 in Sofia. BoxingScene.com (en-us) . Процитовано 10 серпня 2018.
  72. ↑ Hughie Fury beaten on points by Kubrat Pulev in final eliminator. BBC Sport (брит.). 28 жовтня 2018. Процитовано 30 листопада 2018.
  73. ↑ Kubrat Pulev beats Hughie Fury to earn IBF challenge against Anthony Joshua. Sky Sports (англ.). Процитовано 30 листопада 2018.
  74. ↑ Kubrat Pulev Decisions Hughie Fury To Secure Joshua Title Shot. BoxingScene.com (en-us) . Процитовано 30 листопада 2018.
  75. ↑ Hughie Fury: Cut Affected My Performance, I Ran Pulev Close!. BoxingScene.com (en-us) . Процитовано 30 листопада 2018.
  76. ↑ Stumberg, Patrick L. (22 березня 2019). BBBofC orders Dubois-Joyce for vacant heavyweight title. Bad Left Hook. Процитовано 24 квітня 2019.
  77. ↑ Hughie Fury comeback date set, Manchester venue on free-to-air TV. WBN - World Boxing News (англ.). 9 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
  78. ↑ Staff, BoxingScene (25 May 2019). Hughie Fury Blows Away Chris Norrad in Two Rounds. BoxingScene.com (en-us) . Процитовано 22 квітня 2021.
  79. ↑ Amir Khan crushes Billy Dib in Jeddah; Hughie Fury cruises past Sam Peter, while Prince Patel is humbled. SecondsOut Boxing News (En) . Процитовано 22 квітня 2021.
  80. ↑ Povetkin vs Fury - News, Tape, Ringwalk, TV, Streaming & Tickets. Box.Live (амер.). Процитовано 22 квітня 2021.
  81. ↑ Christ, Scott (31 серпня 2019). Alexander Povetkin wins clear decision over Hughie Fury. Bad Left Hook (англ.). Процитовано 22 квітня 2021.
  82. ↑ Christ, Scott (7 березня 2020). Hughie Fury stops Pavel Sour in three rounds. Bad Left Hook (англ.). Процитовано 26 жовтня 2021.
  83. ↑ Joshua vs Pulev: Hughie Fury defeats Mariusz Wach on points despite nasty cut. Sky Sports (англ.). Процитовано 26 жовтня 2021.
  84. ↑ Hughie Fury stops Christian Hammer after the fifth round in a fiery heavyweight fight in Newcastle. Sky Sports (англ.). Процитовано 26 жовтня 2021.
  85. ↑ Hughie Fury out of Michael Hunter fight with long Covid symptoms | Trainer confirms he will return in 2023. Sky Sports (англ.). Процитовано 3 жовтня 2022.
  86. ↑ Камбэк Фьюри: британец прошёл по очкам украинца Довбыщенко. vringe.com. Процитовано 20 квітня 2024.
  87. ↑ Фьюри удосрочил Корте, японский апсет «с душком»: видео. vringe.com. Процитовано 14 травня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Г%27юї_Ф%27юрі&oldid=42985713