Галеновський Яків Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галеновський Яків Андрійович
Народився6 (17) жовтня 1777[1] або 17 жовтня 1777(1777-10-17)[2]
Прилуки, Малоросійська губернія, Російська імперія
Помер16 (28) червня 1815[1] (37 років) або 28 червня 1815(1815-06-28)[2] (37 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
ПохованняВолковський цвинтарd[1]
Країна Російська імперія
Діяльністьписьменник, поет, літературний критик
Alma materМосковський університет благодійний пансіонd
Знання мовросійська
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня

Яків Андрійович Галеновський (6 жовтня 1777, Прилуцький полк — 16 червня 1815, Санкт-Петербург) — військовий, державний службовець, письменник. Вихованець Києво-Могилянської академії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив зі старовинного козацького роду. Син останнього прилуцького полкового писаря (в майбутньому надвірного радника) Андрія Федоровича Галинковського та його дружини Матрони Юріївни.

Вдома навчався з учителями, випускниками Києво-Могилянської академії, 17851787 — у Києво-Могилянській академії, потім у приватних пансіонах Прилук і Переяслава. Завершив освіту в Московському університетському шляхетському пансіоні.

Військову службу розпочав 1790 році у лейб-гвардійському кінному полку єфрейт-капралом (служба була фіктивною). З 15 квітня 1797 служив у кавалергардському ескадроні. 9 листопада 1797 з розформуванням ескадронів випущений естандарт-юнкером в кирасирський 2-й Катеринославський полк генерального-фельдмаршала М. І. Салтикова.

2 жовтня 1798 року за власним проханням звільнений з військової служби. Займав різні чиновницькі посади. У березні 1799 року зарахований у чині губернського реєстратора до Межової канцелярії. З 4 грудня 1800 року — колезький реєстратор Головної соляної контори. З серпня 1801 року мешкав у Санкт-Петербурзі, де працював у канцелярії головного директора пошт Д. Трощинського. Тоді ж став колезьким секретарем, а 1804 року — колезьким асесором. З 1805 року — письмоводитель канцелярії Державної ради, з 1808 — наглядач училищ Лузького повіту Санкт-Петербурзької губернії зі збереженням попередніх місць роботи. 1809 року дістав чин надвірного радника, 1811 року нагороджений орденом св. Володимира IV ст. З 1813 року — столоначальник Провіантського департаменту Військового міністерства.

Творча діяльність

[ред. | ред. код]

Літературну діяльність розпочав як шанувальник Л. Стерна та М. М. Карамзіна. 1797 року написав роман «Глафира, или Прекрасная валдайка» на взірець англійських сентиментальних романів, який повністю виданий не був. У збірці «Утренник прекрасного пола» (М., 1807) надрукував лише уривок з нього під назвою «Сидония, или Невинное вероломство». У романі «Часы задумчивости» (1799, ч. 1—2) детально описані переживання героя — «второго злополучного Вертера». Вирішальним для Галеновського виявилось зближення з «Дружнім літературним товариством», зокрема з П. Тургенєвим, В. А. Жуковським, О. Ф. Мерзляковим, А. С. Кайсаровим та ін. У березні 1801 виступив з «Одой… Александру I» (не видана). В Санкт-Петербурзі видавав журнал «Корифей, или Ключ литературы» (18021807), фактично енциклопедію з теорії літератури. Кожен випуск присвячувався окремому жанрові і мав ім'я відповідної музи. Журнал критично оцінював творчість М. М. Карамзіна, Я. Б. Княжніна, О. П. Сумарокова, М. М. Хераскова, проте з розумінням ставився до М. І. Новикова, Ф. Еміна, В. І. Майкова. У 1804 зблизився з Г. Р. Державіним, одружившись з його родичкою Марією Бастідон.

1813 року опублікував «Перевод первой Вергилиевой эклогии» та статтю «Рассмотрение Овидия», а 1814 року — віршований переклад з французької «Песни дифирамбической победоносному Александру на вшествие в Париж 19 марта 1814 г.».

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Геннади Г. Н. Справочный словарь о русскихъ писателяхъ и ученыхъ, умершихъ въ XVIII и XIX столѣтiяхъ, и списокъ русскихъ книгъ съ 1725 по 1825 г. — т. 1: А—Е. — Берлин: Тип. Розенталя и Комп., 1876.
  • Лотман Ю. М. Писатель, критики переводчик Я. А. Галиновский. М.—Л., 1959. (рос.)