Херасков Михайло Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Херасков Михайло Матвійович

Миха́йло Матві́йович Хераско́в (25 жовтня (5 листопада) 1733, Переяслав, нині Переяслав-Хмельницький Київської області — 27 вересня (9 жовтня) 1807, Москва) — російський та український прозаїк, журналіст і драматург, найбільший представник рос. класицизму. Представник класицизму.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Був директором Московського університету (1763—1770), його попечителем (1778—1802).

Був видавцем журналів «Полезное увеселение» (1760—1762), «Сводобные часы» (17630, «Утренний свет» (1777—1780, разом із М. Новиковим).

Творчість[ред.ред. код]

Друкуватися почав 1775. Писав поеми, трагедії, комедії, «слізні драми», повчальні повісті та байки, оди.

Епічна поема Хераскова «Россіяда» (1779), в якій оспівано покорення Казанського царства Іваном Грозним, була зразком класицистичного стилю. Рус. прозаїк і драматург, найбільший представник рус. класицизму.

Однією з ранніх утопій в літературі став роман Хераскова "Нума, або Процвітаючий Рим" (1768), де історич. Рим виступає лише як псевдонім острова Утопія, в образі ідеального правителя - обраного народом мудрого землепашца Нуми Помпілія - ​​даються недвозначні рекомендації російської імператриці (обмежені рамками освіченого абсолютизму, але тим не менш розумні навіть за сьогоднішніми мірками): справжня слава правителя "не завжди зброєю набувається; звитяжні лаври часто кровию вірних синів вітчизни оплачені бувають; торжествуючі вигуки переможців не рідко криком вдів і сиріт проводжають". Моральні сентенції були продовжені Херасковим у повістях - ". Кадм і Гармонія Древнє оповідь» (1786) і "Полідор, син Кадма і Гармонії" (1794), в яких брало, однак, посилюються песимістичні настрої у зв'язку з крахом надій ліберального дворянства на "освіченість" Катерини II.

Література[ред.ред. код]