Гарольд Лестер Джонсон

|вчене звання=

Гарольд Лестер Джонсон
англ. Harold Lester Johnson
Народився	17 квітня 1921(1921-04-17) Денвер, США
Помер	2 квітня 1980(1980-04-02) (58 років) Мехіко, Мексика ·інфаркт міокарда
Країна	США
Діяльність	астроном, викладач університету
Alma mater	Денверський університет Університет Каліфорнії (Берклі)
Галузь	астрономія
Заклад	Ловеллівська обсерваторія Університет Аризони Національний автономний університет Мексики Техаський університет
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Harold F. Weaverd
Членство	Національна академія наук США
Нагороди	премія Гелени Ворнер з астрономії (1956)

Га́рольд Ле́стер Джо́нсон (англ. Harold Lester Johnson; 17 квітня 1921, Денвер — 2 квітня 1980, Мехіко) — американський астроном, член Національної АН США.

Біографія

Народився в Денвері (штат Колорадо). 1942 року закінчив Денверський університет. У 1942—1945 роках працював у Массачусетському технологічному інституті, потім — у Лікській, Ловеллівській, Вошбернській і Єркській обсерваторіях. У 1952—1959 роках — астроном Ловеллівської обсерваторії, у 1959—1962 — професор астрономії Техаського університету, від 1962 — професор Аризонського університету і астроном Стюардовскої обсерваторії цього університету. Від 1969 був також професором Астрономічного інституту Національного університету в Мехіко (Мексика).

Науковий доробок

Основні наукові праці присвячені зоряній фотометрії. 1953 року спільно з В. В. Морганом і Д. Гаррісом створив триколірну широкосмугову електрофотометричну систему для видимої та ближньої ультрафіолетової частини спектру — так звану систему UBV, ухвалену як міжнародний стандарт для зоряної фотометрії. Виконав у цій системі численні високоточні спостереження зір галактичного поля, а також зір у розсіяних і кулястих скупченнях і побудував за цими спостереженнями діаграми Герцшпрунга — Расселла, які використовувало багато дослідників для вивчення зоряної еволюції. Система Джонсона дає можливість визначати поправки за загальне і диференціальне поглинання світла в міжзоряному просторі і завдяки цьому відіграла велику роль у вивченні будови Галактики. На початку 1960-х років Джонсон поширив свою систему в інфрачервону область і виконав перші масові вимірювання блиску зірок у різних її смугах; це дозволило йому встановити шкалу болометричних величин і ефективних температур для холодних зірок. Одним з важливих відкриттів, зроблених Джонсоном в ході цих досліджень, було виявлення 1964 року надлишкового інфрачервоного випромінювання у квазара 3С 273. Ці роботи Джонсона, поряд з першими інфрачервоними оглядами неба, проведеними Дж. Нойгебауером, Д. Марцем і Р. Лейтоном, Ф. Лоу, поклали початок інфрачервоної астрономії.

Член низки наукових товариств.

Премія ім. Г. Ворнера Американського астрономічного товариства.

Посилання

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Джонсон Хэролд Лестер. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
• Джонсон Херолд Лестер // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 129. — ISBN 966-613-263-X.