Геть сором!

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геть сором!
Геть сором!
Жанрсоціальна драма
мелодрама
РежисерОлександр Муратов
СценаристВікторія Муратова
На основіСентиментальна історія
У головних
ролях
Наталя Доля
ОператориВіктор Політов
Володимир Гутовський
КомпозиторВ'ячеслав Назаров
ХудожникВіталій Волинський
КінокомпаніяКіностудія імені О. Довженка
Тривалість93 хв.
КраїнаУкраїна
Рік1994
IMDbID 0413959

«Геть сором!» — український художній кінофільм 1994 року, екранізація новели Миколи Хвильового «Сентиментальна історія».

Сюжет

[ред. | ред. код]

Фільм переносить глядача у часи НЕПу. З провінційного містечка у столицю приїздить дев’ятнадцятирічна Марія, щоб долучитися до будівельників «світлого майбутнього». Влаштувавшись на роботу та змінивши ім’я на більш романтичне — Б'янка, вона починає чекати на велике і світле кохання, про яке до тих пір читала лише у книжках.

В картині «Геть сором!» не система полює на героїню, а вона сама заподіює собі смерть внаслідок неможливості жити гідно в радянському світі. Б’янка (Н. Доля), як і у першотворі М. Хвильового, хоче віддатися чоловікові, гідному її мрії, але вимушена мати справу або зі слабким боягузом художником Чаргаром, або з огидним діловодом. Вона задихається у вульгарному оточенні, де у майбутньому у неї немає жодної перспективи.

Режисер гостро критично розкриває бюрократизм і сексуальну розпусту раннього СРСР. У фіналі фільму жорстока реальність ламає Б’янку, і вона вішається, тоді як у М. Хвильового ретроспективний спосіб на рації дає змогу припустити, що вона звикається з реальністю, виліковуючись від сентименталізму і донкіхотського мрійництва. Картини О. Муратова вирізняються глибоким розумінням психологічних переживань персонажів і смертельної небезпеки, яку становить для людини тоталітарна система. Так, провідним мотивом трьох фільмів є зв’язок – дегуманізованого радянського соціального середовища, суїцидального синдрому і сексуальності, від якої персонажі фатально залежні і яку провокатори майстерно використовують.

В картинах режисер точно передає істероїдність, надрив, меланхолію персонажів М. Хвильового, приречених до загибелі. У фільмах О. Муратова йдеться про надскладні схеми катування, розіграні каральною машиною проти індивіда.

Актори

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]