Голіцин Лев Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лев Голіцин
рос. Лев Сергеевич Голицын
Народився12 (24) серпня 1845
Старавесь, Lukovsky districtd, Люблінська губернія, Королівство Польське, Російська імперія
Помер13 (26) грудня 1915 (70 років)
Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія[1]
ПохованняКрим
Країна Російська імперія
Діяльністьвинороб, виноградар
Відомий завдякивинороб, підприємець
Alma materІмператорський Московський університетd[1] і Паризький університет[1]
Титулкнязь
РідГоліцини
БатькоSergey Golitsynd
МатиMaria Gołąbek-Jezierskad
Брати, сестриGrigory Sergeyevich Golitsynd
Нагороди

Князь Лев Сергійович Голіцин (12 (24) серпня 1845, Старавесь, Королівство Польське — 13 (26) грудня 1915, Феодосія, Таврійська губернія) — винороб, підприємець.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив зі старовинного дворянського роду потомків Великого литовського князя Гедиміна. Навчався в Парижі, служив при міністерстві іноземних справ. У 1871 році закінчив юридичний факультет Московського університету. У 1872–1874 роках продовжував навчання у Лейпцигу та Геттінгені. Під час перебування у Франції вивчав досвід приготування виноградних вин.

У 1878 році придбав великий маєток Новий Світ поблизу Судака на Чорноморському узбережжі Криму. Тут він вирощував до 500 сортів винограду, вів селекційну роботу. В кінці 1880–1890 років побудував в Новому Світі виноробний завод і найбільші винні підвали в горі Коба-Кая. Тоді ж Лев Голіцин почав виробництво ігристих вин.

У 1891–1898 роках займав посаду головного винороба Крайового відомства. За його керівництва були розширені і побудовані найбільші в Криму виносховища в Масандрі, Ай-Данілі, Ореанді і Лівадії.

1912 року взв'язку з погіршенням здоров'я, скрутним фінансовим становищем і прагнучи зберегти унікальне господарство, Голіцин подарував царській родині частину свого маєтку із землею, колекцією вин та завод шампанських вин з підвалами.

Був похований у склепі на виноградниках в Новому Світі. Поховання не збереглося. На місцевому цвинтарі встановлений кенотаф.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  1. а б в Енциклопедія виноградарстваКишинёв: Молдавская советская энциклопедия, 1986. — ISBN 978-0-01-360551-0