Гедимін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гедимін
Dei gratia Letphanorum Ruthenorumque rex, princeps et dux Semigallie
Giedymin.PNG
Король Русі
Король Литви
Великий князь Литовський
Правління 1316-1341
Попередник Юрій II Болеслав (як Король Русі)
Витень (як Великий князь Литовський)
Наступник Євнут
Біографічні дані
Релігія Язичництво
Християнство (не підтверджено)
Народження бл.1275
Вільнюс, Principality of Vilnius[d], Велике князівство Литовське
Смерть Грудень 1341
Вільно
Дружина Євна
Діти Ольгерд, Кейстут, Монвид, Наримунт, Коріат, Любарт, Євнут, Євфимія (Офка)
Династія Гедиміновичі
Батько Будивид або Сколмонт
COA of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg
Медіафайли у Вікісховищі?

Гедимін (у хрещенні Прокопій[1][2]; лит. Gediminas, біл. Гедымін; бл. 1275[3][4] — 1341) — Великий князь Литовський (1316-1341), Король литовців й Русі (Rex Letvinorum et Ruthenorum)[5]. Син Будивида, брат Витеня. Засновник династії Гедиміновичів.

Походження[ред. | ред. код]

Народився близько 1275 року. Походження Гедиміна залишається дискусійним. Пізня традиція, зафіксована у білорусько-литовських літописах, вважала Гедиміна сином Витеня, однак в дипломатичному листуванні Гедиміна з Ригою він виступає братом Витеня.

Вже у 2-ій половині XV ст. існувала і тенденційна версія, зафіксована у «Польській хроніці» Длугоша та в московських родоводах (Чудовська повість, Послання Спиридона-Сави) яка твердила, що Гедимін був конюхом Витеня, який зайняв трон після вбивства свого господара і захопив владу у Литві. Ця версія очевидно була створена з метою дискредитувати пануючу династію Великого князівства Литовського[6]. Найбільш вірогідним видається, що Гедимін був молодшим братом Вітеня, сином Пукувера і внуком Тройдена[3], однак дана проблема так і залишається невирішеною.

Життя і діяльність[ред. | ред. код]

Гедимін отримав владу по смерті брата Витеня[джерело?]. Вів непримиренну боротьбу з німецькими рицарями, яким завдав ряд поразок. 1321 року в битві на річці Ірпінь Гедимін повністю розбив об'єднанні сили південно-руських князів: Київського, Переяславського, Галицького та двох Брянських[7]. 1325 року уклав союз з польським королем Владиславом I Локетком для спільної боротьби проти хрестоносців. 1331 року розбив війська Лівонського ордену під Пловцями (Польща)[8].

За його правління більша частина білоруських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. За даними білоруських літописів XV ст.[джерело?], у 13191320 роках він зайняв Берестейську землю і Дорогичин, а згодом Кам'янець та інші міста. У васальній залежності від Гедиміна знаходились Мінське, Вітебське, Друцьке і Турово-Пінське князівства[8]. Полоцьке князівство за Гедиміна добровільно перейшло під зверхність литовських князів[джерело?] (за іншими даними, Гедимін завершив процес його підкорення).

Після смерті Юрія II Болеслава Тройденовича в 1340 році син Гедиміна, Любарт-Дмитро був проголошений Волинським і галицьким князем[8] завдяки тому що був одружений з дочкою Юрія ІІ, Офкою. Проте Любарт змушений був піти на компроміс з галицьким боярством, і надати його лідеру, Дмитру Детьку високий сан управителя або старости Руської землі[9].

Вважається засновником столиці Литви Вільнюса, яка вперше згадується у 13221323 роках[8].

У листах папі Римському Івану XXII, ганзейським містам, францисканцам і домініканцям (13231324) заявляв про своє бажання прийняти християнську віру і запрошував до Литви лицарів, ремісників, купців, землеробів, священиків, однак немає достовірних даних, які б підтверджували факт його хрещення, тому питання його релігійних поглядів залишається дискусійним[джерело?].

Титулував себе «королем литовців і руських»[8] («литвинів і русинів»[10]).

1341 року Гедимін був смертельно поранений під час облоги німецької фортеці Баєрбург на річці Німан.

В'їзд Гедиміна до Києва

Сім'я і діти[ред. | ред. код]

Анна Гедимінівна

Гедимін був тричі одружений і від трьох шлюбів залишилося сім синів і шість дочок. За літописами XV—XVI ст., він за життя розділив володіння між синами:

Крім цього у Гедиміна було 7 дочок:

Нащадки Монвіда, Кейстута, Коріата і Любарта зникли у 2-му або 3-му поколіннях. Нащадки Наримунта, Ольгерда і Євнута утворили роди, які прийнято називати Гедиміновичами, серед них були польська королівська династія Ягеллонів, польські, литовські та українські князівські роди: Збаразькі, Вишневецькі, Сангушки, Несвицькі, Порицькі, Воронецькі, Чорторийські, Корецькі, київські князі Олельковичі, а також московські роди Голіцини, Куракіни, Хованські, Трубецькі, Патрикеєви, Мстиславські, Більські та інші.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мицько І. Правові підстави володіння князем Любартом спадщиною Романовичів // Старий Луцьк. — 2009. — С. 36. — ІSBN 961-361-013-1.
  2. Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета // Княжа доба: історія і культура / [відп. ред. Володимир Александрович]; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 2011. — Вип. 5. — С. 213.
  3. а б Войтович Л. Гедимін [Гедимінас]… — С. 603.
  4. Русина О. не вказує чіткої дати народження → див.: Гедимін // ЕІУ. — Т. 2. — С. 64.
  5. Сергій Плохій. Походження слов'янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі. (пер. М. Климчук та Т. Цимбал) — Київ: Критика, 2015. — 430 с. (95 с.) — ISBN 978-966-8978-79-1
  6. Насевіч В. Гедзімін / Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя імя П.Броўкі, 2005. — 684 с.: іл. ISBN 985-11-0314-4.
  7. вірогідність цього походу Гедиміна ставиться під сумнів В. Б. Антоновичем та іншими істориками
  8. а б в г д Гедимін // Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
  9. Войтович Л. Боротьба Любарта-Дмитра Гедиміновича за відновлення Галицько-Волинської держави // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. — № 22. — Луцьк, 2009. — С. 124.
  10. Ґедимін… — С. 473.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Юрій II Болеслав
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1340-1341
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Любарт
Попередник
Міндовг I
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg Король Литви
1316-1341
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg Наступник
Міндовг II
Попередник
Витень
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg Великий князь Литовський
1316-1341
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg Наступник
Євнут