Гори Бутану
Гори Бутану — одна із головних пам'яток цієї країни. Королівство Бутан, розташоване в південній частині Східних Гімалаїв[en], є однією з найпересічених місцевостей у світі: висота над рівнем моря у Бутані міняється від 160 до більше ніж 7000 м; подекуди такий перепад висот виявляється на відстані менше 100 км.
Найвищі вершини Бутану - Кула Кангрі (за різними даними, 7538-7554 м н.р.м.[1]), Канкар-Пунсум (7541-7570 м н.р.м.)[1] і Джомолхарі (7000-7314 м н.р.м.); питання про те, яка з них є найвищою точкою на території Бутану, остаточно не вирішене через нечітку демаркацію бутано-китайського кордону і відмінності у вимірах висоти, проведені бутанськими і китайськими експедиціями[1]. Окрім цих гір, у Бутані є ще 19 вершин-семитисячників[2].
Бутанское високогір'я відрізняється суворим кліматом: на високих піках увесь рік лежить сніг, а на нижчих горах і в обтесаних ущелинах майже увесь час дме сильний вітер, чому ущелини уподібнюються аеродинамічним трубам. Високогірний ландшафт є кам'янистою пустелею, безплідною і коричневою влітку, обмерзлою взимку. Снігові бурі, що зародилися в горах на півночі Бутану, часто рухаються на південь і приходять на нагір'я у центральній частині країни.
Виділяють три основні географічні зони: Великі Гімалаї (англ. Great Himalaya; вони ж Високі Гімалаї або просто Гімалаї), Нижня Гімалайська гряда (вона ж Внутрішні Гімалаї (англ. Inner Himalaya)) і Субгімалайська гряда[en][3].
Засніжені Великі Гімалаї розташовані у північних областях Бутану на висотах від приблизно 5500 до понад 7500 м н.р.м.; по них проходить державний кордон Бутану і Китаю (фр. Frontière entre le Bhoutan et la République populaire de Chine) і тягнуться ланцюги бутанських гірських льодовиків (англ. Glaciers of Bhutan); на великих висотах клімат арктичний. Льодовики живлять річки, що стікають в численні альпійські долини і зрошують луги і пасовища, на яких пасуть тварин нечисленні вівчарі.[2]
Відрожисті гряди Нижніх Гімалаїв, чия висота над рівнем моря складає від 1500 до 5500 м, пролягають із північного заходу на південний схід (у західній частині Бутану) і з північного сходу на південний захід в східному Бутані[4]. Цей гірський регіон є економічним і культурним центром королівства, і в нім розташована більшість дзонгів.
Горбистий ландшафт Субгімалайської гряди, розташованої нижче 1500 м н.р.м., помітно відрізняється від інших географічних зон. Ще нижче, поблизу кордону з Індією, розташовані дуари.[3]
Скелі в низькогір'ї складені, в основному, з крупнозернистих гранітів і пісковиків, а у високогір'ї-з гнейсів і слюдяних сланців. У багатьох районах знайдено багаті поклади вапняків.[4]
Гірські масиви розрізано долинами (англ. Valleys of Bhutan) безлічі бутанських річок, які наповнюються водою від танучих льодовиків і мусонних дощів. Велика частина населення Бутану мешкає у долинах і низинах, розділених труднопрохідними відрогами Внутрішніх Гімалаїв.[2][5][6][7][8] І навіть зараз, попри те, що транспорт у Бутані розвивається і модернізується, будуються нові автостради - подорож з однієї долини в іншу, навіть сусідню, може бути скрутною[9].
У центральній частині Бутану Чорні гори утворюють вододіл між двома основними річковими басейнами: річки Мо-Чу (приплив Санкоша) і річки Дрангме-Чу (вона ж Манас; приплив Брахмапутри). На схід від Чорних гір лежать Західні долини. Центральні долини зі сходу обмежені хребтом Донга (англ. Donga Range).[2][10][11]
Королівство Бутан контролює декілька стратегічно важливих гірських перевалів в Гімалаях, у тому числі перевали, через які йдуть шляхи з Тибету в Ассам. Упродовж століть ці шляхи були єдиними дорогами в королівстві, що проводить політику ізоляціонізму, за що Бутан стали називати «гірською фортецею Богів». Британці, що намагалися колонізувати Бутан і оголошували його своїм протекторатом, окуповували тільки низини, а до високогірних районів так і не дійшли[12].
- ↑ а б в Kula Kangri. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 28 вересня 2016.
- ↑ а б в г Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні. Worden, Robert L (1991). Savada, Andrea Matles (ред.). Bhutan: A Country Study. Federal Research Division. The Land.
- ↑ а б Singh, Pratap; Haritashya, Umesh Kumar (2011). Encyclopedia of Snow, Ice and Glaciers. Springer. с. 518. ISBN 90-481-2641-X. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 6 грудня 2011.
- ↑ а б Hunter, William Wilson (1908). James Sutherland Cotton, Sir Richard Burn, Sir William Stevenson Meyer (ред.). Gazetteers of British India, 1833-1962. Imperial Gazetteer of India. Т. 8. Clarendon Press. с. 154. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 5 грудня 2011.
- ↑ Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні. Worden, Robert L (1991). Savada, Andrea Matles (ред.). Bhutan: A Country Study. Federal Research Division. Population-Size, Structure, and Settlement Patterns.
- ↑ White, John Claude (1909). Sikhim & Bhutan: Twenty-One Years on the North-East Frontier, 1887-1908. E. Arnold. с. 3—6. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 15 жовтня 2011.
- ↑ Rennie, Frank; Mason, Robin (2008). Bhutan: Ways of Knowing. IAP. с. 58. ISBN 1-59311-734-5. Архів id=sHAnAtNrUQoC оригіналу за 19 жовтня 2010. Процитовано 10 серпня 2011.
- ↑ Brown, Lindsay; Armington, Stan (2007). Bhutan (вид. 3). Lonely Planet. с. 62, 105, 108, 113. ISBN 1-74059-529-7. Архів id=s-L8NUlW _ QgC оригіналу за 19 жовтня 2010. Процитовано 25 листопада 2011.
- ↑ Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні. Worden, Robert L (1991). Savada, Andrea Matles (ред.). Bhutan: A Country Study. Federal Research Division. Transportation and Communications-Roads.
- ↑ Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні. Worden, Robert L (1991). Savada, Andrea Matles (ред.). Bhutan: A Country Study. Federal Research Division. River Systems.
- ↑ Kumar, Bachchan (2004). Encyclopaedia of Women in South Asia : Bhutan. Encyclopaedia of Women in South Asia. Т. 7. Gyan. с. 20. ISBN 81-7835-194-3. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 15 жовтня 2011.
- ↑ Chandra Bisht, Ramesh (2008). International Encyclopaedia of Himalayas. Mittal Publications. с. 28. ISBN 978-81-8324-265-3.